Тренажери та тренувальні пристрої, що використовуються на заняттях фізичними вправами та спортом.

Фізична підготовка спортсмена, що підрозділяється на загальну і спеціальну, складає спортивне тренування за якого здійснюється розвиток основних рухових якостей: сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості. Загальна фізична підготовка спрямована на гармонійний розвиток спортсмена: підвищення функціональних можливостей органів і систем організму, поліпшення координаційних здібностей, удосконалення фізичних якостей, рухових навичок, умінь і досягається систематичним впливом на організм загальнорозвиваючих і спеціальних вправ з різних видів спорту. Спеціальна фізична підготовка спрямована на розвиток тих функціональних можливостей організму, від яких залежать досягнення в спорті і основними засобами служать спеціально-підготовчі та змагальні вправи для даного виду спорту. Значне збільшення обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень негативно впливає на організм спортсменів, а зниження впливу негативних факторів здійснюється за допомогою тренажерів, які урізноманітнюють заняття, підвищують їх емоційність. В даний час використовуються не тільки спеціальні тренажери, але і комплекс тренажерів, що складаються з кілька десятків різноманітних пристроїв, які мають істотний вплив на організацію та проведення навчально-тренувального процесу. На такому комплексі можливе як індивідуальне так і групове тренування. Результат великого навантаження на організм не завжди буває пропорційним витраченим зусиллям. Ефект тренувальних занять багато в чому визначається видом і характером виконуваних вправ, які як засіб тренування поділяються на три групи: --загальнопідготовчі(неспецифічні), --спеціально-підготовчі (специфічні) --основні змагальні (спеціальні). Загальнопідготовчі вправи повинні відображати особливості спортивної спеціалізації. Спеціально-підготовчі вправи, які поділяються на розвиваючі (спрямовані на розвиток фізичних якостей) і на підводящі (що сприяють головним чином освоєнню форми, техніки руху) застосовуються для спрямованого диференційованого впливу на розвиток рухових якостей і навичок, необхідних спортсмену для досягнення успіху у своєму виді спорту . Змагальні вправи - це вправи у вибраному виді спорту. Якщо спортсмени протягом тривалого часу будуть застосовувати одні й ті ж вправи, навіть найбільш ефективні, то їх організм поступово адаптується до них, і вони перестануть давати позитивний тренувальний ефект через стабілізацію тимчасових і просторових характеристик. 28 Одним із шляхів подолання адаптації і переведення всього організму на більш високий рівень функціонування можуть стати силові й швидкісносилові вправи різного за масштабами впливу (загального, регіонального, локального), виконання з високою інтенсивністю на тренажерних пристроях. Ці вправи, по-перше, вибірково впливають на різні, в тому числі і на відстающі групи м'язів, по-друге, значно інтенсифікують тренувальний процес, і по-третє, заняття з використанням тренажерів проходять більш емоційно. Використання тренажерів у фізичному вихованні дітей і школярів дозволяє в більш короткі терміни вирішувати завдання розвитку рухових якостей, передбачену навчальною програмою. Особливо хороший ефект досягається в заняттях з дітьми, що страждають надмірною вагою. Такі діти охоче займаються на тренажерах, у той час як на стандартних гімнастичних снарядах від них важко домогтися активності. Різні рухові якості досягають свого природного максимального розвитку в різному віці. Періоди, які характеризуються значними змінами у віковому розвитку організму, отримали назву критичних. У такі періоди спеціальна підготовка дає більш високий ефект для розвитку певних якостей. Тому в багаторічній підготовці спортсменів слід враховувати найбільш сприятливий вік для розвитку тих чи інших якостей. Незважаючи на те, що рівень сучасних спортивних досягнень дуже високий, граничних значень вони ще не досягли. Безсумнівно, що застосування тренажерів і технічних пристроїв в спорті будуть сприяти більш повному прояву фізичних можливостей. Для досягнення високих спортивних результатів спортсмен повинен досконало володіти технікою в обраному виді спорту. Техніка - це найбільш раціональний і ефективний спосіб виконання вправи. Сутність спортивної техніки полягає в розумному використанні спортсменом своїх рухових здібностей (з урахуванням