Особливості охорони праці жінок і неповнолітніх
Особливості охорони праці жінок і неповнолітніх. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
Законодавством передбачена охорона праці жінок на підприємстві, пільги і додаткові гарантії їхніх трудових прав. Вони регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законами України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та іншими актами законодавства.
Охорона праці жінок за трудовим законодавством Статтею 153 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що на всіх підприємствах, в установах та організаціях мають бути створені безпечні та нешкідливі умови праці. Обов’язки роботодавця щодо організації та функціонування системи охорони праці на підприємстві визначені ст. 13 Закону України «Про охорону праці». При цьому підприємство самостійно здійснює витрати на охорону праці та несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства.
Як здійснюється охорона праці жінок на виробництві
Статтею 174 КЗпП України (ст. 10 Закону «Про охорону праці») встановлено заборону застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Відповідно до ч. 3 цієї статті наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.1993 № 256 був затверджений відповідний Перелік, яким жінкам заборонялось обіймати посади близько 450 професій, що стосувались будівництва, видобутку нафти і газу, хімічного виробництва, а також працювати машиністами та водіями окремих категорій транспорту. Однак наказом цього ж Міністерства від 13.10.2017 № 1254 вказаний документ було скасовано, за винятком глави 3 розділу І Переліку, яка втратить чинність з дати, коли Україна завершить процедуру денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду № 45.
На думку МОЗ Перелік суперечив національному законодавству, вимогам законодавства Європейського Союзу, міжнародним зобов’язанням України з питань гендерної політики та не узгоджувався із сучасним Класифікатором професій. Крім того, було взято до уваги те, що Україна долучилась до головних міжнародних зобов’язань щодо гендерної рівності, включаючи Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW, 1980) та її Факультативного протоколу, а також Пекінську декларацію і Платформу Дій (1995).
Робота жінок з вантажами
Законодавство України забороняє залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них норми (ч.2 ст. 174 КЗпП, ст. 10 Закону про охорону праці). Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками встановлені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.93 № 241.
Не можна, щоб жінки підіймали чи переміщували речі з більшою, ніж встановлено законом, масою. Граничні норми маси, які дозволені для переміщення (підіймання) речей жінками, встановлюються центральним органом виконавчої влади з охорони праці (відповідно до граничних норм, визначених наказі № 241). А саме, щодо підйому та переміщення вантажів закріплено такі гарантії охорони праці жінок:
- не можна піднімати чи переміщувати речі понад сім кілограмів впродовж зміни;
- якщо жінка піднімає або переміщує речі, чергуючи це з виконанням інших робіт, маса вантажу може збільшуватися до десяти кілограм;
- у сумі вага речей, які переміщуються жінкою впродовж кожної години робочої зміни, не має бути більшою ніж
- у сумі вага речей, які переміщуються жінкою впродовж кожної години робочої зміни, не має бути більшою ніж
Робота жінок вночі
Вагітних жінок і жінок, котрі мають дітей віком до трьох років, не допускається залучати до надурочних робіт, робіт у нічний час та у вихідні дні, а також направляти їх у відрядження. Також не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю (статті 176, 177 КЗпП).
Неприпустимо залучати жінок до робіт у нічний час, окрім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).
Обов’язок щодо визначення переліку таких галузей і видів робіт із зазначенням максимальних строків застосування праці жінок у нічний час покладено на Уряд. Наразі ця норма має дещо декларативний характер, оскільки Кабінетом Міністрів України, насправді, було запроваджено поетапне обмеження використання праці жінок у нічний час лише на період 1996–1998 роки (постанова від 27.03.96 № 381).
Тривалість робочого часу жінок
Для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину з iнвалiдністю, може запроваджуватися за рахунок власних коштiв суб’єктів господарювання скорочена тривалість робочого часу (ч. 3 ст. 51 КЗпП). Відповідно до ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися (як при вступі на роботу, так і в період роботи) неповний робочий час у вигляді:
- неповного робочого дня;
- неповного робочого тижня;
- поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.
В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, зокрема таку, яка перебуває під їх опікуванням, а також для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.
Розрахунок заробітку
Відповідно до медичного висновку вагітним жінкам мають бути знижені норми виробітку чи норми обслуговування або ж вони мають бути переведені на легшу роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів. При цьому середній заробіток за попередньою роботою повинен зберігатися. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні.
Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи також мають право на легшу роботу зі збереженням середнього заробітку до досягнення дитиною 3-річного віку.
Увага! Якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачують фактичний заробіток (ст. 178 КЗпП).
Трудові права вагітних жінок. Надання відпусток
У зв’язку з вагітністю, пологами та для догляду за дитиною жінкам надаються відпустки у порядку встановленому законодавством. Зокрема, відповідно до ст. 179 КЗпП на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.
Тривалість такої відпустки обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів фактично використаних до пологів.
За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. За бажанням жінки, у період перебування у відпустці по догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах більш детально регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Статтею 182 КЗпП врегульовано питання щодо порядку надання відпусток жінкам, які усиновили дітей.
Крім того, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 182-1 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Ця відпустка надається понад щорічні та інші відпустки і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному ст. 80 КЗпП.
Також, відповідно до ст 185 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
Важливе про перерви
Жінкам, котрі мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком (ст. 183 КЗпП).
Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства і з врахуванням бажання матері.
