Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій

 

1. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій

         Щодня у світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

         Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громадськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов’язані з життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і  діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких повідомлень.

Загальні ознаки НС:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення;

- умов їх життєдіяльності;

-  заподіяння економічних збитків;

- істотне погіршення стану довкілля.

         До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, ката­

строфи, стихійні лиха та інші події, такі, як епідемії, терористичні

акти, збройні конфлікти тощо.

         *До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, ка­тастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терорис­тичні акти, збройні конфлікти тощо.

         Аварії поділяються на дві категорії:

         до І категорії належать аварії, внаслідок яких: ♦ загинуло 5 чи трав­мовано 10 і більше осіб; * стався викид отруйних, радіоактивних, біо­логічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; ♦збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; ♦зруйновано будівлі, спо­руди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення;

          до II категорії належать аварії, внаслідок яких: *загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; *зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здо­ров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

         Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматич­них захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії.

         Події природного походження або результат діяльності природ­них процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами.

 Руйнівне небезпеч­не природне явище — це стихійне лихо.

         Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

         Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина — життєве середовище» (далі — «Л — ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, спричиненої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна говорити про:

- індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;

- надзвичайні ситуації рівня мікро колективу, тобто коли загроза їх виник­нення чи розповсюдження наслідків стосується сім'ї, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;

- надзвичайні ситуації рівня колективу;

- надзвичайні ситуації рівня макроколективу;

 -  надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

- надзвичайні ситуації для населення області;

- надзвичайні ситуації для населення країни;

- надзвичайні ситуації для жителів континенту;

- надзвичайні ситуації для всього людства.

         Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна си­туація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій над­звичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіаль­ний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), конти­нентальні та глобальні (загальнопланетарні).

         Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «Л — ЖС» з однією особою та мікро колективом; *об'єктові — системам з рівнем колектив, макроколектив; *місцеві — системам, в які входить, населення міста або району; *регіональні — області; *загальнодержавні — населення країни і так далі.

         Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ,аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зрос­тання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку еконо­міки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залу­чати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максималь­не зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодер­жавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконав­чої влади і управління всіх рівнів.

 

 

 

 

 

         15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Згідно цього положення залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзви­чайних ситуацій.

         * Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуа­ція, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним пе­ренесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Авто­номної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

         * Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст об­ласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Се­вастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

         * Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповід­ного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не вхо­дять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

         * Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

• Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним си­туаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти те­орією виникнення катастроф.

         Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситу­ацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситу­ацій ,— надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій по­діляється на групи, які містять конкретні їх види.

         * Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору­дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

         *Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метео­рологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, і природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хво­робами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

         *Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спря­мування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний на­пад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку тетелекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного й морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або за­хоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

         * Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з на­слідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ура­ження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внас­лідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ ра­діоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, силь­нодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

        

1.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

 

         Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких заз­нають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзви­чайних ситуацій, — запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, Що склалася.

• Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, полі­тичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної си­туації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

         Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина держав на система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, затверджена Постановою Кабінет; Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

         * Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реа­гування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

         Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації держав­ної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

• розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стан­дартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;
• забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на за­побігання і реагування на надзвичайні ситуації;
• забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
• навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації; ,
• виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобіган­ня надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;
• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
• прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситу­ацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
• створення, раціональне збереження і використання резерву матеріаль­них та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на над­ звичайні ситуації;
• проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повно­ важень центральних та місцевих органів виконавчої влади);
• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своє­часне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
• захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзви­чайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;
• пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;
• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, про­ ведення гуманітарних акцій;
• реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпо­середню участь у ліквідації цих ситуацій;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

* ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територі­альних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

         Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, по­в'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населен­ня і територій від їх наслідків.

         Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

         Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

• на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
• на регіональному рівні —  обласні, Київська міська державна адміністрація, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів , обласних, Київської міської державної адміністрації;
• на місцевому рівні — районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, упов­новажені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;
• на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підприємств, установ та орга­нізацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

         До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідни­ми засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

► центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;

► диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

         До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (доб­ровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відпо­відних робіт.

         Військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-ря­тувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, уком­плектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в авто­номному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності — СПГ).

         СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, ви­конавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та ор­ганізацій.

         У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, ава­рія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і по­гребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконан­ня цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичай­ний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони.

         На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населе­них пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конк­ретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.

