ВСТУП

Праця людей повинна бути не лише високопродук­тивною, а й безпечною. Заходи з охорони праці в нашій країні входять до державних планів розвитку народного господарства і впроваджуються у виробництво на науко­вій основі.

Над розробкою, удосконаленням і впровадженням у виробництво найдосконаліших питань щодо засобів за­хисту від травмування, відкачування шкідливих газів і пи­лу, а також інших питань охорони праці й техніки безпеки працюють науково-дослідні інститути, лабораторії та ви­сококваліфіковані інженерно-технічні працівники безпосе­редньо на будовах.

У прийнятих останнім часом в Україні законах та по­становах ідеться про створення безпечних умов праці на кожному підприємстві для кожного працівника.

Всебічному оздоровленню і поліпшенню умов пра­ці мають приділяти належну увагу й громадські органи, а також керівники будівництв і підприємств, та власники, або уповноважені ними органи. Цьому сприятиме забез­печення споруджуваних підприємств високоефективни­ми вентиляційними установками, виробництв і робочих місць - достатнім освітленням, а підприємств з підвище­ним шумом, вібраціями - проти шумними і проти вібраційними пристроями.

На підприємствах і будівництвах повинна впроваджу­ватися комплексна механізація, автоматизація, правиль­на організація праці. Це дасть змогу підвищити продук­тивність праці, поліпшити добробут робітників, уникнути травматизму і професійних захворювань.

За приблизними оцінками, щороку в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм, а гине близько 300 ти­сяч чоловік.

В Україні щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1.5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отри­мують професійні захворювання.

Матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100 - 2200 тис. грн.

Незадовільне становище в Україні з пожежною безпе­кою - щорічно виникає 40 - 50 тис. пожеж, із них близь­ко 72 % - пожеж в житловому секторі. Кількість загиблих від пожеж щорічно становить не менше 1000 чоловік. Важливим питанням в державній політиці України є її ста­новлення до питань захисту працюючого громадянина че­рез законодавчі і нормативні акти про охорону праці, ство­рення державних виконавчих структур для забезпечення ефективності виконання цих актів.

Основоположним законодавчим документом у галу­зі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». З введенням його в дію значно змінилися методи органі­зації роботи і контролю за станом охорони праці в усіх га­лузях народного господарства.

Предмет «Основи охорони праці» - це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у май­бутніх фахівців необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки.

Згідно закону «Про охорону праці» поняття охорони праці включає систему різних заходів та засобів: право­вих, соціально-економічних, організаційно-технічних, са­нітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних, спрямо­ваних на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Невиконання або порушення цих законів призводить до травм на будівництві.

Розглянемо складові частини зазначених заходів.    

Правовими-законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці, є загальні зако­ни України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються іншими державни­ми органами і Кабінетом Міністрів України, Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, Міністерством енергетики України та іншими відом­ствами.

Загальними законами України, що визначають основ­ні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».                                  

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці. Це Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила будови електро­установок, та інші.

Відповідно до КЗпП розв'язання найважливіших за­вдань з охорони праці покладено на власника або упо­вноважений ним орган. Вони зобов'язані вживати заходів щодо усунення шкідливих умов праці чи зменшення їх, запобігання нещасним випадкам і додержання на робо­чих місцях належного санітарно-гігієнічного порядку. Ці обов'язки власника з охорони праці зазначено в Типових правилах внутрішнього розпорядку, що є на кожному під­приємстві, в установі чи організації. Згідно з цими прави­лами адміністрація зобов'язана виконувати закони і пра­вила з охорони праці, суворо додержуватися встановле­ного розпорядку робочого дня, забезпечувати робітників і службовців питною водою, створювати для них необхідні санітарно-гігієнічні умови, навчати робітників і службовців безпечних прийомів праці та правил санітарно-технічного забезпечення.

Власник або уповноважений орган підприємств, уста­нов, організацій не мають права примушувати робітників виконувати роботи, що загрожують їхньому життю і не від­повідають вимогам законодавства про охорону праці.

У КЗпП підкреслюється, що жодне підприємство, цех, дільницю чи споруду не можна експлуатувати, якщо в них не створено здорових і безпечних умов праці. Для ефек­тивного контролю за виконанням вимог охорони праці до складу комісії з приймання в експлуатацію промисло­вих об'єктів входять представники профспілок і органів Державного нагляду.

Конкретні вимоги охорони праці містяться в загальних і галузевих (міжгалузевих) правилах з охорони праці.

Загальні й галузеві правила з охорони праці містять норми і вимоги, обов'язкові для адміністрації підпри­ємств.

Соціально-економічними заходами передбачаються економічні методи управління охороною праці; створення державного,     регіональних,   галузевих   та   підприємницьких

фондів охорони праці; обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випад­ків та професійних захворювань; відшкодування власни­ком шкоди в зв’язку з каліцтвом або іншими ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також моральної шкоди, безплатна видача працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуально­го захисту тощо.

Технічні засоби разом з організаційними заходами є частиною охорони праці й становлять техніку безпеки. Технічні засоби - це створення належних умов праці, на­самперед усунення причин, що можуть призвести до не­щасних випадків, своєчасний огляд, ремонт і правильне використання машин, механізмів, верстатів, інструмен­тів, влаштування огорож над обертовими частинами ме­ханізмів, захисне заземлення електроустановок, захист стінок траншей і котлованів. До організаційних заходів належать: навчання правилам техніки безпеки та інструк­таж з цих правил, постачання будовам плакатів, таблиць, вивчення правил з безаварійної організації праці на кож­ному робочому місці тощо.

Технічні й організаційні заходи з техніки безпеки дають змогу досягти надійної безпеки праці, поліпшити її орга­нізацію й запобігти нещасним випадкам на будівництві.

Санітарно-гігієнічні заходи належать до галузі меди­цини і є виробничою санітарією. На будівництві за допо­могою цих заходів запобігають загальним і професійним захворюванням працівників. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих фак­торів на робочих місцях, визначення фактичних значень конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робо­чих місцях вимогам нормативних документів.

Для запобігання професійним захворюванням робітни­ків, які працюють на особливо шкідливих дільницях, має бути організоване лікувально-профілактичне харчування в дні роботи. Систематично контролюють стан здоров'я усіх робітників і службовців медичні працівники. Для де­яких виробництв установлено обов'язкові періодичні медичні огляди

працюючих. Залежно від їхніх наслідків пла­нують лікувально-профілактичні оздоровчі заходи.

Особливу увагу приділяють медичному нагляду за ста­ном здоров'я працюючих жінок і неповнолітніх, для яких установлено спеціальні пільги і гарантії охорони праці, які будуть розглянуті нижче.

Дисципліна «Основи охорони праці» пов'язана з без­пекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ерго­номікою, інженерною психологією, технічною естетикою, основами екології.

Базовими дисциплінами предмета є фізика, математи­ка, електротехніка, хімія, технологія виробництва.

Терміни:

Шкідливий виробничий фактор - фактор, дія якого на людину, що працює, за певних умов призводить до захво­рювання чи зниження працездатності.

Небезпечний виробничий фактор - фактор, вплив яко­го на працюючого, за певних умов призводить до травм чи іншого раптового погіршення здоров'я.

Нещасний випадок на виробництві - раптове погір­шення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов'язків внаслідок корот­кочасного впливу небезпечного, або шкідливого чинника. Наслідком дії шкідливого виробничого чинника під час трудової   діяльності   може  бути  професійне   захворювання - патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника.