ТЕМА: Методика застосування технічних засобів статичної та динамічної проекції

МЕТА: вивчити основи світлової проекції; педагогічні можливості приладів статичної та динамічної проекції; засвоїти методику застосування технічних засобів статичної та динамічної проекції

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: світлова проекція, діапроекція, епіпроекція

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

  1. Ознайомитися з основними питаннями для опрацювання:

Основи світлової проекції. У навчальному процесі дуже часто для створення правильних уявлень про певний предмет доцільніше вивчати не сам предмет, а його зображення на екрані. З цією метою використовують проекційні прилади, які дістали назву технічних засобів статичної проекції, бо створюють на екрані нерухомі збільшені (інколи зменшені) зображення об’єктів, що вивчаються.

Під світловою проекцією розуміють одержання на екрані оптичного зображення проектованого об’єкта за допомогою джерела світла й оптичної системи. Проектувати можна прозорі й непрозорі об’єкти. Проекція прозорих об’єктів називається діаскопічною (діапроекцією), а непрозорих – епіскопічною (епіпроекцією).

При здійсненні діапроекції прозорий (напівпрозорий) предмет (діапозитив, кадр діафільму, кодопозитив тощо) розташовують між конденсором і об’єктивом (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Оптична схема діапроекції: 1 – джерело світла; 2 – конденсор; 3 – об’єктив; 4 – рефлектор; 5 – рамка з кадровим вікном; АВ – об’єкт проекції; А˝В˝ – зображення на екрані.

Джерелом світла є проекційна лампа, яка випромінює в усіх напрямках рівномірний світловий потік. Щоб сконцентрувати світловий потік на об’єкті проектування, використовують спеціальні оптичні елементи – рефлектор і конденсор.

Рефлектор – це увігнуте сферичне дзеркало, у фокусі якого знаходиться нитка розжарення проекційної лампи. Він відбиває частину світлового потоку, спрямовуючи його у бік предмета демонстрування, збільшує яскравість зображення на екрані.

Конденсор – це система лінз, яка фокусує й концентрує світловий потік, що потрапляє на предмет від джерела світла та рефлектора.

У приладах статичної проекції з потужною проекційною лампою між лінзами конденсора встановлюють спеціальне скло – теплофільтр, який призначений для поглинання теплових (інфрачервоних) променів. Так захищається об’єкт проекції від теплового пошкодження: він не деформується і не плавиться.

Конденсором світлові промені спрямовуються через прозорий предмет, який проектується об’єктивом на екран, де створюється його збільшене, чітке дійсне зображення.

Розміри статичних зображень залежать від конструктивних параметрів об’єктива, зокрема фокусної відстані, а також від відстані між апаратом і екраном.

Фокусна відстань F – це відстань між оптичним центром лінзи й точкою на оптичній вісі, в якій перетинаються промені, що паралельним пучком падають на збиральну лінзу.

Відносний отвір – це відношення діаметра діючого отвору до фокусної відстані: d/F.

Розмір зображення для конкретної відстані між екраном і проектором обчислюється за формулою: В/b = L/F, де В – ширина зображення; b – ширина кадрового вікна проектора; L – відстань між екраном і проектором; F – фокусна відстань об’єктива.

Необхідно пам’ятати, що чим менша фокусна відстань об’єктива і чим більша відстань між проекційним апаратом і екраном, тим більших розмірів зображення предмета на екрані можна отримати. Але при цьому освітленість екрана буде суттєво зменшуватися. Для досягнення потрібного розміру зображення на екрані корисно завчасно відтворити демонстрацію.

Для проектування на екран малюнків, фотографій, невеликих об’ємних предметів використовують епіпроектори. При епіпроекції (рис. 1.2) світлові промені, які падають на непрозорий об’єкт, відбиваються від нього і рівномірно розсіюються в усі боки. Лише невелика частина цього світла потрапляє в об’єктив, а потім на екран.

Рис. 1.2. Схема епіпроекції: 1 – рефлектор; 2 – джерело світла; 3 – предметний столик; 4 – плоске дзеркало; 5 – об’єктив; АВ – об’єкт проекції; А˝В˝ – зображення на екрані.

Епіпроекція менш зручна, ніж діапроекція, бо під час проектування на екран зображень непрозорих об’єктів важко забезпечити достатню освітленість екрана. Саме незначний корисний світловий потік епіпроекторів є суттєвою перешкодою на шляху широкого застосування епіскопічних зображень у навчально-виховному процесі.

Методика використання технічних засобів статичної проекції

Технічні засоби статичної проекції доцільно застосовувати тоді, коли предмет вивчення потребує тривалого пояснення. Світлові зображення підвищують зацікавленість і зосереджують увагу учнів на об’єкті, що вивчається, створюють враження об’ємності, дають можливість дістати зображення необхідних розмірів тощо. Безперечні переваги статичної проекції й у порівнянні з друкованою наочністю (таблицями, плакатами тощо).