біомеханічних закономірностей) для кращого рішення рухового завдання, що стоїть перед ним під час виконання вправи. У результаті багаторазового повторення однієї і тієї ж вправи відбувається утворення умовно-рефлекторних зв'язків (або динамічного стереотипу, за І. П. Павловим), що обумовлюють виконання необхідних рухів, створення навика. При навчанні техніки дуже важливо спеціально вчити спортсменів вмінню виявляти значні вольові і м'язові зусилля, виконувати рухи швидко, вчасно розслаблювати м'язи. Ця сторона навчання буде здійснюватися значно успішніше, якщо ширше застосовувати полегшені і утруднені умови, не боятися використовувати обтяження, цього можна досягти застосуванням тренажерів. Те, що на тренажерах можна повторювати найбільш важкі умови завдання, дає можливість відшліфувати навички до рівня практично недосяжного в ході природного навчально-тренувального процесу. 29 При відпрацюванні техніки на тренажерах, що вимагає високої координації рухів у спорті є небезпека створення помилкових навичок, які потім можуть переноситися на техніку основної вправи. Тому при створенні ефективних тренажерів для навчання раціональної техніки спортивних рухів необхідно виконувати наступні умови: - вправи на тренажері повинні мати характеристики просторові (траєкторії руху), просторово-часові (швидкості, прискорення), динамічні (величини діючих сил), повинні відповідати характеристикам рухів або їх елементів при виконанні основної спортивної вправи; - при виконанні вправ на тренажері характер роботи м'язів (ступінь їх напруження і розслаблення, послідовність включення в роботу, нарешті, участь різних м'язів в рухах) повинні сприяти реальним умовам основної спортивної вправи. Такі тренажери будуть сприяти автоматизації та стабільності рухового навику. Необхідно знати, що однією з головних причин переважної більшості технічних помилок у всіх без виключення циклічних спортивних вправах є несвоєчасна або зайва активність функціонально другорядних, так званих швидких м'язів. Ці м'язи, що мають властивість швидко збуджуватися, внаслідок дії механізмів між м'язової координації призводять до зниження активності великих, але відносно повільно активізуючих м'язових груп, що веде до зниження робочого ефекту рухів. Знання цих закономірностей дозволяє пояснити що, наприклад, зайва напруга м'язів обличчя, шиї, згиначів пальців, двоголових м'язів плеча, трапецієвидних м'язів є причиною технічних порушень в спортивних циклічних локомоціях (зменшення довжини бігового кроку, ослаблення гребка і т.д.). Спортивна тактика - це мистецтво ведення боротьби з суперником. Головним завданням тактики є найбільш доцільне використання своїх сил і можливостей для перемоги. Тактична майстерність дозволяє спортсменові більш ефективно використовувати індивідуальні особливості спортивної техніки, фізичну і морально-вольову підготовленість, свої знання та досвід у боротьбі з різними суперниками в різних умовах. Тактична підготовка складається з теоретичних знань в галузі тактики та практичного володіння нею стосовно до вимог свого виду спорту. До спеціальної тактичної підготовки відноситься розробка доцільних способів і прийомів ведення спортивної боротьби, складання графіків, планів, варіантів з урахуванням можливостей ймовірних або конкретних супротивників в майбутніх змаганнях, а також програвання виробленої тактики на тренувальних заняттях. Тактична майстерність спортсмена визначається запасом знань, умінь і навичок, що дозволяють точно виконати задуманий план, а в разі відхилень від нього - швидко оцінювати ситуацію і знаходити більш правильне рішення. Тактична майстерність тісно пов'язане з рівнем розвитку фізичних і морально-вольових якостей. Недостатня сила, швидкість або витривалість можуть значно звузити можливості тактичної боротьби. 