Глосарій
А
Абак, абака – 1. Верхня частина капітелі в античних архітектурних ордерах. 2. Лічильна дошка у стародавніх греків і римлян.
Адгезія – виникнення зв’язку між поверхневими шарами двох різнорідних тіл при їхньому контакті.
Адоб, адоба – саман.
Азбест – група волокнистих матеріалів класу силікатів, здатних розщеплюватись на тонкі міцні волокна. Застосовується як теплоізоляційний матеріал, для виготовлення вогнетривких азбестоцементних матеріалів.
Азбестоцемент – будівельний матеріал, компонентами якого є портландцемент, азбестове волокно і вода.
Акведук – міст, трубопровід, який являється частиною каналу і переводить водотік через овраг.
Акустика будівельна – розділ акустики, яка розглядає питання звукоізоляції огороджувальних конструкцій будівель від повітряного і ударного шумів, питання зниження рівня шуму, застосування звукоізоляційних матеріалів.
Альков – заглиблення у спальні, виконане у вигляді ніші для ліжка, або частина кімнати, виділена для сну і відділена завісою, колонами, аркою. Виникло під впливом іспанської архітектури у романській, де товсті стіни дозволяли зробити відповідне заглиблення для ліжка або сходів.
Амфітеатр – 1. Кругла або еліпсоподібна у плані монументальна театральна споруда (подвійний театр). Виникла за часів Стародавнього Риму з розташованими уступами, концентричними рядами місць для глядачів навколо арени, де проводилися гладіаторські бої, цькування тварин, навміхії (морські бойовища, для чого арена за допомогою спеціальних каналів заповнювалась водою). 2. У Давній Америці А. називалися видовищні споруди, що зводились з рядами місць, які розміщались під прямими кутами. 3. Споруда сучасного театру, концертного залу або аудиторії з місцями для глядачів, які з кількох боків, півкругом підіймаються уступами над партером, сценою, ареною.
Анкер – деталь конструкції, яка з’єднує її з суміжною конструкцією і протидіє її перекиданню, зсуву і відриву.
Анфілада – (франц. enfilade, від enfiler — нанизувати), – ряд приміщень (кімнат, залів), які послідовно примикають одне до одного, з дверними отворами, розміщеними на одній осі, що створює наскрізну перспективу інтер’єру.
Антресоль – напівповерх, розміщений над частиною підлоги поверху, відкритий в загальний простір.
Арка – несуча конструкція, яка має обриси кривої, вигнутої у бік навантаження.
Арматура – елементи конструкції, що сприймають зусилля розтягу чи згину і зміцнюють основну конструкцію. Найпоширеніша сталева, якою підсилюють бетон (залізобетон).
Архітектура – від лат. architectura, від греч. architeckton – зодчий, будівельник.
Архітектура ландшафтна – розділ архітектури, який присвячено організації садів, парків, інших осередків, в яких матеріалом є ландшафт і природна рослинність.
Архітектура малих форм – розділ архітектури до якого відносять об’єкти функціонально-декоративного (наприклад, огорожі), меморіального характеру (наприклад, надгробки), об’єкти, що є частиною міського благоустрою (наприклад ліхтарі), об’єкти – носії інформації (наприклад, стенди, рекламні щити, тощо).
Архітектоніка (тектоніка) – порозмірне розташування частин будівель, гармонічне поєднання їх в єдине ціле, художнє відображення композиційних закономірностей.
Асфальтобетон – будівельний матеріал, одержаний в результаті затвердіння раціонально підібраної, перемішаної і ущільненої суміші мінеральних заповнювачів (щебінь, пісок, мінеральний порошок) з бітумом. Застосовується для покриття доріг, підлог і плоских покрівель, аеродромів.
Атлант – вертикальна опора у вигляді чоловічої постаті, що підтримує балочне перекриття, портик, балон.
Аттик – висока суцільна стіна над вінчаючим карнизом споруди, значно вища за парапет. Звичайно мала власні цоколь і карниз, прикрашалася рельєфною композицією і написами, акцентуючи певну частину фасаду. Інколи над нею встановлювались обеліски, вази.
Б
Балка – конструктивний несучий прямолінійний елемент у вигляді бруса, який спирається на опори.
Балка підкранова – балка, що служать опорою для рейки, по якій рухається мостовий кран, і одночасно є поздовжнім зв’язком між несучими колонами каркаса.
Балкон – винесена за площину зовнішньої стіни огороджена консольна (тобто без опор на вільних кінцях) площадка.
Балюстрада – невисока огорожа сходів, терас, балконів тощо, яка складається з ряду фігурних стовпчиків (балясин), об’єднаних зверху горизонтальною балкою або поручнями.
Барельєф – низький рельєф скульптурного зображення, який виступає над площиною менше ніж на половину свого обсягу.
Бароко – архітектурний стиль, назва якого походить від португальського «perolabarroca», що означає «перлина чудернацької (химерної) форми». Характеризується динамізмом та декоративною пишністю споруд, переважанням складних криволінійних форм, перебільшеною пластикою фасадів великою кількістю рельєфних прикрас, ефектами світлотіні і кольору, поєднанням архітектурних форм з декоративним мистецтвом та скульптурою.
Башта – будинок або споруда круглої, квадратної чи многокутної в плані форми, висота яких набагато перебільшує горизонтальні розміри.
Бетон – штучний кам’яний матеріал будівельний, який одержують в результаті твердіння суміші в’яжучої речовини і заповнювачів з водою.
Бітум – складна суміш вуглеводнів і їх неметалевих похідних, які зустрічаються у природному виді або одержують у процесі переробки нафти, сланців.
