2. Сутність системного підходу до організації. Класифікація систем

Системний підхід увійшов до теорії організації як особлива методологія наукового аналізу та мислення. Здатність до системного мислення стала однією з вимог, що висуваються до сучасного керівника.
Сутність системного підходу в менеджменті полягає в уявленні про організацію як про систему.
ЗГАДАЄМО! Система – це певна сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, що характеризується цілісністю, емерджентністю та стійкістю.

З цієї позиції поняття “організація” відповідає поняттю “система”.

Проте поняття “організація” дещо ширше за поняття “система”, оскільки відображає не тільки стан порядку, але і процеси впорядкування.

Саме ця подвійність природи поняття “організація” робить його трактування набагато змістовнішим. Будь-яка система може розглядатися як результат організаційних перетворень, що змінюють один її стан рівноваги іншим (друге положення генезису організації).

Сучасна наука прагне представити організацію як систему, що складається із взаємозалежних частин і змінних, і розглядає її як соціальну систему, що входить до складу більш широкої системи суспільства. Організація як соціальна система має наступні відмітні риси:

  • організація – цільова система. Вона створюється для досягнення певних цілей.
  • члени організації являють собою спільність людей, об'єднаних для досягнення загальної мети.
  • організації властива ієрархічність, яку можна представити у вигляді пірамідальності її побудови з єдиним центром.

Організація – ієрархічно побудована система (рис. 1).

Рис. 1. Організація як ієрархічна система

Таким чином, організація являє собою систему, в якій люди ієрархічно з'єднуються у об`єднання для досягнення мети.
Застосування системного підходу для вивчення організації дає змогу значно розширити уявлення про її сутність і тенденції розвитку, більш глибоко та всебічно розкрити зміст процесів, що відбуваються, виявити об’єктивні закономірності формування цієї багатоаспектної системи.

Ознаки організації як системи:

  • безліч складових її елементів (підсистем);
  • єдність головної мети для всіх підсистем;
  • наявність зв'язків між елементами;
  • цілісність і єдність підсистем;
  • наявність структури та ієрархічності в організації;
  • відносна самостійність підсистем;
  • наявність управління елементами системи (організації).

Кожна організація повинна мати всі ознаки системи, відсутність хоча б одної неминуче приводить організацію до ліквідації. Таким чином, системний характер організації - це необхідна умова її діяльності. Організація в теорії інтерпретується як досягнення структурованості, внутрішньої впорядкованості, узгодженості взаємодії щодо самостійних частин і системного об'єкта.

Існує кілька класифікацій систем, але основне є їхнє угруповування в трьох підсистемах: технічна, біологічна та соціальна (суспільна) підсистеми.

В теорії організації ми будемо розгяладати саме соціальні (суспільні) підсистеми, які характеризується наявністю людини в сукупності взаємозалежних елементів. Ця підсистема поєднує людей і має найбільшу розмаїтість функціонування. Набір рішень також у значній частині відрізняється, що обумовлюється швидкістю зміни свідомості людини.

КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ:

1. За характером взаємодії системи і зовнішнього (навколишнього) середовища:

  • відкриті;
  • закриті.

Закриті системи ізольовані від навколишнього середовища, усі процеси, крім енергетичних, відбуваються лише всередині самої системи. Замкнена система характеризується високим рівнем незалежності від навколишнього середовища (наприклад, годинник). 

Відкрита система активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, що полягає в обміні речовинами, енергією, інформацією (наприклад, країна, суспільство, людина, фірма, організація тощо)

2. За складністю:

  • прості;
  • складні.

Проста система складається з обмеженої кількості елементів і не має розгалуженої структури (відсутні рівні ієрархії). Ознакою простої системи може бути порівняно невеликий обсяг інформації, що необхідний для її описування та управління. Проста система може знаходитися не більше ніж у двох станах: повної працездатності (справному) або повної непрацездатності (несправному).

Складна система є розгалуженою структурою зі значною кількістю взаємопов’язаних елементів, які, у свою чергу, є простими системами. Складна система має властивості, відсутні у кожного з її компонентів. Це називають інтегративністю (цілісністю), чи емерджентністю системи. У складних системах, крім значної кількості елементів, присутні численні й різні за типами (неоднорідні) зв'язки між елементами. Основними є такі види зв'язків: структурні (у тому числі ієрархічні), функціональні, причинно-наслідкові, інформаційні, просторово-часові.

3. За мінливістю властивостей:

  • статичні;
  • динамічні.

У статичній системі фіксуються статичні взаємовідношення на певний момент. Опис структури статичної системи є початком систематизованого дослідження в довільній галузі науки. Системи статичної структури корисні для створення теоретичної бази з метою подальшого аналізу та синтезу систем.

Якщо система переходить із часом від одного стану до іншого, то такі системи називають динамічними.

Спочатку організація досліджувалася як закрита система, проте згодом виявилося, що в природі таких організацій немає.

Тому сьогодні визначальним є підхід до організації як до відкритої, складної та динамічної системи!!!!