         У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповнова­женими з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

         Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функ­ціонування ЄДСЗР:,

+ режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

+ режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-про­мислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

+ режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнен­ня надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

+ режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та За­коном України «Про надзвичайний стан».

         Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1) у режимі повсякденної діяльності:

• ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території
• розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурне спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;
• вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;
• організація навчання населення методів і користування засобами захис­ту, правильних дій у цих ситуаціях;
• створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
• здійснення цільових видів страхування;
• оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;!

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:

• формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації,? підготовка пропозицій щодо її нормалізації;
• посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзви­чайної ситуації та її масштабів;
• розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування" об'єктів економіки;
• приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залу­чення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхід­ності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;
• проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;
• запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

• здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем, і структурних підрозділів ЄДСЗР;
• організація захисту населення і територій;
• переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;
• організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;
• визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;
• організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;
• здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;
• інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації га вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення на­селення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відпо­відності з Законом України «Про надзвичайний стан».

• Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також: прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

         Правовий режим надзвичайного стану спрямований на ♦забезпе­чення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на ♦ захист прав і свобод громадян, кон­ституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що ство­рюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом на­сильства.

         Метою введення надзвичайного стану є ♦ якнайшвидша нормалізація обстановки, *відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, ♦ нормального функціонування конститу­ційних органів влади, *органів місцевого та регіонального самовряду­вання та інших інститутів громадянського суспільства.

         Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози без­пеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими спосо­бами є неможливим.

         Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місце­востях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним по­відомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

         Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, перед­бачених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зо­бов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискри­мінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

         Такими заходами можуть бути:

• встановлення особливого режиму в їзду і виїзду, а також обмеження свобо­ди пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;
• обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;
• посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
• заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також: видовищних, спортивних та інших масових заходів;
• заборона страйків.

         З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'яз­кового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучен­ня неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.

       

       У зв'язку з тим, що багато хто плутає надзвичайну ситуацію з надзвичайним станом, УНІАН роз'яснює головні відмінності між ними.     

       Надзвичайна ситуація – це обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного або іншого лиха, що може спричинити або спричинила людські жертви, а також шкоду здоров'ю людей або довкіллю, значні матеріальні втрати і порушення умов життєдіяльності людей.

          Надзвичайний стан – це особливий правовий режим діяльності органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій, що вводиться в країні або окремих її районах для захисту від зовнішньої або внутрішньої загрози, а також для підтримання громадського порядку.

Чим регулюються режими та хто приймає рішення ?

         Режим надзвичайної ситуації регулюється Кодексом цивільного захисту України.

         Режим надзвичайного стану – окремим законом.

Рішення про введення надзвичайного стану ухвалює президент

   Рішення про введення надзвичайної ситуації ухвалюється на рівні місцевих рад, Державної служби з НС, а також на рівні уряду – в залежності від її класифікації. Режим надзвичайного стану в Україні вводиться тільки указом президента. Згідно з чинним законом, надзвичайний стан може тимчасово вводитися в Україні чи її окремих територіях при виникненні надзвичайних ситуацій не нижче загальнодержавного рівня. Тоді як цих рівнів розрізняють чотири: об'єктовий, місцевий, регіональний і загальнодержавний.

        Які обмеження передбачують режими?

          Режим надзвичайного стану передбачає введення більш жорстких заходів для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та недопущення загострення.

         Зокрема, при введенні режиму надзвичайного стану відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування надаються особливі повноваження, а також допускається тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини, прав і законних інтересів юридичних осіб. Так, якщо в разі надзвичайної ситуації більшість обмежувальних заходів мають рекомендаційний характер і їх виконання залежить, в першу чергу, він людини, то під час надзвичайного стану порушника можуть притягнути до відповідальності за недотримання встановлених правил та майном приватних підприємств, оглядати речі, автомобілі, квартири, проводити мобілізацію.

         Особливі заборони під час дії режиму надзвичайного стану: забороняється змінювати Конституцію України та виборчі закони, проводити вибори різних рівнів – від президентських до місцевих. Крім того, під забороною на час дії режиму надзвичайного стану – припинення або обмеження повноважень президента, народних депутатів Кабміну, органів місцевої влади, прокуратури, судів і правоохоронних органів. Також владі забороняється вводити скорочені або прискорені судові розгляди. У разі дії режиму надзвичайної ситуації такі обмеження не діють.