Лекція-6.

Порядок ведення біржової торгівлі, здійснення біржових операцій, й укладення договорів, які їх опосередковують, здійснюється відповідно до ЗУ «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р. та Правил біржової торгівлі, які розробляються відповідно до чинного законодавства та затверджуються загальними зборами членів окремо взятої товарної біржі або уповноваженим ними органом.
Для участі у біржових торгах член біржі повинен укласти відповідні договори, по-перше, з біржовим брокером (фізичною особою, зареєстрованою на біржі відповідно до її статуту, обов’язки якої полягають у виконанні доручень членів біржі щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних операцій для реєстрації на біржі), по-друге, з розрахунковою палатою (банком) на клірингове обслуговування (кліринг – система безготівкових розрахунків).
Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Однак це правило не поширюється на угоди, що відповідно до вимог чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню (зокрема, купівля-продаж будинків та іншого нерухомого майна).
За характером біржових операцій виокремлюються: біржі реального товару та ф’ючерсні біржі (біржі на яких укладаються угоди з деривативами - стандартними документами, що засвідчують право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив на визначених ними умовах у майбутньому). При цьому в якості базового активу не може виступати: 1) майно, що вилучено з цивільного/господарського обороту, 2) роботи, 3) послуги, 4) грошові вимоги, засновані на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій (наприклад, вимоги, що виникають у сфері податкових, адміністративних відносин), 5) права вимоги кредиторів при ліквідації чи банкрутстві; 6) нематеріальні блага, 7) майнові права інтелектуальної власності та ін.
Деривативами є: ф’ючерсний контракт; форвардний контракт; опціон. Вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, встановлені Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів , затвердженим постановою КМУ від 19 квітня 1999 р. № 632.
Ф’ючерсним контрактом є стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов’язань сторонами контракту.
Ф’ючерсна угода може бути укладена тільки на біржі, і виключно за допомогою біржових посередників. Умови ф’ючерсного контракту розроблюються не сторонами біржової угоди, а самої біржею (за своєю правової природою це договір приєднання). Фактично ф’ючерсна угода складається із двох оферт, які об’єктивуються з двох самостійних заявок: одна сторона подає заявку на придбання біржового товару, інша – на продаж того ж біржового товару за указаною в заявці ціні. Біржові брокери відбирають зустрічні заявки, та формують з них ф’ючерсні договори відповідно до типових ф’ючерсних контрактів даної біржі. З моменту появи співпадаючих заявок з протилежною спрямованістю відбувається фіксінг – укладається сама угода, яка підлягає реєстрації на біржі. З цього моменту виникають зобов’язання сторін, які не можуть розірвані в односторонньому порядку. Крім вищезазначеного системного порядку укладення біржових угод з ф’ючерсними контрактами, можливий й позасистемний порядок. Останній полягає у тому, другий учасник торгів подає свою заявку з урахуванням вже наявної першої заявки (та зазначає що саме у цього учасника торгів він бажає придбати (продати) базовий дериватив.
Важливою особливістю ф’ючерсної торгівлі є можливість укладення зворотньої (офсетної) угоди як засобу припинення первісного зобов’язання. Проте сторони офсетної угоди та ф’ючерсного контракту не співпадають.
Форвардним контрактом є двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.
Суб’єктами форвардних угод є продавці та покупці реального товару, які безпосередньо, без допомоги біржових брокерів, укладають відповідні контракти. Форвардні угоди є більш ризиковими порівняно з ф’ючерсними, оскільки форвардний ринок не дає права на офсетну угоду (тобто контрагенти не вправі шляхом зворотної заявки «закрити» угоду).
Опціоном є стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Особливістю опціонного договору і його головною відмінністю від звичайного договору купівлі-продажу полягає у тому, що у покупця в опціонному договорі відсутній обов’язок придбання базового активу, йому надається право, яким він може скористатися до настання відповідної календарної дати. Саме за це право ним сплачується продавцю відповідна грошова сума (премія). Крім премії в опціонному договорі визначається й ціна базового активу (страйкова ціна), за якою він буде продаватися. Якщо покупець вирішить скористатися отриманим за договором правом, то він придбаває базовий актив, на обумовлених у опціоні умовах, а продавець зобов'язаний продати йому цей актив.