Бітумізація ґрунтів – спосіб закріплювання ґрунтів бітумом, який нагнітають через пробурені у ґрунті свердловини.
Блок – стіновий виріб із природного або штучного каменю у формі паралелепіпеда з приблизно однаковими трьома розмірами.
Бордюр – бортові камені або плити, які відділяють проїзну частину вулиці від тротуару.
Брандмауер – глуха капітальна стіна з вогнестійкого матеріалу, яка відділяє частину будинку з метою перешкодити поширенню пожежі. Брандмауер має самостійний фундамент, проходить по вертикалі через увесь будинок і піднімається над дахом.
Брус – 1. Плоскопилений або обтесаний лісоматеріал, розміри сторін поперечного перерізу якого більше як 100мм, а ширина не перевищує товщини.
2. Тверде тіло, два габаритних розміри якого (поперечний переріз) набагато менші за третій (довжину).
Брущатка – кам’яний дорожньо-будівельний матеріал у вигляді брусків h = 10…16, b = 9…15, l = 15…25 см. Виготовляють брусчатку із гранітів, сієнітів, діоритів, базальтів, габро. Використовують для улаштування бруківок.
Будівельний об’єм – техніко-економічний показник, який характеризує розміри простору, зайнятого будинком.
Будівельні розчини – будівельні матеріали одержувані в результаті твердіння суміші в’яжучої речовини з водою, дрібного заповнювача, добавок.
Будівельні вироби – порівняно дрібні деталі, з яких складаються конструктивні елементи (перемичка, панель перекриття, фундаментний блок, сходова площадка)
Будівлі – це споруди, що складається з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Будівлі великопанельні – будівлі, в яких стіни, перегородки, перекриття монтують із великорозмірних (порівняно невеликої товщини), заздалегідь виготовлених елементів.
Будівлі виробничі – будівлі, призначені для розміщення промислових виробництв.
Будівлі громадські – будівлі, призначені для тимчасового перебування
людей у зв’язку зі здійсненням у них різних функціональних процесів.
Бутовий камінь – окремі неправильної форми камені з розмірами 150…500 мм, масою до 40 кг одержані при розробці твердих гірських порід.
В
Вальма, піввальма – трикутні схили даху.
Вентиляція – регулюємий повітрообмін у приміщенні; система заходів для здійснення повітрообміну.
Веранда – приміщення, прибудоване до будинку.
Вестибюль – переднє приміщення в сучасних громадських будинках.
Вимощення – частина твердого покриття території, яка безпосередньо прилягає до цокольної частини будинку і захищає від замочування фундаменти, підвали, ґрунти основи споруди.
Висота поверху – це відстань по вертикалі від рівня підлоги нижчого поверху до рівня підлоги вищого поверху, а у верхніх поверхах та одноповерхових будівлях – до верху засипки горищного перекриття.
Витвори архітектури – будівлі, будівельні ансамблі а також такі споруди, які організовують відкриті простори (монументи, тераси, набережні, тощо).
Віадук – міст, за допомогою якого здійснюється пішохідна і транспортна комунікація через яри, ущелини, балки тощо.
Відмітка – виражене у метричних одиницях позначення вертикального рівня (висоти) земної або водяної поверхні місцевості та елементів будинків і споруд стосовно до певного вихідного рівня.
Відродження (ренесанс) – архітектурний стиль з початку ХV cт. до початку ХVІІ.
Вікна – засклені конструкції, що вставляють у віконні прорізи зовнішніх або (рідше) внутрішніх стін, служать для природного освітлення приміщень та їх провітрювання
Вінець – основна конструкція стіни зрубу, горизонтальний ряд колон (брусів), покладених по периметру будівлі і пов’язаних між собою врубками.
Вітраж – 1. вид мистецтва. Монументальна, декоративна, орнаментальна або сюжетна композиція із скла або іншого матеріалу, який пропускає світло. Вітраж монтується на металевому каркасі із шматків кольорового скла. 2. суцільне засклення фасаду або його частини.
Вітрина – світлопрозора стінова огорожа будинків, призначена для експозиції товарів та їх реклами, а також для освітлення і теплоізоляції робочих приміщень.
Водовідвід – пристрій для забезпечення відведення води з дахів будинків.
Водопровідна мережа – система трубопроводів для передачі води до місць споживання.
Ворота – широкий проріз у стіні чи огорожі, який призначений для проїзду. З’єднує внутрішній замкнений простір із зовнішнім.
Врубка – сполучення елементів дерев’яних конструкцій, при якому частина одного елемента входить у паз іншого.
Г, Ґ
Газопостачання – організована подача і розподіл горючих газів для потреб населення і народного господарства.
Газосилікат – ніздрюватий бетон, в якому в’яжучим виступає молоте вапно-кипілка.
Галерея – вузький критий перехід, який з’єднує окремі частини будинку або два будинки чи споруди.
Генеральний план (генплан) – частина проекта, яка визначає розміщення будинків, споруд, транспорту, благоустрій території і т.д.
Гігроскопічність- властивість матеріалу поглинати вологу із вологого повітря.
Гідроізоляція – властивість матеріалу захищати конструкцію від проникнення вологи.
Гідроізоляція – захист частин будинків і споруд, конструкцій, резеовуарів від проникнення води, а також засоби для цих цілей.
Глибина закладання фундаменту – відстань від поверхні планування до підошви фундаменту.
Глинізація – штучне закріплення ґрунтів, яке застосовують для зменшення водопроникливості пісків (нагнітання глинистої суспензії в порівняно тонкі пори піску призводить до випадіння глинястих часток – до замулювання пісків).