Практична підготовка до проведення уроків і позакласних заходів із використанням приладів статичної проекції включає аналіз фонду навчально-інформаційних матеріалів (кодопозитивів, діапозитивів тощо), чітке планування та матеріально-технічне забезпечення навчально-виховних заходів.

Анотація на діафільм або серію діапозитивів включає такі відомості: навчальний предмет, назву, кількість кадрів, колір, тему, короткий зміст (із позначенням номера кадрів), стислі методичні рекомендації щодо використання.

Важливим елементом ефективного використання приладів статичної проекції є чітке планування навчально-виховного процесу. Складаючи тематичний перспективний план, вчитель спочатку докладно знайомиться зі шкільним фондом навчальних посібників до приладів статичної проекції. Потім він визначає, які з них використовуватиме при викладанні тієї чи іншої теми навчального предмета або під час проведення виховного заходу, визначає календарні терміни їх використання, складає анатоції. Такий план задовольняє потреби інших предметних кабінетів школи в аналогічних приладах та навчально-інформаційних матеріалах до них.

Після складання перспективного плану, вчитель конкретизує цілі й завдання при написанні плану-конспекту уроку або виховного заходу. Під час проведення навчально-виховних заходів ефективність використання приладів статичної проекції залежить від матеріально-технічного забезпечення. Тому необхідно заздалегідь відібрати, підготувати й перевірити технічний стан апаратури і навчальних посібників. Згодом треба підготувати класне приміщення, перевіривши наявність екрана й забезпечення умов, за яких світлові промені падатимуть на екран під кутом не більше, ніж 10 градусів; передбачити варіант уроку, в ході якого замість діафільму можна було б використати інший посібник ТЗН (наприклад, фрагмент кінофільму чи відеофільму на дану тему тощо).

Ефективність застосування технічних засобів статичної проекції багато у чому залежить від правильного визначення їх дидактичної ролі і місця у структурі заняття, часу й способу активізації пізнавальної діяльності учнів, методики організації та проведення навчально-виховного процесу. Тому у процесі запровадження технічних засобів статичної проекції у навчально-виховний процес доцільно запам’ятати певну послідовність (алгоритм) дій викладач:

  1. Вибирають вид статичної проекції з урахуванням зв’язку зображення з текстом, доступності тексту, завантаженості його новими поняттями, послідовності у розкритті змісту.
  2. Визначають форму заняття (урок, семінар чи позакласне заняття), виходячи зі змісту та інформаційної насиченості діафільму або серії діапозитивів.
  3. Визначають місце статичної проекції у структурі заняття залежно від його форми і типу. Використання діафільмів (діапозитивів) доцільне у таких випадках: під час пояснення нового матеріалу – як ілюстративного і самостійного джерела інформації; з метою закріплення вивченого матеріалу (при повторенні теми, для систематизації знань тощо); як вступ при вивченні нової теми.
  4. Визначають час демонстрації, враховуючи вік , зміст (складність) навчального матеріалу тощо.
  5. Визначають способи активізації пізнавальної діяльності учнів, тобто сукупність прийомів, які формують їх психологічну готовність до сприймання екранного матеріалу. Такими прийомами можуть бути:

а) оголошення мети перегляду;

б) виділення головного у перегляді;

в) постановка проблемних питань або завдань;

г) складання плану;

д) виконання вправ;

є) заключна бесіда.

6.  З урахуванням вищезазначеного складають план заняття.

2. Практична частина:

  1. Опрацювати теоретичні відомості практичного заняття.
  2. Вивчити будову, правила експлуатування і педагогічні можливості обладнання, набути навички демонстрування навчально-інформаційних матеріалів.
  3. Скласти звіт за такою формою: а) назва й мета роботи, обладнання; б) зобразити схеми діа– та епіпроекції; в) користуючись теоретичними відомостями і технічними паспортами до апаратів, законспектувати технічні характеристики й умови використання технічних засобів статичної та динамічної проекції.

3. Питання для самоконтролю

  1. Які педагогічні можливості технічних засобів статичної проекції?
  2. Які вимоги ставляться до проведення занять із використанням технічних засобів статичної проекції?
  3. Який вид проекції називають діаскопічним? Епіскопічним?
  4. Яке призначення елементів освітлювально-проекційних систем апаратів?
  5. Від чого залежить розмір зображення на екрані?
  6. Який з елементів оптичної схеми впливає і на розмір, і на чіткість зображення?
  7. У чому полягає педагогічна цінність кодоскопів?
  8. Який прилад (із розглянутих вище) доцільно використати на уроці, якщо вчителеві необхідно спроектувати на екран малюнки й фотографії?
  9. Що таке кутовий розмір зображення?
  10. Назвати основні вимоги до застосування статичних зображень.
  11. Назвати основні вимоги до виготовлення навчально-інформаційних матеріалів.
  12. Які умови потрібно забезпечити під час застосування проекційних приладів?

 

 

Last modified: Friday, 16 December 2022, 10:29 PM