Підприємства виробничої бази з видобування та переробки нерудних будівельних матеріалів
1. Класифікація родовищ та підприємств
2. Кар’єри нерудних матеріалів
3. Переробка каміння і гравійно-піщаної суміші
4. Склади нерудних матеріалів
1. Класифікація родовищ та підприємств
У сучасному будівництві визначилися такі основні напрями використання нерудних будівельних матеріалів:
- штучне каміння та вироби для зведення стін будівель, улаштування підлог, сходів тощо;
- облицювальні вироби – плити, каміння, профільовані вироби;
- каміння та вироби для дорожнього будівництва – брущатка, шашка для брукування, плити, бордюрний камінь;
- каміння та вироби різних типів для гідротехнічних та інших споруд;
- нерудні матеріали – бутовий камінь, заповнювачі для бетону (щебінь, гравій, пісок).
Родовища нерудних будівельних матеріалів класифікуються за місцем розташування, обсягом запасів корисних копалин, характером їх залягання та потужністю, фізико – механічними та хімічними властивостями.
Запаси нерудних будівельних матеріалів поділяються на дві групи: балансові та позабалансові.
Балансові запаси повністю відповідають вимогам ДСТ та технічних умов на постачання нерудних будівельних матеріалів.
Позабалансові запаси характеризуються низьким вмістом корисної породи, малою потужністю промислових шарів, тому вони розглядаються як резервні.
За ступенем вивченості родовищ корисних копалин вони поділяються на три категорії А, В, С, з поділом третьої категорії на дві підгрупи С1 і С2.
До категорії А відносяться родовища, якість та умови залягання яких повністю вивчені та відзначені буровими свердловинами. Умови проведення гірничо – експлуатаційних робіт перевірені на досвіді роботи діючих кар’єрів, а запаси сировини забезпечують експлуатацію на протязі всього нормативного періоду.
До категорії В відносяться копалини, запаси яких розвідані та вивчені з детальністю, яка забезпечує лише основні відомості про особливості умов залягання, якість та їх технологічні особливості.
До категорії С1 і С2 відносяться родовища, запаси яких визначені лише на основі зрідженої мережі розвідувальних свердловин.
Запаси корисних копалин, як правило, повинні забезпечувати експлуатацію кар’єрів на протязі 10 - 15 років при обсязі матеріалу, що добувається 100 - 250 тис. м3 на рік, та 20 - 25 років для більш потужних кар’єрів.
До показників, які характеризують фізико-механічні властивості копалини, слід віднести вагові характеристики матеріалу його щільність, зернистість ступень забруднення, тощо.
Комплексна оцінка економічної ефективності розробки даного родовища здійснюється з врахуванням мінімуму приведених витрат на одиницю продукції, її вартості, трудомісткості видобування та переробки.
В залежності від виду робіт підприємства з переробки нерудних матеріалів поділяються на подрібнювально-сортувальні, промивально-сортувальні і комбіновані.
Розрізняють підприємства малої, середньої та великої потужності; стаціонарні, збірно-розбірні та пересувні; спеціалізовані – продукція яких чітко визначена і призначена для випуску деталей або виробів вузької номенклатури, універсальні, які випускають широкий асортимент матеріалів.
Підприємства малої потужності (продуктивністю до 50 тис. м3/рік), як правило виконують тимчасові задачі, тому влаштовуються збірно-розбірними.
Підприємства середньої і великої потужності (з річною продуктивністю 250 тис. м3/рік і більше у більшості випадків) є стаціонарними.