Горище – закритий простір між перекриттям останнього поверху і покриттям у будинках із скатним дахом. Нежитлове приміщення між верхнім перекриттям і дахом зі схилами.
Гребінь – ребро утворене двома схилами даху.
Ґанок – вхідна площадка у зовнішніх дверей; тощо.
Ґрунти просідаючі – це ґрунти, які зменшують свій об’єм при заволожені.
Д
Дах – вид покриття, надбудова над перекриттям останнього поверху у вигляді однієї або кількох похилих площин, що утворюють разом з перекриттям замкнений простір-горище.
Дах суміщений – це конструкція даху, яка об’єднує горищне перекриття і покрівлю.
Двері – рухоме (мобільне) огородження в прорізах стін і перегородок.
Декор – система прикрас споруди.
Декоративність – якісна особливість предметно-просторової форми, що визначається її об’ємно-пластичною і колористичною будовою і виступає як вираження краси.
Деформація – зміна форми або розмірів тіла під дією будь-яких фізичних факторів.
Дизайн інтер’єру – розділ архітектури, який пов’язаний з оздобленням інтер’єру приміщень, безпосередньої середи оточення людини.
Довговічність – здатність конструкцій, будинків і споруд зберігати фізико-технічні і експлуатаційні якості протягом тривалого часу. Довговічність залежить від довговічності основних несучих і огороджувальних конструкцій, якості будівельних робіт і умов експлуатації.
Документація кошторисна – кошторисно-фінансовий розрахунок або кошторис, який визначає вартість будівництва.
Документація проектна – це затверджена в установленому порядку сукупність необхідних документальних матеріалів для будівництва, що вміщує пояснювальну записку, креслення, розрахунки, кошторисну документацію, проект організації будівництва, макети, схеми, обґрунтування тощо.
Е, Є
Експлікація – звід умовних знаків, описів, пояснень, які супроводжують проект чи креслення.
Екстер’єр – зовнішній вигляд споруди.
Електрохімічне закріплення ґрунту – штучне закріплення ґрунтів (через перфорований анод вводять у ґрунт хімічні речовини, такі, як розчин силікату натрію і хлористого кальцію).
Елементи конструктивні – визначають структуру будівлі (фундаменти, стіни, перекриття, дах).
Елементи об’ємно-планувальні – великі частини, на які можна розчленувати всю будівлю (поверх, окреме приміщення, сходова клітка).
Еркер – частково винесене за площину зовнішньої стіни внутрішне приміщення, що має з трьох боків вікна.
Ескалатор – підйомно-транспортний механізм у вигляді похилого конвеєра з безперервним рухом настилу, по якому рухаються вантажі або люди. Найчастіше застосовуються в транспортних і торговельних спорудах.
Ескіз – попередній начерк, що фіксує архітектурний задум споруди чи окремих її частин у загальних, найбільш істотних рисах.
Естакада – 1. Споруда на рівних за висотою підпорах і з однаковими прогонами для проведення одного шляху над іншим. 2. Причальний поміст на підпорах і палях, під яким можливий проїзд. 3. Підводна пальова загорожа.
Єдина модульна система (ЄМС) – сукупність правил, які дозволяють ув’язати розміри збірних конструкцій з об’ємно-планувальними і конструктивними елементами будівель.
Ж
Жалюзі – гратчасті віконниці з металу, пластмаси або дерева, які встановлюють у вікнах житлових, громадських, виробничих будинків для затемнення приміщення.
Жаростійкість – властивість чинити опір при високих температурах хімічному руйнуванню під впливом газоподібного середовища.
Жорсткість – характеристика пружних властивостей споруди, конструкції, здатність їх чинити опір змінам форми під впливом зовнішніх сил. Властивість протилежна жорсткості, називається гнучкістю.
З
Забудова – зведення будинків і споруд на території населеного місця або окремих його частин.
Закріплення ґрунтів – штучне поліпшення фізико-механічних властивостей природно залягаючих ґрунтів: бітумізація, силікатизація, цементація, заморожування, нагнітання глинистої суспензії, термічний спосіб.
Залізна руда – природні мінеральні утворення з вмістом заліза у таких кількостях, при яких його економічно вигідно добувати на сучасному етапі розвитку техніки: мартит, гематит,сидерит, бурі залізняки (лимоніт), червоні залізняки (магнетит).
Залізобетон – матеріал, що являє собою монолітне з’єднання бетону і сталевої арматури.
Замовник – це інвестор або інша юридична (фізична) особа, яка за дорученням інвестора видає замовлення на виконання проектно- вишукувальних робіт і на будівництво об’єкта, укладає договори (контракти), контролює хід будівництва, здійснює технічний нагляд, приймає закінчені роботи, проводить розрахунки та здає об’єкти в експлуатацію.
Заповнювачі – природні або штучні матеріали, що в суміші з в’яжучими речовинами й водою утворюють будівельні бетони і розчини.
Збірні конструкції – будівельні конструкції, що їх збирають (монтують) на місці будівництва з елементів, заздалегідь виготовлених на спеціалізованих заводах.
Звукоізоляція – захист приміщень від проникнення звуків (шуму).
Зв’язок – елемент каркаса, що з’єднує між собою поперечні рами, сприймає горизонтальні навантаження від гальмування кранів, від вітру і забезпечує просторову жорсткість каркаса.
Згин – викривлення осі або серединної поверхні тіла під впливом зовнішніх сил.
Землетрус – це періодичні коливання поверхні Землі.
Зодчество – мистецтво проектувати й будувати об’єкти, які формують навколишнє середовище людини для життя і діяльності.
