2. Генезис організації

Генезис (лат. genesis – породжую, створюю) – поняття, що відображає виникнення, походження і закономірний розвиток подій, явищ, речей та ін.

Досліджуючи генезис організації як систему знань, уявлень про її виникнення чи створення, необхідно насамперед отримати переконливу відповідь на запитання:

  • що є первинним в організації – процес чи система?
  • яка природа процесу організації?
  • як формується співвідношення між об’єктивною і суб’єктивною організацією?

Виокремлюють три положення генезису організації:

Перше положення генезису організації: система є результатом процесу її організації, але не кожен процес завершується створенням системи.

Тобто первинним в організації є процес. Сутність цього положення полягає в тому, що організація як процес первинна, а організація як система – вторинна, оскільки завжди є результатом певного процесу організації. Сутність цього положення полягає в тому, що організація як процес первинна, а організація як система – вторинна, оскільки завжди є результатом певного процесу організації.

Друге положення генезису організації: організація має подвійну об’єктивно-суб’єктивну природу, що зумовлює її виникнення, становлення та розвиток.

Теоретично організація як процес може мати об’єктивний і суб’єктивний характер та призводити до відповідних результатів. Об’єктивна природа організації – випадковий, еволюційний, хронологічний процес походження, формування і розвитку. Суб’єктивна природа організації – цілеспрямованої діяльності людини з упорядковування і вдосконалення форм побудови та прояву складу і змісту її процесів та систем.

Третє положення генезису організації: генезис організації є логічною послідовністю виникнення, становлення та розвитку об’єктивних, суб’єктивних і змішаних взаємозв’язків у матеріальному, інтелектуальному та змішаному проявах.

У будь-якому об’єднанні або розділенні, якщо їх розглядати з позицій процесуального аналізу організації, рано чи пізно виникає порівняння, зіставлення, співвідношення елементів. Насправді далеко не всі процеси, а значить і системи організації сучасного всесвіту, виникли або могли б виникнути, розвиватися й удосконалюватися об’єктивно, випадково, без цілеспрямованої участі певного суб’єкта. Значна кількість найрізноманітніших процесів та систем ц навколишньому світі тією чи іншою мірою ґрунтується на суб’єктивній природі, стає її опосередкованим або безпосереднім продуктом, наприклад інтелектуальним.

Всі цілеспрямовані та випадкові впливи людини на те, що оточує, ґрунтуються на її конкретному, суб’єктивному уявленні про загальну організацію.