Лекція 2. Основи розробки програмного проекту.

Тема: «Основи розробки програмного проекту»

Вихідний код (текст) програми – це текст програми, написаний в термінах відповідної мови програмування. Він зрозумілий людині. Вихідний текст програми ще називають програмним лістингом.

Об’єктний код програми – це бінарний код, що складається з 0 та 1, але комп’ютер не може його сприймати як інструкцію до виконання. Об’єктний код – це  тільки «заготовка» програми, він зазвичай є лише частиною загальної програми, а також в ньому може бути відсутнім об’єктний код стандартних бібліотечних підпрограм (функцій і процедур).

Виконавчий код програми – це бінарний код програми, який містить як бінарний код усіх програмних модулів, написаних програмістом, так і бінарний код усіх стандартних підпрограм мови програмування, які використовував  програміст при написанні програми. Файл, який містить виконавчий код програми, має розширення EXE і, власне, являється програмою, яка може бути завантажена в оперативну пам’ять на виконання, а по завершенню роботи звільнити оперативну пам’ять від свого коду і від даних, що опрацьовувалися.

Є декілька поширених технологій розробки програм: 1) з використанням інтерпретатора і 2) з використанням компілятора.

Дамо декілька визначень.

Транслятор – це програма, яка перетворює вихідний текст програми у відповідний бінарний код (в об’єктний або у виконавчий,  в залежності від мови програмування).

Інтерпретатор -  це транслятор, який переглядає вихідний текст програми користувача по кроково – рядок за рядком, виконуючи перетворення у бінарний код кожного переглянутого рядка. При виявленні синтаксичної помилки на екрані дисплея відразу відображається відповідне повідомлення.  Особливістю мови програмування, транслятором якої є інтерпретатор, являється те, що для виконання програми на комп’ютері обов’язково повинна бути встановлена сама мова програмування, так як бінарний код стандартних підпрограм під’єднується для виконання тільки під час інтерпретації відповідного рядка тексту програми.

Компілятор – це транслятор, який переглядає весь вихідний текст програми користувача і, за відсутністю граматичних помилок,  створює відразу відповідний бінарний код для всієї програми.  При наявності синтаксичних помилок їхній список відображається на екран. Існують мови програмування, у яких компілятор відразу створює виконавчий код програми, тобто, створює програму. Також, існують мови програмування, у яких у результаті компіляції створюється тільки об’єктний код, тобто, бінарний код, який ще не містить бінарного коду стандартних бібліотечних підпрограм. В цьому випадку слід застосувати ще програму-компанувальник.

Компанувальник (компановщик) – це програма, яка об’єднує об’єктний код програми користувача з об’єктним кодом стандартних бібліотечних підпрограм (функцій і процедур) і тільки після цього створює виконавчий код програми користувача, тобто, створює програму.

У випадку роботи компілятора, в залежності від мови програмування, в результаті компіляції може створюватися або виконавчий файл (тоб то, програма) – так працює база даних написана на мові turbo-Pascal, або лише об'эктний код. В другому випадку після трансляції слід запустити на виконання програму-компанувальник,  яка об'єктний код програми користувача поєднає з об'єктним кодом бібліотечних функцій та процедур, в результаті чого буде створено виконавчий код, тобто, програму. Так працює СУБД Clipper.

Слід розуміти, що у випадку, якщо виконавчий код програми роботи з базою даних створювався компілятором, то для його завантаження не потрібно нічого зайвого – exe-файл відразу запускається на виконання.  Так працює СУБД Clipper.

У випадку, коли виконавчий код програми роботи з базою даних створювався інтерпретатором, то для завантаження exe-файла на виконання, необхідна наявність на комп'ютері самої мови програмування, тобто, компілятора і бінарного коду бібліотечних підпрограм. Так працює СУБД FoxPro або СУБД Access.

          Структуроване ведення проекту передбачає виконання і планування дій у вигляді спадаючого графа. Керування таким проектом здійснюється з одного центру (вершина графу на самому верхньому рівні). Зв’язки в такому графі існують тільки вертикальні, тобто, між відповідним керівником і його підлеглими-виконавцями. Горизонтальних зв’язків не повинно існувати, тобто, усі зміни у проекті слід узгоджувати зі своїм керівником. Це унеможливлює неузгодженість дій між вершинами графу на одному рівні. Усе має бути узгоджено через свого безпосереднього керівника (змінні, назви змінних, типи змінних, розміри змінних).

Узгоджуються, насамперед, імена змінних, їхні типи і розміри.

Якщо певна частина програми на поточний час не реалізована, то слід стовити програмну заглушку, тобто програмний код, який не дозволить програмі «підвиснути», а виконати коректний вихід з даного режиму з відповідним зрозумілим повідомленням для користувача стосовно його подальших дій.