Золотий переріз – поділ у крайньому і середньому відношенні (Леонардо да Вінчі), поділ відрізка на дві нервні частини так, що більша частина х відноситься до меншої частини а-х так само, як весь відрізок до більшої частини: а : х = х : (а – х). х = 0,62а.
І
Імпост – 1) профільований архітектурний елемент, розміщений над стовпом, лопаткою, пілястрою, капітеллю колони. 2) з’єднуюча деталь між капітеллю і аркою. 3) вузький простінок між двома віконними чи дверними прорізами. 4) вертикальний дерев’яний брусок між двома віконними (дверними) коробками.
Інвестор – це юридичні (фізичні) особи України, іноземних держав, а також держави, які приймають рішення про вкладання власних, запозичених або залучених коштів у об’єкти будівництва та забезпечують фінансування їх спорудження.
Індустріалізація будівництва – соціальний процес перетворення будівництва на комплексно-механізоване зведення будинків і споруд із збірних будівельних конструкцій, виготовлених у заводських умовах.
Інженерна підготовка території – комплекс робіт з містобудівного освоєння території, які звичайно передують її забудові.
Інженерна споруда – це об’ємна, площинна або лінійна надземна або підземна будівельна система, що складається з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначена для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо (мости, греблі, шляхопроводи, естакади, градирні, підпірні стінки, щогли тощо).
Інсоляція – пряме сонячне опромінювання приміщень і території.
Інтер’єр – внутрішній простір будинку або окремих приміщень, утворений огороджувальними поверхнями, меблями, освітлювальною арматурою, обладнанням тощо. У вузькому значенні – оформлення внутрішнього простору.
К
Каналізація – система інженерних споруд для прийому і відведення стічних вод з території населених міст і промислових підприємств, очищення їх від забруднення і скиданням в водойму.
Капітель – верхня частина колони, пілона або пілястра, на яку безпосередньо спирається архітрав (балка) або п’ята арки. Має форму оберненого зрізаного конуса або піраміди.
Каркас – кістяк будинків та споруд, просторова система лінійних несучих конструкцій, яка сприймає всі навантаження і передає їх через фундаменти на основу споруди.
Каркас одноповерхової виробничої будівлі – просторова система, що складається з колон, підкранових балок і несучих конструкцій покриття.
Карниз – горизонтальний виступ на стіні, який підтримує звіс покрівлі та захищає стіну від стічної води, а також завершує горизонтальні елементи фасаду.
Квартира – частина будинку, група взаємозв’язаних приміщень, призначених для постійного мешкання людини (житлові кімнати, кухня, ванна, туалет, кладова та ін.).
Кладка – конструкція із цегли, природного каменю і інших кам’яних матеріалів, які укладають на розчині.
Кладка анкерна цегляно-бетонна являє собою дві паралельні стінки, між якими укладено легкий бетон.
Кладка колодязна – дві поздовжні цегляні стінки з’єднують між собою вертикальними діафрагмами (через 3 - 4 ложки по довжині).
Кладка з повітряним прошарком складається із двох стінок, з яких внутрішня – несуча, а зовнішня в ½ цеглини завтовшки зв’язується з нею поперечиковими рядами через кожні 4 - 5 ложкових рядів.
Кладка з трьохрядними діафрагмами – поздовжні цегляні стінки через п’ять рядів перев’язують трьома горизонтальними рядами (діафрагмами).
Класицизм – архітектурний стиль 18 - 19 ст., який з’явився всупереч пишності і вичурності стиля бароко. Відрізнявся грандіозністю містобудівних і паркових ансамблів, монументальністю ордерних форм чіткістю і суворістю композицій, урівноваженістю об’ємів, пануванням прямих ліній, стриманістю декору.
Клеєні конструкції – дерев’яні конструкції, елементи яких виконані із дощок, брусків, фанери шляхом склеювання (балки, ферми, арки, рами).
Козирок – невеликий навіс над вхідними дверима будівлі, а також над верхніми балконами та лоджіями.
Колона – архітектурно оброблена опора, стрижневий елемент споруди, несучої конструкції тощо. Один із елементів каркасу.
Консоль – несуча конструкція у вигляді брусу з одним вільним, а другим жорстко закріпленим у опорі кінцем, який сприймає навантаження у напрямку, перпендикулярному його осі.
Контрфорс – вертикальна допоміжна підпірна конструкція, призначена для підсилення основних конструкцій при сприйнятті ними розпору або інших горизонтальних сил.
Косоур – несуча конструкція (балка) маршу сходів.
Коньок (гребінь) – верхнє горизонтальне ребро даху, яке утворюється перетином двох його схилів.
Котедж – індивідуальний житловий будинок з невеликою ділянкою землі, розрахований на одну сім’ю.
Креслення – графічне зображення об’ємно-планувального будівництва, генерального та конструктивного вирішення об’єкта плану, благоустрою та інженерних мереж, технологічного та інженерного обладнання.
Крок – відстань між координаційними осями, що розчленовують будівлю на планувальні елементи або визначають розташування несучих конструкцій будівлі (стін, колон, стовпів).
Крокви – несучі конструкції похилого даху,які підтримують покрівлю. Крокви бувають похилі і висячі. Виготовляють з дерева, залізобетону і металу.
Л
Лати (жердини) – частина покриття будинку, до якої кріпиться покрівельний матеріал. Виконуються із дерев’яних, залізобетонних брусків,прокатної сталі, які кріпляться до крокв і передають на них навантаження.
