Лекція 5. Улаштування підлог

Підлоги із штучних матеріалів широко використовують у бу­дівництві завдяки високим експлуатаційним показникам і поширенню похідних матеріалів для виготовлення їх.

Існують два основних різновиди таких підлог: холодні (з кераміки, шлакоситалу, скла) і теплі (на основі деревини).

Підлоги з керамічних плиток роблять, як правило, у приміщеннях з підвищеною вологістю, інтенсивним рухом людей, агресивним середови­щем (кислотостійкі та термокислотостійкі).

Керамічні плитки можуть бути різноманітними за формою (три-, восьмигранні, фігурні) та розмірами (від 22 до 300 мм). Їх улаштовують на цементному чи на спеціальних кислото- і лугостій­ких розчинах.

Склад операцій: підготовка осно­ви; сортування плитки; приготуван­ня розчину; укладання плитки; зати­рання швів; очищення плитки від зайвого розчину.

Готуючи основу, перевіряють її горизонтальність, розміри в плані, рівність, очищають від сміття, пилу і змочують водою.

Підготовка плитки полягає в сортуванні за розмірами, кольором, відтінками, свердлінні в ній за потреби отворів. Перед укладанням плитку змочують водою.

Розчин завозять, як правило, централізовано в готовому для викори­стання вигляді, при незначних обсягах робіт його готують на будівель­ному майданчику.

Укладання плиток починають від стіни, протилежної вхідним дверям, смугами 50...60 см завширшки. Перед улаштуванням чергової смуги біля бічних стін на відмітці чистої підлоги в кутах приміщення закріплю­ють по дві маякові плитки. Між ними через кожні 2...З м ставлять плитки-маяки, на які або кладуть рейку-маяк, або між ними натягують шнур-причалку. Розчин кладуть на всю ширину смуги, а потім легкими ударами лопатки або молотка в нього втоплюють плитку. Інколи викла­дають весь ряд плитки між маяками, після чого, поставивши на цей ряд рейку-маяк і постукуючи по ній, вирівнюють плитку по горизонталі. Через добу-дві (залежно від температури навколишньо­го повітря) шви між плитками заповнюють цементно-піщаним розчи­ном (цемент і пісок у співвідношенні 1  : 1).

Після тужавлення розчину в швах поверхню підлоги протирають вологою тирсою і промивають водою.

Паркетні підлоги влаштовують у житлових приміщеннях, культур­но-побутових і громадських будівлях.

Для виготовлення паркету використовують деревину твердих порід: дуба, ясена, бука, берези, клена, рідше  — сосни та модрини.

Паркетні підлоги роблять з паркетних планок, паркет­них дощок і паркетних щитів.

Підлогу із штучного паркету влаштовують по цементно-піщаних стяжках, деревоволокнистих плитах або по дощатому настилу на лагах.

Паркет кріплять до основи мастикою (по цементно-піщаних стяж­ках) чи цвяхами, що є надійнішим (тому часто і на цементно-піщану основу, якщо вона сприймає цвяхи, паркет кріплять цвяхами).

Роботи починають з підготування основи. Якщо основа дерев'яна, її обстругують і настилають пергамін; якщо цементно-піщана — вирівнюють поверхню гіпсополімерним розчином. Після цього вибирають ма­люнок і роблять розбивання рядів по приміщенню. Найчастіше паркет кладуть «ялинкою» з фризом або без нього. В естетичному плані важ­ливо використовувати текстуру паркетних планок (для фризу — одна, для основного паркетного поля — інша). Після розмічання паркетних рядів укладають маяковий ряд за шнуром, який натягують уздовж при­міщення.

Далі паркет укладають по всій площині приміщення вправо і вліво від маякового ряду.

У процесі укладання паркету планки притискують одна до одної паркетним молотком так, щоб не руйнувались кромки паркетних пла­нок. Планки крайніх рядів обрізують за допомогою дискової пилки.

Перед укладанням паркету клей розливають шаром 1 мм завтовшки на площу трьох-чотирьох планок і на неї відразу кладуть паркетні планки. Надлишки клею видаляють ребром паркетної планки.

Рис.2 Улаштування підлоги із штучного паркету на цвяхах:

а - порядок настилання підлоги; б - закріплення паркету; 1 - паркетна

клепка; 2 - шнур; 3 - гідроізоляція.

Опорядження паркетної підлоги передбачає її шліфування спеціаль­ними машинами і покривання лаком. Перед лакуванням підлоги слід прибити плінтуси або галтелі. Покривати лаком паркетну підлогу можна лише за умови, що вологість основи і паркету не перевищує відповідно 8 і 10 %.

У разі влаштування підлог з паркетних дощок їх кладуть на лаги перпендикулярно до них, щільно притискують одну до одної спеціаль­ним пристроєм і кріплять до лаг цвяхами 50...60 мм зав­довжки, які забивають з нахилом молотком і добійником.

Паркетні дошки паркетник настеляє «на себе» так, щоб шпунт до­щок був напрямлений у його бік.

Підлоги із щитового паркету найчастіше влаштовують у громадських будівлях. Паркетний щит складається з основи і паркетно­го покриття, з'єднаних між собою водостійкими клеями. Щити кладуть на лаги чи дерев'яні клітки.

Настилання паркетних щитів починають з укладання маякових рядів. Уздовж суміжних стін на відстані ширини одного щита з до­датковими 10... 15 мм натягують два шнури під кутом 90° один до одного, за якими кладуть два ряди щитів. Стики між щитами мають проходити по осях лаг, у пази щитів закладають з'єдну­вальні рейки.

Ламіновані покриття для підлог — це деревоволокниста дошка (плита) із захисним верхнім шаром із паперу, яка просочується полімерними смолами під великим тиском і при ви­сокій температурі. При цьому ство­рюється зносостійка плівка — ламінант.

На одному боці вздовж та впоперек плита має шпунт, а на протилежному боці — паз. Нижній бік плити та її торці просочені смолами.

Малюнок ламінованої підлоги імітує різні породи дерева і каменю.

Ламіновані дошки вкладають так зва­ним «плаваючим» способом, тобто їх не закріплюють до основи, що значно змен­шує трудомісткість робіт і дає змогу влаштовувати гідро-, тепло- і звукоізоляцію прямо на основі підлоги.

Останнім часом обігрівальні підлоги набувають все більш широко­го поширення. Вони поділяються на два основних різновиди: укладання в конструкцію підлоги поліетиленових труб, з'єднаних із системою водя­ного опалення, та укладання спеціального електричного кабелю, який гріє підлогу. Температура нагрівання підлоги регулюється автоматично.