Кредитна та фінансова системи держави. Державний бюджет.

У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет

Функції державного бюджету
Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.
Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.
Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:
— податки;
— відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;
— державна позика (внутрішня та зовнішня);
— емісія грошей;
— продаж державного майна.
Форми виплат із державного бюджету:
— асигнування — видатки на утримання підприємств та установ;
— субсидії — державна допомога організаціям, установам, громадянам;
— субвенції — державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;
— дотації — допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.

За станом розрізняють державний бюджет:
— нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені;
— дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;
— профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Причини бюджетного дефіциту:
— спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;
— збільшення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;
— значний сектор “тіньової економіки”, що уникає сплати податків;
— зростання витрат на утримання управлінського апарату;
— непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.
Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:
— перехід від фінансування до кредитування;
— ліквідація дотацій збитковим підприємствам;
— зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державне управління;
— зміна системи оподаткування.