Ліпнина – різновид рельєфу, фігурні або орнаментальні зображення, відлиті або відпресовані з гіпсу, штукатурки, бетону та інших матеріалів, що використовуються для оздоблення фасадів та інтер’єрів будинків.
Ліфт – стаціонарний підйомник з кабіною або платформою, яка рухається по жорстким напрямних.
Ліхтар верхнього природного світла – засклена конструкція, що влаштовують у покриттях для додаткового освітлення приміщень.
Лоджія – частина будинку, приміщення, обмежене з трьох боків стінами і перегородками, а з четвертого – відкрите, огороджене парапетом чи гратами.
М
Мансарда – приміщення, переважно житлове, розташоване на горищі будинку під високим дахом.
Марш – похилий ступінчастий елемент сходів.
Масштаб – відношення лінійних розмірів зображення на кресленні або макеті до розмірів зображуваної форми в натурі.
Масштабність – відношення розмірів елементів архітектурної форми щодо розмірів людини.
Мауерлат – елемент конструкції даху, дерев’яний, рідше залізобетонний брус, що кладеться вздовж кам’яних стін будинку і служить опорою кроквам або балкам.
Мезонін – житлова надбудова, верхній напівповерх над середньою частиною невеликого житлового будинку.
Металеві профілі – довгомірні вироби з різною формою поперечного перерізу (кутники, двотаври, швелери, листова сталь, квадратна, кругла, у вигляді труб, рельсів, дріт, таври тощо).
Містобудівництво – розділ архітектури, який вирішує завдання проектування і розвитку місцевого осередку.
Міцність – здатність матеріалів, виробів, конструкцій чинити опір руйнуванню або змінам форми (деформаціями під дією зовнішніх навантажень). Міцність на стиск, розтяг, вигин тощо.
Модуль – в архітектурі і будівництві, умовна одиниця виміру, прийнята для визначення кратних співвідношень розмірів частин будинку, конструкцій і виробів.
Мозаїка – 1. Вид оздоблення, покриття виробів і конструкцій шаром мармурової кришки, битого скла, дрібних плиток та їх бою, черепашок тощо на розчині. 2. Сюжетне зображення або орнамент з окремих шматків різнокольорового матеріалу.
Монтажна схема – схема взаємного розміщення у просторі збірних конструкцій та їх елементів.
Н
Навантаження – силовий вплив на будинки, споруди і окремі конструкції, який викликає в них напругу.
Наличник, лиштва – декоративне обрамлення віконного або дверного перерізу, призначене для закривання щілини між дверною або віконною коробкою і стіною.
Настил – частина перекриття або покриття, захисна конструкція із поштучних або листових матеріалів, що укладаються на опори(балки, рігелі, стіни тощо).
Несучий шар ґрунту – це той шар, який сприймає навантаження і передає його на нижчі, підстилаючі шари.
Несучі конструкції – основні конструктивні елементи, які забезпечують міцність і стійкість будинків і споруд.
Ніша – заглиблення у стіні будинку чи споруди.
О
Облицювання – конструкція з природних і штучних матеріалів та виробів, які прикріплюються до поверхні будівельних конструкцій розчинами, мастиками або за допомогою кріпильних деталей.
Обріз – перехід від більшої до меншої товщини стіни у вигляді уступу з внутрішнього боку.
Обшивка – облицювальна конструкція, що виконується з поштучних матеріалів за допомогою механічних кріплень.
Одвірок – боковий або верхній брус рами, дверей, хвіртки, воріт.
Оздоблення – оздоблювальні роботи, покриття поверхонь будівельних конструкцій та їх елементів додатковим шаром матеріалів або виробів з метою надання необхідних якостей.
Опора – елемент будинку (споруди), який сприймає власну вагу споруди, а також діючі на неї постійні й тимчасові навантаження і передає їх на основу.
Основа споруди – масив ґрунту, на який спирається споруда, що сприймає її вагу і усі навантаження.
Осі координаційні – лінії, які проведені на плані будівлі у взаємно- перпендикулярних напрямках і визначають місце розташування вертикальних несучих конструкцій.
П
Паля – конструктивний елемент фундаменту, стержень, повністю або частково заглиблений у ґрунт для передачі йому навантаження від споруди.
Пандус – полога похила поверхня для переміщення людей і транспорту.
Панель – 1. Опорядження нижньої частини стіни приміщення, яке відрізняється від опорядження решти поверхні стіни за матеріалом, фактурою тощо. 2. Плоска великорозмірна конструкція заводського виготовлення.
Панно – 1. Картина, виконана олією, темперою тощо, а також мозаїчні, барельєфні, керамічні, різьблені дерев’яні та інші композиції, призначені для постійного заповнення певних ділянок стіни. 2. Частина стіни, обмежена ліпленою рамкою, орнаментом тощо, звичайно заповнена живописним або скульптурним зображенням.
Парапет – верхня частина зовнішньої стіни будинку вище рівня покрівлі, невисока суцільна огорожа, яка проходить по краю даху.
Перев’язка мурування – взаєморозташування елементів мурування (цегли чи каменів), яке запобігає розпаданню мурованого масиву і забезпечує роботу всієї товщі стіни як єдиного цілого.
Перегородка – елемент будинку (споруди), внутрішня вертикальна огороджувальна конструкція, яка служить для розділення суміжних приміщень. Перекриття – елемент будинку (споруди), горизонтальна або похила несуча і огороджувальна конструкція, яка розділяє суміжні по висоті приміщення (поверхи).
Перемичка – конструкційний елемент, який перекриває дверні, віконні та інші прорізи стін і сприймає навантаження від частини стіни, перекриттів, покриттів та інших конструкцій, які спираються на стіну.
