1. Поняття організаційної структури управління

Організаційна структура управління – фундаментальне поняття менеджменту, безпосередньо пов’язане з цілями, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом повноважень між ними.

Якби кожен менеджер, фахівець чи працівник знав і розумів свої права й обов’язки, а також повноваження своїх колег і керівників і між ними не виникало б протиріч з цього приводу, то організація могла б працювати без організаційної схеми. У реальному житті такого не буває.

Структура будь-якого підприємства призначена для того, щоб люди, які в ній працюють, найбільш ефективним способом досягли поставленої мети.

Структура управління – це упорядкована сукупність стійко пов’язаних між собою елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного організму.

Елементи організаційної структури управління: служби, відділи, інші органи апарату управління, а також окремі працівники (керівники, фахівці і

службовці). Взаємодія між елементами організації здійснюється за допомогою вертикальних і горизонтальних зв’язків.

Структура управління – це сукупність управлінських ланок, розташованих у строгій підпорядкованості, які забезпечують взаємозв’язок між керуючою і керованою системами.

Організаційна структура охоплює спосіб організації праці, інформаційних каналів, аналіз, планування, прийняття рішень, організацію їх виконання, діловодство, облік, контроль. Вона також відбиває будову су-

б’єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, рівні управління, зв’язки елементів суб’єкта між собою, що дозволяє виконувати функції управління.

Структура управління забезпечує стабільність, стійкість

системи, якою управляють, дозволяючи їй тим самим зберегти властивості при зміні зовнішніх умов. Поділ виробничих обов’язків і необхідність формування груп працівників логічно приводить до необхідності створення підрозділів, відділів, бригад, тобто колективів людей, які виконують відповідну роботу під єдиним керівництвом. Організаційна структура будь-якої організації складається з трьох обов’язкових елементів: виконавці

(структурні підрозділи, працівники), функції виконавців і управлінські організаційні відносини, що забезпечують погодженість і цілеспрямованість їх спільного функціонування.

Таким чином, основні переваги організаційної структури, що визначають її значення і необхідність створення, зводяться до того, що вона:

– забезпечує координацію усіх функцій менеджменту;

– визначає повноваження і відповідальність на всіх рівнях управління;

– значною мірою визначає ефективність, процвітання і виживання підприємства;

– для конкретного підприємства визначає організаційну поведінку його працівників, що безпосередньо впливає на якість роботи персоналу і стиль керівництва.

Основними проблемами при створенні організаційної структури є проблеми оптимального використання робочої сили з урахуванням фізичних і психологічних особливостей людини, а також робочого часу персона-

лу.

У рамках функції “організація” вирішуються питання оптимізації розмірів підприємства, централізації і децентралізації управління, поділу праці в апараті управління.

Результативність управлінської діяльності багато в чому залежить від вибору організаційної структури підприємства, яка найбільшою мірою відповідає вимогам сфери діяльності. Підприємства діють або в більш-менш стабільних, або в постійно мінливих умовах, і в залежності від цих умов вибирають тип організаційної структури: традиційну (механістичну, бюрократичну) чи органічну (ринкову, орієнтовану на споживача).