2. Влада. Форми влади.

Влада (англ. Authority) – це можливість менеджера (або групи менеджерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів – волі, авторитету, права, насильства (батьківського, державного, економічного тощо). Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії.

Субординація встановлюється відповідно до діючої структури управління. Немаловажним є також врахування особистих якостей і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.

Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократизації системи управління, тобто необхідні правила і норми, що закріплюються у різних організаційно-правових актах, враховуючи статути, положення, стандарти, інструкції тощо.

Влада керівника над підлеглим залежить також від його особистих якостей і, насамперед, від професійної компетенції й уміння знайти ефективні важелі впливу на людей, у тому числі і силою. Сила – це здатність

примушувати події розвиватися так, як задумано, вона не є правом і не обов’язково законна. Менеджери для досягнення цілей організації поєднують силу і владу в залежності від ситуації і стилю керівництва. Це так звана організаційна сила, заснована на посадовому становищі керівника.

Розрізняють ще особисту силу, що буває двох видів: фізична сила і харизма.

На рiвнi держави слiд вiдмiтити три форми влади:

- законодавчу;

- виконавчу;

- судову.

Американський менеджмент (дослідження Френча та Рейвена) виділяє такі форми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):

 

- влада, яка базується на засадах примусу;

- влада на засадах винагороди;

- експертна влада;

- еталонна влада;

- законна (традиційна) влада.

 

Влада заснована на примусі або його потенційні можливості, це є вплив через страх.

Це може бути: страх фізичної розправи, покарання за невиконання вимог посадової особи, позбавлення заробітної плати, премії, штраф, втрата посади, статусу, авторитету.

Дану владу називають ще адміністративною, оскільки її основою є власність або право розпоряджатися ресурсами підприємства в самому широкому розумінні даного слова.

 

Іншою основою даної влади є зв’язок з впливовими особами, які володіють даними ресурсами. Дана влада діє тільки в межах «зони контролю», де людину може спіймати на нестандартній поведінці. Страх не створює зацікавленості в результаті своєї праці, не дає стимулів до творчої діяльності, що було доведено на практиці ще в часи рабовласництва.

 

Основні недоліки такого впливу:

 

- великі витрати на управління;

-відсутність довіри до керівництва;

- поява бажання у підлеглих обманювати організацію;

- виникнення незадоволеності роботою;

- поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.

 

Влада, заснована на винагороді, використовує бажання людини отримати винагороду в обмін на виконану дію чи поведінку.

Кожна людина по-своєму сприймає будь-яку винагороду, тому мистецтво менеджера полягає у визначенні цінності винагороди

Посилення влади часто відбувається шляхом надання особистих послуг.

Недоліки даної влади:

 

- обмеження розмірів винагород;

- обмеження законодавства, фінансові можливості та правила фірми;

- неможливість точного визначення ставлення працівника до винагороди.

Законна влада заснована на традиціях підкорятись посадовій особі із покоління в покоління.

Орієнтація на посаду, незалежно від особистості людини, яка її займає, створює для даної влади додаткову стійкість, оскільки недоліки конкретної посадової особи не приймаються до уваги.

Традиції, на відміну від страху, спрямовані не на роботу, а на задоволення конкретних потреб людини, а це вже винагорода.

 

Недоліки:

 

- традиції можуть бути спрямовані проти змін;

- відсутність тісного взаємозв’язку між традиціями з одного боку та задоволенням своїх власних потреб з іншого;

- недостатньо використовується потенціал працівника, оскільки його здібності можуть бути непоміченими.

Влада прикладу (еталонна) формується на засадах харизми, тобто на силі особистих якостей та здібностей керівника.

При цьому, мають значення такі харизматичні особливості лідерів:

- енергійність (випромінювання енергії);

- впливова зовнішність;

- незалежний характер;

- ораторські здібності;

- достойні та впевнені манери поведінки.

 

Заради можливості одержати похвалу харизматичної особистості, бути поруч з ним, бути схожим на нього, слабкі характером люди, які мають потребу у зовнішній підтримці, готові безвідмовно виконувати будь-які вимоги такого лідера. Харизматична особистість таким людям є підтримка, забезпечує їх впевненість у собі.

 

Недоліки:

- дана влада є нестійкою, оскільки заснована на емоціях, які є досить мінливими;

- вона є випробуванням для самої харизматичної особистості, оскільки він може переоцінити роль своєї харизми і відмовитись від інших форм впливу.

Експертна влада в своїй основі має вплив через «розумну віру», тобто на переконанні цінності знань та досвіду експерта керівника. Чим більше досягнення експерта керівника, тим більше в нього влади.

 

Переконання підлеглих виконувати волю керівника робить непотрібним зовнішній контроль та постійне підвищення стимулювання праці. Люди заради своїх переконань готові жертвувати багато чим, навіть життям, постійно обмежувати себе.

 

Недоліки:

 

- довіра до керівника досить повільно формуються і залежать від багатьох суб’єктивних обставин:

нормального психологічного клімату в колективі;

спільних поглядів керівника та підлеглого;

спільних життєвих цілей, інтересів тощо;

- розумна віра ще менш стійка, ніж харизма, оскільки переконання людей можуть змінюватись;

- є велика загроза виникнення неформальних лідерів.

Причини:

- значно скоротився розрив у рівні освіченості;

- замість універсальних спеціалістів все більше в організаціях переважають вузько профільні спеціалісти, які можуть бути більш компетентні у своїй справі, ніж керівник;

- мобільність спеціалістів, їх можливості доступу до інформації та до пошуку інших місць роботи.