Пиломатеріали – матеріали, які отримують із деревини розпилюванням (дошки, бруски, бруси і т.д.).
Підвал – нижня частина будинку, яка знаходиться нижче рівня землі.
Підлога – верхня частина конструкції перекриття або конструкція, яку влаштовують по ґрунту.
Підошва фундаменту – нижня площина товщі фундаменту, яка безпосередньо торкається ґрунту.
Пілястра – плоский вертикальний виступ на поверхні стіни або стовпа, який повторює елементи і пропорції колони.
Пінобетон – ніздрюватий бетон, в’яжучим є портландцемент, молотий кварцевий пісок, піноутворювач (клеєканіфольний, смолосапонін, гідролізована кров), вода.
Піносилікат – ніздрюватий бетон, компоненти: молоте вапно-кипілка, молотий кварцевий пісок, піноутворювач, вода.
Пластмаси – матеріали, основою яких є смолоподібні органічні речовини з високою молекулярною масою (полімери).
Плита – 1. Площинна несуча і огороджувальна конструкція, призначена для сприймання навантажень, які діють переважно у напрямку, перпендикулярному до її основної поверхні.
2. Будь-який жорсткий великорозмірний виріб, товщина якого значно менша за довжину і ширину (дрібнорозмірний виріб з такими відношеннями розмірів називається плиткою).
Плінтус – вузька дерев’яна, пластмасова, кам’яна рейка, яка закриває щілину між підлогою і стіною.
Поверх – частина будинку між двома перекриттями.
Покриття – 1. Верхній (той що покриває) шар конструкції, виробу, споруди. 2. Один із основних елементів будинку, верхня зовнішня огороджувальна конструкція, призначена для виділення будинку і приміщень у просторі, ізоляції приміщень, відведення дощових вод і сприймання снігових навантажень.
Портландцемент – гідравлічна в’яжуча речовина, яка твердіє у воді і на повітрі, продукт тонкого подрібнення клінкеру і гіпсу.
Портал – парадне оформлення входу або в’їзду (дверей, воріт) у великі, переважно громадські й культові, будинки або на їх територію.
Поручень – верхня частина поруччя, горизонтальна або похила планка, за яку тримаються рукою.
Прив’язка – розташування конструктивного елементу відносно координаційних осей будівлі, які позначаються на кресленнях буквами і цифрами.
Пристінок – стовщена частина стіни, яка виходить наперед відносно решти площини стіни.
Прогін – це горизонтальний несучий елемент перекриття прямокутного, таврового та іншого перерізу.
Проліт – відстань між координаційними осями несучих стін або окремих опор у напрямі, що відповідає довжині основної несучої конструкції перекриття або покриття.
Проект – сукупність технічних документів (креслень, описів, розрахунків), необхідних для будівництва і реконструкції будівель.
Проект експериментальний – проект, метою якого є перевірка нових архітектурно-планувальних, конструктивних та ін. вирішень для наступного впровадження їх у практику масового проектування і будівництва.
Проект індивідуальний – проект, призначений для зведення тільки однієї визначеної будівлі.
Проект повторного застосування – проект, який розроблений для конкретного об’єкта, але без істотних змін застосовується для будівництва іншого, аналогічного.
Проект типовий – проект, розроблений за планувальним і конструктивним вирішенням, що найбільшою мірою відповідає вимогам економічності й індустріалізації будівництва, призначений для багаторазового використання у масовому зведенні будинків і споруд.
Проектування об’ємне – основний розділ архітектури, який пов’язаний з проектуванням і будівництвом будівель і споруд;
Проріз – отвір у огороджувальних конструкціях,призначений для проходу, проїзду, пропуску комунікацій, освітлення тощо.
Простінок – частина стіни між прорізами вікон, дверей,воріт від низу до верху прорізу.
Р
Рама – 1. Площинна стержньова система, елементи якої жорстко сполучені між собою в усіх або деяких вузлах; несуча конструкція, яка склдається із стояків і балок (ригелів) з жорсткими стержнями між ними.
2. Чотирикутне, овальне або іншої форми скріплення із дерев’яних брусків, металевих профілів та ін. у яке вставляється скло або обрамлення скла.
Ребро навскісне – виступаючий кут, утворений схилами даху.
Ригель – горизонтальний несучий елемент каркаса (балка, ферма), на який спирається панель.
Розжолобок – западаючий кут, утворений схилами даху.
Розмір конструктивний – проектний розмір збірних конструкцій без врахування величини проміжків або швів.
Розмір натурний – фактичний розмір виробу, що відрізняється від конструктивного на величину допуску.
Розмір номінальний – проектний розмір між координаційними осями, а також розмір конструктивних елементів між їхніми умовними гранями (з врахуванням половини ширини проміжків або шва).
Розріз – виконане у певному масштабі креслення ортогональної проекції архітектурної форми (будинок, споруда, деталь) на вертикальну площину, що його перерізає, яку умовно приймають прозорою.
Розрізка – система розкладки панелей в межах площини стіни.
Розтяг – вид деформації лінійного елемента конструкції під дією сил, спрямованих у протилежних напрямках.
Розчин – пластична суміш в’яжучого матеріалу, дрібного заповнювача і води, в окремих випадках, з додатковими добавками. Призначається для з’єднання поштучних елементів кладки, замонолічування швів при монтажі блоків і панелей, опорядження приміщень і фасадів будинків і споруд, гідроізоляції та спеціальних робіт.
Розшивка швів – спосіб опорядження поверхні із поштучних матеріалів, надання видимій поверхні розчину чіткої профільованої форми.
