Класифікація будівельних розчинів. Властивості та види будівельних розчинів.

Будівельним розчином називають матеріал, що отримується в результаті затвердіння спеціально підібраної суміші з неорганічної терпкої речовини, дрібного заповнювача та, при необхідності, спеціальних добавок. Будівельні розчини ділять на
– важкі ( щільністю в сухому стані більше 1500 кг/м3);
– легкі(з щільністю до 1500 кг/м3).
По виду в`яжучого будівельні розчини ділять на:
– цементні;
– вапняні;
– гіпсові;
– змішані.
Вибір в’яжучого для будівельного розчину залежить від його призначення, режиму температурної вологості тверднення та умов експлуатації будівлі або споруди.
За призначенням будівельні розчини ділять на:
– розчини для кам'яної кладки;
– монтажу стін та великих блоків;
– обробні;
– спеціальні (жаростійкі, кислотостійкі, ін'єкційні і так далі).

Морозостійкість будівельних розчинів залежить від властивостей використовуваних матеріалів, їх співвідношення та умови тверднення. Як заповнювачі для розчинів використовують важкі та легкі піски. Кількість глинистих та пилоподібних домішок, що допускається, в будівельному розчині залежить від марки розчину. Найбільша величина піску залежить від сфери застосування розчинів. Розчин для цегляної кладки повинен мати найбільшу крупність до 2,5 мм. У розчинах для бутової кладки, монтажу великих панелей та залізобетонних конструкцій допустима найбільша крупність 5мм.

Основні властивості будівельних розчинів:
– легкоукладуваність;
– рухливість;
– водоутримуюча здатність.

Рухливість будівельного розчину визначається по глибині занурення металевого стандартного конуса масою 300г. Чим більша рухливість суміші, тим глибше занурюється в неї стандартний конус. Рухливість підвищується у міру збільшення вмісту води в розчині, підвищення крупності піску і пониження його пустотності. Рухливість будівельного розчину вибирають з урахуваннм призначення розчину (див. таблицю).

Водоутримуюча здатність – здатність суміші розчину утримувати у своєму складі достатню кількість води (вода з розчину забирається пористим матеріалом). Розчини з недостатньою утримуючою здатністю схильні до розшарування (відділення води та осідання піску). Водоутримуюча здатність до розчинення суміші знаходиться в прямій залежності від правильного співвідношення усіх складових будівельного розчину. Склади розчинів зазвичай визначають, використовуючи готові таблиці, залежно від марки та призначення розчинів.

Таблиця. Рекомендована рухливість будівельних розчинів

 

Розчин для кладки цегли

Вид та склад розчинів для кладки та монтажу залежить від розрахункової напруги та умов експлуатації кладки. Кладку надземних конструкцій зазвичай виконують на дешевих зв’язках: вапно, вапняно-шлакове. Для кладки фундаментів за наявності агресивних сульфатних вод застосовують сульфатостійкі цементи. Для монтажу великоблочних стін – портландцемент.

Рухливість суміші розчину вибирають з урахування призначення розчину. Для надземної кладки з вологістю повітря приміщень 60% та кладки фундаментів у вологих грунтах витрата цементу в цементно-вапняних розчинах має бути не менше 100кг на 1м³ піску.

У зимових умовах не завжди можливо застосовувати ті ж суміші розчинів для кладок, що і влітку. До розчинів для кладки взимку пред'являються наступні вимоги:
– при температурах нижче – 20°С марку розчину підвищують на один ступінь, якщо навантаження не перевищує 85% від розрахункової, і на два ступені, якщо навантаження перевищує 85% від розрахункової;
– при зимовій цегляній кладці, монтажі стін з панелей та великих блоків в розчини рекомендується вводити протиморозні добавки (протиморозні та інші добавки для розчинів застосовуються практично ті ж, що і для бетонів);
– не дозволяється застосовувати замерзлий, а потім розігрітий розчин;
– температура розчину кладки у момент монтажу має бути не менше 15°С при температурі зовнішнього повітря до – 20°С та не менше 26°С при нижчих температурах.

 

Розчини для обробних робіт

Обробні розчини існують двох видів:
– для звичайних штукатурок;
– декоративних штукатурок.

Розчини для обробних робіт повинні мати необхідну міру рухливості, мати хороше зчеплення з основою та мало змінюватися в об'ємі при твердненні, щоб не викликати утворення тріщин штукатурки. Найбільша крупність піску штукатурних розчинів не повинна перевищувати 2-2,5мм. Декоративні розчини, вживані для обробки залізобетонних панелей, повинні мати марку не менше М150, а для обробки панелей з легких бетонів – не менше М50, для штукатурки фасадів будівель – не менше М50.