30 Основним засобом навчання тактиці та її вдосконалення є повторне виконання вправ або дій з задуманого плану, а також сама участь у змаганнях. Аналіз та практика спортивної роботи показує, що ефективним засобом вдосконалення тактичної майстерності є тренажери та тренувальні пристрої. З метою вдосконалення технічної і тактичної підготовленості спортсменів успішно застосовуються тренажери із зворотним зв'язком, наприклад відеокамери та відеомагнітофони, що допускають не тільки багаторазове відтворення на екрані дій спортсменів, але і стоп-кадр і уповільнене відтворення вправи, що дає можливість ретельно і об'єктивно аналізувати техніку і тактику як окремих спортсменів, так і команди в цілому. Прикладом тренажера зі зворотним зв'язком та терміновою інформацією для вдосконалення тактичної майстерності є кардіолідер та автоматичний пульсомір, який сигналізує тренуючому спортсмену про те, що ЧСС у нього дорівнює заданої тренером програмі, вище або нижче її. В даний час для вдосконалення тактичної майстерності використовуються тренажери з точними вимірювальними електронними пристроями, здатними фіксувати час, витрачений спортсменом на обмірковування і вирішення різних тактичних ситуацій. Цікаві тренажери, в яких інформація про ті чи інші особливості виконання рухового завдання формує сигнали, перебудовують режим роботи тренажера, а також сигнали, що подаються безпосередньо на м'язи спортсмена для корекції руху і його ефекту, що дуже важливо при вдосконаленні технічної майстерності. Визначальними ланками сучасної системи спортивного тренування є підвищення тренувальних навантажень і питання відновлення. Відомі фізіологи А.Н. Крестовніков, Н.В. Зімкін, В.С. Фарфель відзначають, що робота і відновлення являють собою єдність протилежностей, яке і складає основу тренувального процесу. Постійне підвищення досягнень у різних видах спорту супроводжується значним підвищенням обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень і не випадково в цей період частіше з'являються порушення в діяльності окремих систем організму, травми опорно-рухового апарату. Тому і виникає гостра необхідність допомагати організму спортсмена, прискорювати відновні процеси і підвищувати їх ефективність. Для досягнення найбільшого ефекту від тренувальної роботи слід дотримуватися відомого правила методики фізичного виховання - починати подальші заняття на тлі повного відновлення, що характеризується підвищеною працездатністю. Завдяки підвищенню функціональних можливостей організму настає тренованість. Порушення цього правила призводить до перевтоми, перетренування, зниження спортивних результатів, травм і захворювань. Систему відновлення в спорті становить сукупне використання педагогічних, медико-біологічних і психологічних засобів і методів. 31 Педагогічні засоби - це варіативне планування навантажень в навчально-тренувальному процесі у тижневому, місячному, річному, олімпійському циклах тренування; варіювання інтервалів відпочинку між тренувальними заняттями, змаганнями, використання активного відпочинку і тренувань на місцевості, різні види змін з однієї роботи на іншу, розумна організація режиму дня. До медико-біологічних засобів відновлення відносяться харчування та вітамінізація, фізіотерапевтичні засоби (різні види масажу, електрофорез, опромінення ультрафіолетовими променями, різні види душа, сольові і контрастні вани, температурні дії у вигляді парної і суховоздушної лазень і т.п.). До психологічних засобів відносяться: психорегулююче аутогенне тренування, навіяний сон-відпочинок, спеціально підібрана музика, організація комфортних умов побуту і дозвілля спортсменів, дотримання правил психогігієни та ін.) Позитивний ефект після великих фізичних навантажень дає вібраційний масаж, аероіонізації, ультразвуковий масаж, теплові та водні процедури, ультрафіолетовий вплив, світлове та музичне оформлення. Відомо, що одноманітність спеціалізованого тренування збільшує навантаження на психіку спортсмена, збільшує можливість недовідновлення, часто призводить до перетренування. Щоб уникнути цього, треба ширше використовувати принцип варіативності у виборі засобів і методів спеціального тренування. Велику допомогу в цьому надає застосування тренажерів і тренувальних пристроїв. Визначний фізіолог І.М. Сєченов у своїх дослідженнях показав, що після м'язової діяльності відновні процеси прискорюються і стомлення проходить швидше, якщо замість пасивного відпочинку використовувати роботу м'язів, які не брали участі в минулій діяльності. Вправи, які використовуються на тренажерах для активного відпочинку не повинні бути інтенсивними та тривалими, оскільки енергійна м'язова діяльність під час перерви може призвести не до підвищення, а до зниження працездатності. Слід також враховувати те, що вправи, які включаються в тренувальне заняття з метою активного відпочинку, не зменшують стомлення від всієї суми тренувальної роботи, але полегшують навантаження на центральну нервову систему і психічну сферу спортсмена.