Забруднення атмосфери міст
Забруднення атмосфери міст
Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється і за всім параметрами відрізняється від повноцінного природного повітря, яке стимулює біологічні процеси. Над великими містами атмосфера містить у 10 разів більш аерозолів і в 25 разів більше газів. При цьому 60-70% газового забруднення спричинене автомобільним транспортом. Активніша конденсація вологи призводи до збільшення опадів на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на 10-20% сонячної радіації і швидкості вітру.
При малій рухомості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари повітря в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий розвиток міст створює "острови підвищеної температури", які формують власний мікроклімат.
Міста вдень поглинають тепло і віддають його назад в атмосферу вночі. Температура в таких містах, як Пекін і Атланта, підвищується на 5,5 градусів і більше. Такі температурні інверсії призводять до підвищеного забруднення атмосфери, виникнення туманів і смогів. У дітей, які проживають у районах міст з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів змінюються показники розумової та фізичної працездатності. У містах зростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт унаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидом азоту, аміаком, вуглеводами, сірчистим газом, які є причиною отруєння і, крім того, знижують захисні властивості організму.
Оксиди азоту зумовлюють подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і в тяжких випадках можуть призвести до смерті внаслідок набряку легенів. У Великобританії через забруднення повітря оксидами азоту і сірчистим газом щорічно від бронхіту вмирає понад 30 000 чоловік. Найпоширенішою шкідливою домішкою повітря міста є монооксид вуглецю (джерело - автотранспорт, спалювання вугілля). Вдихання цього газу спричиняє швидку втомлюваність, головний біль, порушення сну, ослаблення пам'яті, розлади серцево-судинної та дихальної систем. Доведено існування прямої кореляції між концентрацією бенз(а)пірену (джерело - автотранспорт) у повітрі і смертністю від раку легенів. У відпрацьованих газах автомобілів постійно присутній також свинець, який веде до зниження активності ферментів, що беруть участь у насиченні крові киснем. Захворюваність на пневмонію, інфаркт, алергічні хвороби, зокрема, бронхіальну астму, також пов'язана із забрудненням повітря.
Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні системи міста, промисловість.
Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більш ніж 1 млн вантажних автомобілів та близько 3 млн легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді - 91%, Ялті, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Останнім часом в міському повітрі виріс обсяг оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві сполуки. Їхній вміст у міському повітрі значною мірою зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, унаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання палива, він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє середовище. В Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15.
Міста - основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах. Досить широко використовують викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень енергія потрапляє у вигляді електрики, газу, парового опалення.
Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських
мешканців. Людина за добу вживає в середньому
2. Забруднення міських приміщень
Специфіка проживання в місті призводить до того, що люди 80-95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень.
Одним з найзабрудненіших приміщень є кухня. Коли згорає природний газ виділяються оксиди азоту і сірки, чадний газ. Вміст СО над газовою плитою перевищує норму в 13 разів. Чадний газ з'єднуючись з гемоглобіном блокує його і наші органи не отримують кисню. Оксиди азоту ускладнюють ситуацію, уражають органи дихання і сприяють утворенню різних захворювань, у тому числі рак легень. Тому краще використовувати електричні нагрівники. В інституті гігієни і медекології ім. А. Морзеєва АМН України встановили, що монтувати витяжку над газовою плитою слід не нижче
Другим джерелом забруднення є кухонна мийка. Невичищений відстійник є джерелом мікробів, які разом з водою, що виривається назад у раковину, на посуд, тому необхідно раз в неділю "протравлювати" стоки спеціальним засобом, який розчиняє жир що осів у трубах. Подрібнювач харчових відходів (диспоузер) перемелює у порошок харчові відходи і вони легко змиваються у раковину.
Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше ніж зовні.
Причини забруднення повітря приміщень:
- забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;
- не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;
- аерозолі;
- очисники, які містять хлор або аміак, лакові та воскові покриття підлог;
- зволожувачі повітря
- розпилювачі від комах (інсектициди);
- дим від цигарок.
Неякісні синтетичні матеріали: лінолеум, вінілові шпалери, синтетичні стельові плити, лаки виділяють у підвищених концентраціях фенол, формальдегід.
Інші токсичні матеріали - олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, виділяють бензол, толуол та інші речовини.
Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:
- ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;
- замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і поставивши на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення
(холодильники, туалет) поставити відкриту коробочку з харчовою содою;
внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;
- замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;
- робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;
- обладнати кухню витяжною шафою;
- не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.
3. Забруднення питної води в містах
Питна вода - найважливіший чинники здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода, але для великих міст цієї води не вистачає.
За даними ВООЗ, вода може містити 13 тис. токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн осіб. Так, наприклад, залізобактерії, сіркобактерії виділяють метаболіти, які небезпечні для організму людини.
За повідомленнями Держкомстату будівництва, архітектури і житлової політики у понад 250 містах України за окремими фізико-хімічними показниками питна вода не відповідає вимогам стандартів.
Тривале вживання води із значно вищою концентрацією заліза може дати небажані наслідки для здоров'я - захворювання печінки, алергія, збільшення ризику інфаркту.
Окиснювальні процеси та залізисті бактерії за кілька місяців здатні забити водопровід.