Марка обробних розчинів по морозостійкості має бути не менше Мрз 35. Водопоглинання розчинів із заповнювачами з кварцевого піску – не більше 8%, розчинів із заповнювачами з порід із межею міцності нижче 40 МПа – не більше 12%. Як заповнювачі кольорових декоративних розчинів використовують промитий кварцевий пісок і пісок, що отримується дробленням граніту, мармуру, доломіту, туфу та інших білих і кольорових гірських порід. Для зовнішніх штукатурок кам'яних та бетонних стін з відносною вологістю повітря до 60% застосовують цементно-вапняні розчини, а для дерев'яних та гіпсових поверхонь — вапняно-гіпсові розчини. Для зовнішньої штукатурки цоколів, поясочків, карнизів та інших ділянок стін, що піддаються систематичному зволоженню, використовують цементні та цементно-вапняні розчини на портландцементах.

Для внутрішньої штукатурки стін при відносній вологості повітря до 60% застосовують вапняні, вапняно-гіпсові та цементно-вапняні розчини. Декоративні розчини використовують для обробки лицьових поверхонь панелей та великих блоків, для кольорових штукатурок фасадів будівель, елементів благоустрою і тому подібне

Розчини для заповнення швів

Розчини для заповнення швів (стиків) збірних залізобетонних конструкцій можуть бути тільки цементними. Вони повинні відповідати наступним вимогам:
– якщо на розчин діє розрахункове навантаження, то його марка має бути не менше за марку бетону елементів, що сполучаються;
- якщо на розчин не діє це навантаження, то його марка має бути не менше 100;
– якщо в шві є арматура або сталеві заставні деталі, розчин не повинен містити добавок, що викликають корозію металу (зокрема, хлористий кальцій).

 

Цементно-піщані розчини
Цементно-піщані розчини, які використовуються для підлоги, повинні мати необхідну міцність та хорошу рухливість (11-13 см). Цементно-піщані розчини, які використовують для підлги з брущатки, клінкерної цегли, бетонних плит, мозаїчних та керамічних плиток, а також чавунних дірчастих плит повинні, мати необхідну міцність та підвищену в'язкість. Цементно-піщаний розчин для чистої підлоги (стягування) повинен мати марку по міцності не менше 50. Той же розчин для підготовки під підлоги повинен мати марку по міцності не менше 150 для підлоги клінкерних, із брущатки, бетону або чавуну.

Металлоцементні розчини М500 та вище виготовляють з знежиреної сталевої стружки великою 1-3мм, цементу та води. Цементно-опілочні суміші для основи під підлогу складаються з портландцемента або ангідридового піску та деревної тирси. Стягування застосовують для вирівнювання поверхні шару, що пролягає нижче, укриття трубопроводів, створення нахилу в підлозі на перекриттях, розподіли навантажень. У будівельній практиці, пише iBud.ua, для пристрою підлоги все частіше застосовують полімерні розчини, які отримують затвердінням цементу водною дисперсією полімеру (синтетичні латекси). Підлога на таких розчинах має достатню міцність, гігієнічність і високий опір зносу.

Гідроізоляційні розчини

Гідроізоляційні розчини готують на цементах підвищених марок (не нижче М400). Розчини на водонепроникному розширювальному цементі повинні витримувати (через добу після карбування шва або стику) гідростатичний тиск в 5 атм. Орієнтовний склад розчинів для гідроізоляційної штукатурки 1:2, 5 або 1:3, 5 (цемент: пісок по масі). Для пристрою гідроізоляційного шару, що піддається дії агресивних вод, як зв’язку необхідно застосовувати сульфатостійкий пуццолановий портландцемент. Для закладення тріщин в бетоні використовують цементні розчини з добавкою алюмінату натрію, полімерів або бітумних емульсій.

Акустичні розчини

Акустичні розчини – це легкі розчини, що утворюють звукопоглинальну штукатурку, з щільністю 600-1200 кг/м3. Заповнювачами в них служать однофракційні пористі піски з великою часток 3-5мм (піски з перліту, пемзи, керамзиту). Розчин після нанесення на стіну по усій товщі повинен мати відкриті пори. Виготовляють акустичні розчини на портландцементі, шлакопортландцементного вапна, гіпсових зв’язок. Їх застосовують як звукопоглинальну штукатурку для зниження рівня шуму.