Особливості працевлаштування жінок
Норми ст. 184 КзпП щодо надання жінкам гарантій при прийнятті на роботу та встановлення заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, є досить важливими. Однак певною мірою вони зачіпають інтереси власників підприємств, установ і організацій, оскільки законодавець заборонив роботодавцю відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. Частинами 2, 3 наведеної вище статті передбачено, що:
- при відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі;
- звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Пам’ятайте, важкі умови праці для жінок на підприємстві не лише протизаконні, а й загрожують значним штрафом.
Охорона праці підлітків
Праця неповнолітніх в Україні врегульована положеннями трудового законодавства. У Сімейному кодексі України вказано, що неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Сучасний неповнолітній працівник як ніхто потребує контролю питання охорони праці, адже з одного боку він усе ще дитина, а з іншого – робить перші кроки, щоб освоїтися у дорослому житті.
Неповнолітні починають свій трудовий шлях у надзвичайно важких та незахищених умовах. Серед проблем, з якими доводиться зіштовхнутися підліткам, можна назвати такі:
- недостатня забезпеченість робочими місцями, а зі їх наявності – низька оплата праці;
- брак у неповнолітніх досвіду роботи та практичних навичок; погана обізнаність з небезпеками і, як наслідок, погані умови праці;
- відсутність власного житла та багато інших негараздів.
Враховуючи вразливість зазначеної категорії працівників, надзвичайно важливо подбати про вирішення цих та інших проблем, що сприятиме покращенню охорони праці неповнолітніх.
Про охорону праці неповнолітніх на законодавчому рівні
Дуже часто наймачі приймають на роботу підлітків зі свідомим порушенням норм законодавчих важелів у сфері охорони праці, а також засад трудового законодавства. Вони не забезпечують робітників необхідними гарантіями та пільгами. Саме тому охорона праці неповнолітніх працівників відіграє величезне значення у структурному каркасі трудового законодавства та у розвитку країни загалом.
Умови праці підлітків на виробництві, тобто молоді, що не має 18-ти років, повинні суттєво відрізнятися від трудових умов інших повнолітніх робітників. Це зумовлено не тільки відсутністю певної спеціальності чи професійного спрямування, але й специфічними фізіологічними особливостями підліткового організму, який починає формуватися. Наведені обставини стали визначними для формування відмінностей у засадах правового регулювання праці неповнолітніх в Україні.
Варто зазначити, що за загальними нормативами на осіб молодших 18-ти років поширюється дія законодавчих положень про роботу повнолітніх, а при укладанні трудового договору їх ототожнюють з дорослим штатом працюючих. Водночас у сфері охорони трудової діяльності, відпусток, праці вночі та робочих годин для них існують пільги що регулюються законодавчими важелями України.
Особливості охорони праці неповнолітніх
Потрібно знати основні особливості охорони праці неповнолітніх, які починаються із підписання обіцяного трудового договору із підлітком та роботодавцем у межах трудових відносин без випробувального періоду. Права неповнолітнього у трудовому договорі — це права неповнолітніх за Трудовим кодексом.
Перед прийомом на роботу неповнолітні мають пройти медичний огляд. Надалі, до виповнення 21 року, на підлітків чекають періодичні медогляди. Обсяг робочих годин за тиждень для робітників 16-18 років становить не більше 36. Для підлітків віком 15-16 років (учнів 14-15 років, які працюють під час канікул) – не більше 24 годин.
На сьогодні існують близько 15-ти професійних видів робіт, до яких можна долучати осіб віком від 17 років. У свою чергу, існують 37 угруповань робіт із небезпечними та занадто складними трудовими умовами, до яких забороняється допускати робітників молодше 18-ти р.
Праця неповнолітніх в Україні: що потрібно знати роботодавцю
Трудові права підлітків захищені ретельно розробленими нормами законодавства, зокрема і низкою таких заборон:
Робота вночі неповнолітніх заборонена так само, як і робота у вихідні дні; також роботодавець не має права залучати неповнолітніх до виконання неоплачуваних робіт (ст. 192 КЗпП).
Як уже згадувалося, не можна залучати осіб віком менше 18 р. до тяжких робіт із дуже небезпечними умовами, робіт під землею (ст. 190 КЗпП).
Неповнолітнім забороняється працювати із переміщенням та підійманням вантажів, вага яких перевищує гранично дозволені норми.
У процесі виробничої практики неповнолітні особи повинні перебувати не більше 4-х годин в умовах виробництва (підприємства) за умов суворого дотримання правил та норм з охорони під час здійснення трудової діяльності.
Заміна відпустки (розміром в 31 день) фінансовою компенсацією – неприпустима. Відпустка для неповнолітніх надається на прохання самого робітника в необхідний для нього період.
Звільнення неповнолітніх за примхою роботодавця можливе лише за згодою та розглядом усієї справи районною або міською службою у справах осіб неповнолітніх. У свою чергу, звільнення згідно з п. 1, 2, а також 6 ст. 40 КЗпП супроводжується обов’язковим працевлаштуванням. Також забороняється прийом на роботу неповнолітніх у разі, якщо вона пов’язана зі зберіганням, виробництвом та дистрибуцією спиртовмісних напоїв.
Батьки, тимчасові піклувальники та усиновителі підлітка, державні органи та організації громадського типу, що здійснюють контроль за дотриманням норм законодавства про працю, вправі вимагати розірвання та скасування трудового договору із неповнолітнім або строкової домовленості, якщо їх продовження є небезпечним для здоров’я підлітка або загрожує його законним інтересам.
