Вступ

Серед різноманітних засобів фізичного виховання широко використовуються рухливі ігри та забави. Граючись, діти опановують життєво необхідні рухові навички і вміння, розвивають сміливість, волю, кмітливість, повагу до суперника та інші людські якості. „На все свій час” – говориться в мудрій народній приказці. Для дітей та підлітків – це час для навчання і час для відпочинку. Веселі рухливі ігри та забави – це наше дитинство. Гра входить у життя дитини з раннього віку. Діти, граючись, глибше пізнають життя, набувають різних навичок та вмінь. І не дивно, що гра викликає такий інтерес і у непосидючих хлопчаків, і у сором’язливих дівчаток. Перевтілюючись у персонажів гри, вони стають сміливими і безстрашними, вольовими і кмітливими. Під час гри розвивається сила дитини, твердішою стає рука, гнучкішим тіло, несхибним зір, розвивається винахідливість та ініціатива, виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Всі люблять гратися. Так ведеться з давніх-давен. Любили гратися і ваші батьки, і дідусі, і бабусі. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумували нові забави. Колективна творчість і породила так багато ігор. Але, на жаль, ми багато їх розгубили, хоча гру як і рідну мову, пісні, обряди, втрачати не годиться. Адже гра – це не просто забавка, а водночас і весела школа життя. В іграх закладена народна мудрість. Вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, спритність, також навчають справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.