Споживання води в містах у розрахунку на 1 людину більш ніж десятикратне перевищує споживання в сільських районах, а забруднення водойм досягає катастрофічних розмірів. Об'єми стічних вод досягають
Водоносні горизонти під містами значно виснажені в результаті безперервних відкачувань через свердловини і колодязі, до того ж забруднені на значну глибину. Жителі великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД, зокрема, в Україні, у більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищувати величезні об'єми води через брак відповідних технологій та коштів). Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найнебезпечнішими внаслідок здатності до швидкого поширення водним шляхом є такі інфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф, сибірська виразка, гепатит, туберкульоз.
Надійним способом очищення питної води від збудників перелічених інфекцій є хлорування. У більшості європейських міст для знезараження води застосовують озон. Обидва способи мають свої переваги і недоліки. При організації водопостачання міст потрібно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів, водосховищ, зменшення їхнього забруднення промисловими викидами шляхом застосування фільтрів очищення стічних вод, упровадження оборотного водопостачання.
У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незмінні - гідрокарбонати, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію, серед мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з мікроелементів - залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК. Частки ґрунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки. їхнє різноманіття величезне.
Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати у такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.
Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води біологічно очищують (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення виконується в біофільтрах, в аеротенках, в біотенках тощо. Після визначених методів очищення у воді можуть перебувати різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:
- термічно (скип'ятити);
- за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону,
марганцевокислого калію);
- впливом іонів благородних металів (зазвичай використовують срібло);
- фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або
ультразвуку).
Використання індивідуальних (домашніх) очисних фільтрів дає змогу усунути присмак міді та хлору, та інших шкідливих домішок, запобігти появі осаду, пом'якшити питну воду. Проте, лише якісні фільтри можуть на 99% очищувати воду від хлору, хлорорганічних сполук. Ефективним є також відстоювання води в скляних посудинах, які містять срібні кульки.
4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст
Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. У будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти. Цей перелік можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому житті, може здатися, що він не шкідливий. Однак за своїм впливом на організм людини шум більш шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні ЗО років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4
рази. Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що в великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.
Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них трапляється утричі частіше. Зростає також загальна захворюваність. Особливо вражає вплив шуму на міських жителів. Якщо на 100 тис. сільських мешканців припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра збільшується у 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі - у 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти стають агресивнішими та вередливішими.
Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін ''шумова хвороба". Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становить 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму здійснюють вагомий внесок у звукове середовище міста.
У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ. Шум діє на організм людини не тільки прямо й опосередковано. Шум має й інші можливості впливу. Так, у міських умовах тривалість життя дерев коротша, ніж у сільській місцевості. Головною причиною цього є вплив інтенсивного шуму. При дії
шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днів. При цьому швидко гинуть квіти і уповільнюється ріст рослин.
Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми і на людину. Виявляється, можливо, і таких заходів багато. Насамперед, необхідно суворо дотримуватися чинних нормативів. Сьогодні на вулицях великих міст шум не становить нижче 80 дБ. Для того, щоб зменшити цей рівень, докладаються значні зусилля, насамперед, з удосконалення самої техніки.
Для зменшення шуму в квартирі можна скористатися такими порадами:
- відрегулюйте в найсприятливішому для вас режимі гучність дзвоника вхідних дверей та телефону;
- для звукоізоляції стін використовуйте гіпсокартонні плити (їх закріплюють під шпалерами або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття або паркет;
- щоб двері не скрипіли, змажте їх машинним маслом, щоб не грюкали - прибийте до косяка смужку тонкої гуми або приклейте спеціальний ущільнювач;
- замініть двері в ванну кімнату на пластикові або дерев'яні, які герметично закриваються;
- коли на кухні відкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там телевізор привчайте домочадців щільніше прикривати двері в свої кімнати, не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.
Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.
До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.
Зазвичай вібрація розповсюджується від її джерела на відстань до 100 м. Найпотужніше джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. У метро інтенсивна вібрація
розповсюджується на 50-
Наші будинки зводять за планами, в яких враховують геологію місцевості, а не аномальність зон. А наукові відкриття останніх років доводять, що на Землі є сприятливі і несприятливі місця для проживання людини. Та крім природних несприятливих зон у наших квартирах є ще й штучні, створені електромагнітними полями. Несприятливо впливають на організм людини електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники, що становить певну небезпеку.
Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського організму, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, млявість. Адже кожен орган людини працює на певній частоті, наприклад, серце - близько 700 Гц (коливань на секунду), мозок у стані сну - 10 Гц тощо. Отже, якщо поряд є постійне джерело випромінювання воно збиває з нормальних меж біоритмів людини, це може призвести до зниження нормальної частоти робочого органу і навіть спричинити стенокардію.
Та найбільше опромінюється людина (особливо дитина!) під час сну. Тому у вашій спальні не повинно бути ніяких джерел електромагнітного випромінювання. Звичайно, повністю ізолюватися від електричних приладів неможливо та й не потрібно. Просто треба дотримуватися простих правил. Комп'ютер, мобільний телефон, ноутбук не бажано ставити в спальні. Навіть при вимиканні з розетки у телевізорі все "заспокоюється" аж через 10 годин.
Зараз ми часто користуємося різними пультами, які також шкідливі для здоров'я. До речі, навіть розетки, електричні годинники, зарядні пристрої для мобільних телефонів бажано розміщувати не менше як за метр від узголів'я ліжка.
Варто пам'ятати, що максимальне випромінювання йде від задньої стінки телевізора. Тому відповідно його розташуйте, аби найкраще убезпечити себе.