Рококо – архітектурний стиль, від бароко відрізняється, в основному, оздобленням і декораціями. Особливості рококо – примхливо вигнуті поверхні, завитки, асиметричні деталі, безліч скульптур міфологічних, пасторальних, еротичних сюжетів, декоративне завантаження інтер’єрів
Ростверк – верхня частина пальових фундаментів, на яку спирається цоколь або стіна.
Руст – камінь з випуклою грубо обтесаною або пірамідальною (квадр) лицьовою поверхнею, що застосовується для облицювання стін.
С
Сандрик – архітектурне оздоблення стін будинку над віконним і дверним прорізом.
Сейсмостійкість – здатність будівель або споруд протистояти сейсмічним впливам.
Силікатизація – нагнітання в ґрунт розчинів, які в своєму складі містять силікат натрію (рідке скло). Використовуються для пилуватих та дрібних пісків і лесових ґрунтів.
Силікатна цегла – штучний стіновий матеріал, виготовлений із жорсткої суміші вапна і кварцового піску з використанням пресування під тисом і автоклавної обробки.
Силікатний бетон – штучний кам’яний матеріал, який складається із мінерального заповнювача, зцементованого гідросилікатами кальцію. Для виробництва силікатного бетону застосовують вапно і кварцовий пісок.
Система будівельна – це комплексна характеристика конструктивного вирішення споруди за матеріалом та технологією зведення основних несучих конструкцій. Будівельні системи бувають традиційні, монолітні та повнозбірні.
Система конструктивна – це сукупність взаємозв’язаних вертикальних і горизонтальних несучих елементів (конструкцій) будівлі, які забезпечують його міцність, жорсткість та стійкість.
Скло будівельне – застосовується для засклення світових прорізів, влаштування прозорих перегородок і дверей, облицювання і оздоблення стін, сходів і ін.
Склоблоки – скляні пустотілі вироби, які складені з двох пресованих напівблоків, зварених між собою. Застосовуються для влаштування світлопрозорих огороджень у будівлях.
Слупик – горизонтальні і вертикальні бруски усередині обв’язки віконної рами.
Смолізація – нагнітання в ґрунт карбамідної смоли із соляною або щавлевою кислотою, використовується для закріплення піщаного ґрунту різної крупнисті.
Споруда – це будівельна система, пов’язана з землею, яка створена з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Сталь, криця – сплав заліза з вуглецем до 2% і різними домішками (кремній, марганець, сірка тощо). Застосовується для несучих і огороджувальних металевих конструкцій будинків і споруд, для залізобетонних конструкцій, великорозмірних місткостей, тепло-, водо-, газопроводів.
Стандарт – (англ. standard: норма, зразок) – зразок визначеної форми, розмірів і якості, прийнятий за вихідний для зіставлення.
Стандартизація – встановлення єдиних обов’язкових норм і вимог (стандартів), які визначають розмір,вид, тип, гатунок, методи випробувань, упаковку, маркування, транспортування і зберігання продукції, а також виконання виробничих процесів.
Стержень – жорсткий прямолінійний елемент конструкції, довжина якого значно перевищує два інших розміри.
Стиль архітектурний – сукупність основних рис та ознак архітектури певного історичного часу і місця, яка проявляється у функціональних, конструктивних, образотворчих особливостях будов.
Стиль готичний – архітектурний стиль, характерною особливістю якого є стрілочний свод, що складений з двох пересічних один з одним сегментних дуг.
Стиль модерн – стиль, архітектуру якого відрізняє відмова від прямих ліній і кутів на користь більш природних ліній, використання нових технологій і матеріалів (метал, скло).
Стиль модернізм – (англ. modern» – сучасний, новий), архітектурний стиль ХХ століття, пов’язаний з рішучим поновленням форм і конструкцій, відмовою від стилів минулого.
Стиль постмодернізм – архітектурний стиль забудов постіндустріального суспільства. Заперечення (відкидання) модерну.
Стиль романський – архітектурний, художній стиль (від лат. romanus – римський), що господарював Західній Європі з середини Х століття до середини ХІІ. Характеризується малогармонійними пропорціями, недосконалим моделюванням елементів будівлі
Стиск – вид деформації бруса (стержня) під дією сил, спрямованих назустріч одна до одної, рівнодіюча яких перпендикулярна до площини перетину.
Стіна – один із основних елементів будинку, вертикальна огороджувальна конструкція, яка відділяє будинок від зовнішнього простору і розділяє окремі внутрішні приміщення.
Схема конструктивна – варіант конструктивної системи за ознаками складу й розміщення у просторі основних несучих конструкцій.
Схил – похила площина даху.
Східець – основний елемент сходів, який визначає мінімальне вертикальне переміщення. Горизонтальна площина східців, на яку ступають, називається проступом, вертикальна площина між двома східцями - присхідцем.
Сходи – елемент будинку, конструкція, що служить для пересування людей по вертикалі між приміщеннями, розташованих на різних рівнях. Сходи складаються з похилих (марші) та горизонтальних (площадки) ділянок.
Сходова клітка – частина будинку, захищений стінами вертикальний простір, у якому розміщуються сходи.
Т
Тамбур – невелике обгороджене приміщення на першому поверсі з двома парами дверей усередині чи зовні будівель, що служить для збереження тепла у зимовий період при відкриванні дверей.
Твердість – опір твердого тіла при місцевих контактних силових діях пластичній деформації або крихкому руйнуванню в верхнім шарі.
Текстура – особливості будови твердої речовини, зумовлені характером розміщення та орієнтаціїї її складових частин.
