Витривалість і методика виховання (4 год.)

Різні люди мають різні можливості у виконанні будь-якої роботи. Одні можуть з успіхом виконувати високо інтенсивну роботу і зазнають великих труднощів при роботі невеликої інтенсивності, але значної тривалості, а інші, навпаки – з великим успіхом виконують тривалу роботу помірної інтенсивності. Одні люди знижують інтенсивність виконання певної роботи і невдовзі зовсім її припиняють, інші продовжують її без помітного напруження, а деякі мають просто дивовижну працездатність. Звідси можливо зробити висновок, що якщо запропонувати виконати певну роботу різним людям, то стомлення у них відбудеться у різний час.

Різні можливості людей у виконанні певної роботи прийнято пояснювати рівнем розвитку витривалості. Зниження ефективності виконання роботи, а потім і її припинення обумовлюється тим, що в організмі накопичується стомлення.

Витривалість – здатність людини протистояти фізичній втомі у процесі м’язової діяльності, а отже, здатність тривалий час виконувати рухові дії без зниження їх ефективності.

Втома – це тимчасове зниження оперативної працездатності, викликане інтенсивною або тривалою роботою.

У заняттях спортом, виробничої, військової і побутової діяльності організм людини зазнає різних навантажень. Залежно від природи і характеру навантаження можна виділити 4 типи втоми:

• розумова (під час розв’язування математичних задач або іншої інтелектуальної діяльності);
• фізична (виникає під час тривалої або досить інтенсивної м’язової роботи);
• емоційна (під час виконання одноманітної роботи, сильних переживаннях та ін.);
• сенсорна (внаслідок напруженої діяльності аналізаторів, наприклад стомленість зорового аналізатора під час стрільби або роботи на комп’ютері).

 

Фізична витривалість має важливе значення для життєдіяльності людини і дозволяє:

• виконувати значний обсяг рухової діяльності;
• тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності;
• швидко відновлювати сили після значних навантажень.

Оскільки для теорії і практики фізичного виховання найбільше значення має фізична витривалість, подальше подання матеріалу буде стосуватися саме її. Залежно від об’єму м’язових груп, які беруть участь у роботі, умовно розрізняють 3 види фізичної втоми:

• локальна – до роботи залучено менше 1/3 загального об’єму скелетних м’язів (наприклад, м’язи кисті, гомілки та ін.);
• регіональна – у роботі бере участь від 1/3 до 2/3 м’язової маси (прикладом можуть бути вправи для зміцнення м’язів ніг або тулуба);
• тотальна – працює одночасно понад 2/3 скелетних м’язів (біг, веслування та ін.).

 

Між переліченими видами втоми прямої залежності не існує, тобто одна і та сама людини може мати високу стійкість організму до локального і недостатню до тотального стомлення. Можна, наприклад, багато разів (150- 200 разів) присідати на одній нозі та бути відносно слабким лижником або стаєром.

Фізична втома має 3 фази:

• початкової втоми (перші ознаки втоми);
• компенсованої втоми (прогресивно поглиблювана втома, що потребує вольових зусиль);
• декомпенсованої втоми (значна втома, при якій значно знижується потужність роботи).
• 

 

При значній тривалості певної роботи її продуктивне виконання потребує подолання внутрішніх труднощів завдяки мобілізації вольових якостей. Унаслідок цього деякий час удається підтримувати необхідну інтенсивність виконання фізичних вправ. Цей період роботи отримав назву “фаза компенсованої втоми”, тобто людина завдяки напруженню волі здатна деякий час підтримувати необхідну працездатність. Проте в подальшому, незважаючи на вольові зусилля, стає неможливим продовжувати роботу на необхідному рівні працездатності та настає фаза декомпенсованої втоми. При цьому неухильно знижуються її якісні та кількісні показники.

Якісно витривалість характеризується граничним часом виконання роботи певної інтенсивності. Механізми стомлення, а відповідно, і витривалість в цих випадках різні. Вони залежать від специфіки роботи, що виконується.