З метою створення сприятливих умов для збільшення обсягів експорту конкурентоспроможної продукції та послуг, удосконалення технологій, залучення інвестицій і кредитів, забезпечення науково-технічного і технологічного оновлення вітчизняного виробництва, зміцнення міжнародних зв'язків, підвищення міжнародного іміджу держави, розвитку ділового туризму в регіонах України, активізації інноваційного процесу та виробничої кооперації організують ярмарки і ярмарки-виставки.
Виставка – це захід, пов'язаний з демонстрацією продукції, товарів та послуг, який сприяє просуванню їх на внутрішній та зовнішній ринок з урахуванням його кон'юнктури, створенню умов для проведення ділових переговорів з метою укладення договорів про постачання або протоколів про наміри, утворення спільних підприємств, отримання інвестицій.
Ярмарок – це захід, безпосередньо пов'язаний з роздрібною або оптовою торгівлею, що проводиться регулярно в певному місці та у визначений строк. Виставки і ярмарки класифікуються за статусом та місцем проведення.
За статусом виставки і ярмарки поділяються на всесвітні, міжнародні, національні та галузеві.
Статус всесвітньої надається виставці Міжнародним бюро виставок (м. Париж).
Міжнародними є виставка і ярмарок, в яких іноземні компанії або організації становлять не менш як 10 % загальної кількості учасників.
Національними є виставка і ярмарок, в яких беруть участь суб’єкти господарювання не менш як з 20 регіонів України або представлено продукцію, товари та послуги п’яти і більше галузей економіки.
Галузевими є виставка і ярмарок, на яких представлено продукцію, товари та послуги підприємств і організацій, що характеризуються спільністю ознак виробничо-господарської діяльності.
За місцем проведення виставки і ярмарки поділяються на міжрегіональні та регіональні (місцеві).
Міжрегіональними є виставка і ярмарок, в яких беруть участь суб'єкти господарювання з двох і більше регіонів, районів або міст.
Регіональними (місцевими) є виставка і ярмарок, в яких беруть участь суб'єкти господарювання з одного регіону, району або міста.
Рішення про надання виставці і ярмарку, що проводяться в Україні, статусу міжнародни або національних приймає КМУ за поданням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на підставі письмового звернення організатора.
Постановою КМУ від 22 серпня 2007 р. № 1065 затверджено Концепцію розвитку виставково-ярмаркової діяльності .
Суб'єктами виставкової діяльності є: 1) центральні та місцеві органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері виставкової діяльності; 2) суб’єкти господарювання всіх форм власності, які можуть провадити діяльність як виставкові центри, організатори, розпорядники, упорядники, агенти, учасники виставок і ярмарків згідно з повноваженнями, визначеними їх статутом.
Організаторами виставок і ярмарків можуть бути: (а) центральні та місцеві органи виконавчої влади, які забезпечують підготовку та проведення виставок і ярмарків на підставі відповідного рішення з частковим фінансуванням витрат за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; (б) суб'єкти господарювання всіх форм власності, основна діяльність яких пов'язана з організацією та проведенням виставок і ярмарків.
Розпорядником виставок і ярмарків є суб'єкт господарювання, який здійснює їх підготовку та проведення на підставі договору, укладеного з організатором виставок і ярмарків, може залучати на договірних засадах інших суб'єктів господарювання до виконання робіт, надання послуг, закупівлі товарів, необхідних для організації та проведення виставок і ярмарків.
Упорядником виставок і ярмарків є суб'єкт господарювання, який надає на підставі договору, укладеного з організатором або розпорядником виставок і ярмарків послуги з їх організації (проектування, будівництво, оформлення виставок і ярмарків).
Агентом є суб'єкт господарювання, який бере на підставі договору, укладеного з організатором або розпорядником виставок і ярмарків, зобов'язання із залучення учасників.
Учасником виставок і ярмарків є суб'єкт господарювання, який уклав з організатором або розпорядником договір про участь в них.