7. Класифікація бітумосховищ

Устаткування для зберігання і переробки бітуму на спеціальних базах органічних матеріалів складається з бітумосховища, бітумно-плавильних агрегатів, насосів, бітумопроводів для транспортування бітумів від бітумосховища до бітумно-плавильних агрегатів і від останніх до складів готової продукції (бітумосховища).

Бітумосщовище. Бітум поставляють до споживача цілорічно, тоді як бази бітумних матеріалів працюють, як правило, в літній період часу. Тому потрібні бітумосховища, місткість яких може у ряді випадків перевищувати нормативний запас. Згідно нормам на АБЗ встановлюється кілько-денний запас бітуму, в залежності від потужності виробництва.

Бітумосховища будують тільки закритого типу, оскільки в бітумосхови-щах відкритого типа бітум інтенсивно обводнюється. Це приводить до різкого збільшення витрати тепла на його нагрів і обезводнення, скороченню продукти-вності бітумно-плавильних агрегатів і погіршенню властивостей бітуму. За принципом розташування бітумосховища можуть бути прирейкові, коли бітум прибуває по залізниці в бункерах або цистернах, і притрасові, коли бітум з наф-топереробного заводу або з прирейкового бітумосховища доставляють в схови-ще, розташоване поблизу дороги, берегові (прибережні, розташовані поблизу судноплавних річок). Бітумосховища можуть бути стаціонарними місткістю від 500 до 3000 т і пересувними - металеві цистерни із змійовиками для нагріву бі-туму місткістю 25-50 т, вживані звичне на тимчасових АБЗ або АБЗ, розташова-них поблизу нафтопереробного заводу. Окрім бітумосховищ місткістю 500 і 1000 т, влаштовують прирейкові бітумосховища місткістю 250-300 т і притрасо-ві місткістю 250 т. Для крупних стаціонарних баз бітумних матеріалів, головним чином в містах, влаштовують бітумосховища місткістю до 3000 т, розділені на відсіки місткістю до 1000 т.

За видом вживаного теплоносія бітумосховища підрозділяють на

 - парові, коли бітум розігрівається системою труб, укладених по дну,

 електричні - розігрівається набором електропакетів із захищеною дротяною спіраллю або пласти-нчастими электронагрівачами;

газовим обігрівом, коли бітум розігрівається гарячими димовими газами, одержуваними від спалювання палива, які проходять по парових трубах діаметром-150-200 мм;

з рідким теплоносієм, коли бітум розігрівається нагрітими рідинами (маслами, спиртами і т. п.), які проходять по трубах.

Залежно від пристрою системи підігріву бітумосховища можуть бути із загальним або місцевим підігрівом. У бітумосховищах із загальним підігрівом бітум розігрівається до температури текучості за допомогою донних змійовиків. Розігрітий бітум стікає по дну, що має ухил 2-3% в приямок, який розташовується, як правило, у середині однієї із сторін. Для місцевого підігріву використовують нагрівально-перекачуючи агрегати. Ці агрегати пересуваються по рейкових шляхах на самохідному візку, що має форму козлиного крана. Візок переміщається уздовж всієї довжини бітумосховища при підведеному над поверхнею бітуму нагрівачу.

Нагрівач складається з пакету трубчастих регістрів, усередині якого знаходиться бітумний насос. Нагрівач, опускаючись і підіймаючись, може змінювати висотне положення. У приямке, в якому розташовується паронагрі-вач, у вигляді змійовика, відбувається нагрів бітуму до температури 80-90о. При цій температурі забезпечується перекачування бітуму по трубопроводах.

Рисунок 1 - Бітумосховища з місцевим підігрівом:

1-    нагрівач; 2- візок на рейках; 3- пульт управління; 4- гідропривід меха-нізму підйому; 5- механізм підйому нагрівача; 6- трьохшарнірний бітумопро-від, що обігрівається; 7- паробітумопровід; 8- магістральний бітумопровід; 9- гнучкий металевий рукав; 10- лінія відведення конденсату; 11- гідропривід ме-ханізму пересування; 12- насосна установка.

У бітумосховищах з місцевим підігрівом (рис. 2) нагрівальні елементи забезпечують лише підігрів бітуму, що знаходиться в зоні дії нагрівального при-строю. При цьому найбільш доцільно застосовувати поверхневі нагрівачі, які швидко розігрівають верхні шари бітуму, після чого його можна подавати в бітумноплавильний агрегат, не чекаючи повного розігрівання бітуму на всю товщину. Перевагою такого способу підігріву є подача з сховища бітуму без жодних механічних домішок, оскільки ці домішки і вода важчі за бітум і при розігріванні опускаються вниз. Розташування нагрівальних елементів і огорожного устаткування на поверхні створюють умови для зручнішого виробництва ремонту (відсутня необхідність звільнення сховища від бітуму).

Проектування бітумосховищ включає рішення питань по вибору конструкції споруди і його місткості. Конструкція споруди залежить від типу асфальто-бетонного заводу, тобто чи є він стаціонарним або тимчасовим. Останніми ро-ками на стаціонарних асфальтобетонних заводах найбільш поширені бітумосховища з місцевим підігрівом.

Для визначення місткості бітумосховища заздалегідь слід встановити по-требу в бітумі для випуску продукції на асфальтобетонному заводі. Враховуючи режим роботи асфальтобетонного заводу, а також нерівномірність надходження бітуму для забезпечення безперебійної роботи заводу, встановлюють перехідний запас бітуму не менше ніж на 1 місяць роботи заводу. Відповідно призначають і місткість бітумосховища. Бітумосховище доцільно будувати секційного типа, наприклад, що складається з трьох-чотирьох самостійних секцій. Це дозволяє одночасно зберігати декілька видів або мазкий бітуму, забезпечує незалежну роботу сховища по прийому і видачі бітуму, а також створює можливість ізольо-ваного ремонту кожної секції бітумосховища.