Тераса – крита чи відкрита площадка, прибудована до одноповерхового будинку або влаштована на пласкому покритті багатоповерхової будівлі.
Тип будівлі безкаркасний – будівлі, в яких навантаження від перекриття приймається стінами, тому цей конструктивний тип будівлі ще називають з несучими стінами.
Тип будівлі каркасний – багатоярусна просторова система, яка складається з колон і міжповерхового перекриття.
Тип будівлі з неповним каркасом – навантаження від перекриття приймається внутрішнім рядом колон і зовнішніми стінами.
Типізація – вибір найкращих з технічного й економічного боків вирішень окремих конструкцій і цілих будівель, призначених для багаторазового застосування в масовому будівництві.
У
Уніфікація – раціональне скорочення кількості об’єктів будівельного виробництва однакового призначення, приведення їх до однаковості за рахунок усунення невеликих індивідуальних відмінностей.
Ущільнення ґрунтів – один із способів штучного перетворення будівельних властивостей ґрунтів без корінної зміни їх фізико-хімічної природи. Ущільнення ґрунтів виконують спеціальними котками.
Ф
Фактура – будова поверхні, яка властива натуральному матеріалу або надана йому під час обробки.
Фасад – 1. Зовнішня (лицьова) сторона будинку, споруди, утворена огороджувальними конструкціями. 2. Креслення ортогональної проекції фасаду будинку, споруди на вертикальну площину, виконане у певному масштабі.
Фахверк – каркас огородження, утворений вертикальними (стояки), горизонтальними (ригелі) і діагональними (розкоси) стержньовими елементами, чарунки між якими заповнюються цеглою, каменем або іншим матеріалом.
Ферма – 1. Виробнича споруда в сільській місцевості, призначена для розведення або розміщення сільськогосподарських тварин, птахів, собак тощо.
2. Несуча гратчаста конструкція. Застосовується для покриттів і перекриттів будинків, мостів тощо. Виготовляється із деревини, металу, залізобетону.
Фільонка – 1. Тонка дошка або фанера, вставлена у раму дверей, воріт тощо. 2. Частина поля, стіни, пілястри, дверей тощо, заглиблена і облямована профільним пояском.
Фойє – приміщення в театрі, кінотеатрі і т. ін., де перебувають глядачі перед початком вистави, фільму, концерту, під час антракту.
Фрамуга – верхня частина вікна у вигляді глухої чи такої, яка відкривається, рами, а також засклена рама, розміщена над дверима.
Фреска – техніка настінного живопису фарбами, розведеними на воді, по сирому тиньку.
Фронтон – завершення будинку, портика або колонади, яке являє собою трикутну , сегментну та іншу площину, по боках обмежену схилами даху, а біля основи карнизом.
Фундамент, підмурок – підземна або підводна частина будинків, споруд, конструкції якої сприймають і передають на основу споруди навантаження від вищерозміщених частин будинків (споруд), бічного тиску ґрунту, нерівномірних його деформацій.
Х
Хай-тек – архітектурний стиль, що радикально змінює спрямування архітектури під впливом технічного прогресу. Це стиль символічного відображення століття «високих технологій».
Хол – велике приміщення для публічних зборів, концертів, у громадських будинках для відпочинку і чекання, у житловому будинку – велика простора прихожа.
Ц
Цоколь – нижня надземна частина зовнішньої стіни будинку, що лежить безпосередньо на фундаменті та піддається більш сильним механічним, температурним і вологісним впливам.
Цементація – нагнітання в ґрунт суміші цементу, води та добавок у вигляді дрібного піску, кам’яного борошна і т.п.
Ч
Черепиця – покрівельний поштучний кам’яний матеріал у вигляді невеликих плиток (пазова, плоска, конькова тощо).
Ш, Щ
Шви деформаційні – наскрізні вертикальні щілини, які роблять у тих місцях, де можуть з’явитись тріщини від зміни температури або від нерівномірного осідання будівлі.
Шви осадові – деформаційні шви, які влаштовують у місцях примикання будівель різної висоти при добудові до існуючої будівлі. Такі шви починаються з підошви фундаменту й розділяють всі конструктивні елементи.
Шви температурні – деформаційні шви, які влаштовують у місцях примикання температурних блоків будівель один до одного. Ці шви розділяють усі надземні конструкції (починаючи від обрізу фундаменту) і запобігають появі тріщин від коливання температури зовнішнього та внутрішнього повітря.
Шпалери – рулонний матеріал, який призначається для обклеювання стін, стелі кімнат і приміщень. Виконується на паперовій основі або паперовій плівці. Для приклеювання застосовують клеї (клейстери) з відходів мукомельного виробництва і карбоксилметилцелюлозні (КМЦ).
Шпиль – виступаюча частина стіни над поверхнею схилів даху.
Шпон – тонкий лист виготовлений шляхом лущіння, стругання або пилянням деревини. Застосовують для виготовлення фанери, столярних плит, деревношаруватих пластиків.
Штукатурка – оздоблювальний шар на поверхні стін, перегородок, стелі. Основне призначення Ш. – одержання рівних гладких або рельєфних поверхонь, захист конструкцій від вологи, вогню, для тепло- і звукоізоляції.
Щебінь – продукт подрібнення кам’яних матеріалів. Крупність зерен від 5 до 40 мм. Застосовують як заповнювач для бетону.
Я
Ярус – частина будинку або споруди, що повторюється по вертикалі і зорово відділена від інших подібних частин зміною розмірів, характером вирішення фасадів, горизонтальними елементами та іншими засобами, утворюючи з цими іншими частинами єдину просторову композицію.