Лекція 5. Улаштування підлог

Суцільні покриття підлоги влаштовують по підстильному шару, стяжці з бетону або по залізобетонному перекриттю.

Останнім часом при влаштуванні підлог у значних обсягах вико­ристовують саморівняльні суміші на основі цементу та гіпсу. До скла­ду цих сухих сумішей входять: дрібнозернистий кварцовий пісок (квар­цове борошно), цемент (гіпс), клей, різні пластифікувальні добавки, піг­менти.

Цементно-піщані підлоги можуть бути у приміщеннях з підвище­ними вологістю і стиранням підлоги у процесі експлуатації. Покриття складається з двох шарів: нижнього — з дрібнозернистого бетону 25...ЗО мм завтовшки — і верхнього — з цементно-піщаного розчину 15...20 мм завтовшки.

Основу підлоги очищають механічними сталевими щітками, потім зволожують і ґрунтують цементним молоком. Бетонну суміш укладають смугами 3 м завширшки по маякових рейках, які кладуть паралельно поздовжнім стінам. Бетон подають у смуги через одну в шаховому порядку за допомогою бетононасоса. В пропущені смуги бетонну суміш укладають лише після того, як у суміжних смугах суміш набуде потріб­ної міцності. Перед заповненням бетонною сумішшю пропущених смуг маякові рейки знімають, а поверхню бетонної суміші розрівнюють рей-кою-правилом (віброрейкою) з використанням як маяків раніше укла­дених смуг.

Цементно-піщаний розчин укладають по ще не затверділому оста­точно шару бетону й ущільнюють віброрейкою.

Для уникнення тріщин у процесі експлуатації підлоги верхній шар ділять на частини прокладками з кольорового металу або скла.

Полімерцементно-бетонні покриття підлоги відрізняються від цементно-піщаних і бетонних лише тим, що до складу розчину чи бетону входять ще полімери або латекси.

Мозаїчні підлоги влаштовують з цементно-піщаних розчинів з до­даванням кольорового кам'яного дрібняку (мармуру, граніту, базальту) по бетонній основі.

Технологія влаштування мозаїчних підлог аналогічна технології влаштування цементно-піщаних. Проте при цьому додаються операції шліфування підлоги до оголення окремих зерен кам'яного дрібняку, шпаклювання пошкоджених місць підлоги під час її шліфування, нане­сення воскової мастики. При влаштуванні мозаїчних підлог обов'язко­вими операціями є промивання піску і декоративного заповнювача, а також розподілення останнього по фракціях (мінімум 3).

Покриття з вакуум-бетону набувають з кожним роком поширення завдяки високій ефективності: у промислових цехах різного призна­чення, у вестибюлях та коридорах культурно-спортивних споруд, на продовольчих та плодоовочевих базах, у складських приміщеннях.

Порядок виконання операцій такий: основу старанно очищають, на ній роблять розмітку на захватки, визначають відмітки для рейок, по них за допомогою маяків ставлять напрямні рейки (метал різного профі­лю, дерево), простір між напрямними рейками заповнюють бетоном (рухливість 8... 10 см). Укладають вакуум-бетон при температурі не нижче ніж 5 °С смугами (за шириною віброрейки), при цьому затужавіла попередня смуга є напрямною для бетонування наступної. Бетон розрів­нюють і ущільнюють віброрейкою (вібробрусом), на його поверхню вкладають відсмоктувальний мат розміром 5000х4000х150 мм, який гумовим рукавом з'єднуваний з вакуум-агрегатом. Агрегат відсмоктує воду з товші бетону і перекачує її до бака. Після цього вакуум-бетон старанно загладжують і шліфують спеціальними машинами.

Рис.1 Технологічна схема влаштування підлоги з вакуум-бетону: / — підготування основи; // — укладання бетонної суміші; ///  — ущільнення бетонної суміші та вирівнювання поверхні; IV  — вакуумування бетонної суміші; V  — опорядження поверхні підлоги.

Металоцементпі покриття підлог улаштовують в цехах друка­рень, у механічних, металообробних цехах, а також у цехах, де рухається транспорт на металевих шипах чи на гусеничному ходу. Такі покриття складаються із суміші сталевої стружки, цементу і води. Стружку тре­ба розмолоти на бігунах і знежирити. Співвідношення між цементом і металевою стружкою 1 : 1 (за масою).

Асфальтобетонні покриття підлог улаштовують в гаражах, аку­муляторних, у промислових цехах. Перед укладанням асфальтобетонного шару поверхню основи очищають від сміття, пилу і грунтують розчином бітуму в гасі, уайт-спіриті чи соляровому маслі. Укладання шару вико­нують по маякових рейках смугами 1,5...2,0 м завширшки, які потім ущільнюють котками. Інколи такі підлоги фарбують.

Ксилолітові покриття роблять лише в сухих приміщеннях через їхню низьку водостійкість. Основа під ці підлоги може бути дерев'я­ною або бетонною. Для кращого зчеплення з покриттям бажано, щоб основа була шорсткою.

Такі покриття складаються із суміші каустичного магнезиту, тирси і водного розчину хлориду магнію. Нижній шар (вирівнювальний) 15... 16 мм завтовшки наносять на основу по маякових рейках смуга­ми 2 м завширшки. Верхній шар (8...9 мм) наносять через добу-дві після нанесення першого шару та ґрунтування його розчином хлори­ду магнію. Поверхню верхнього шару загладжують металевими гладилками. Зволожувати ксилолітові покриття при твердінні забороня­ється.

Затверділі ксилолітові поверхні шліфують, протирають сумішшю оліфи та скипидару і натирають мастикою.

Найбільш широко використовують такі види наливних (мастич­них) підлог: поліуретанові, епоксидні, акрилові.

Улаштування таких підлог починають з підготовки основи — це, як правило, цементно-піщані або бетонні покриття.

Основу слід очистити від пилу, сміття, відшарувань. Якщо на основі є тріщини, їх треба прошпаклювати, а потім прогрунтувати сумішшю поліуретану та піску. Потім поверхню ґрунтують поліуретановими су­мішами, а через 8 год наносять основний покривний шар. Товщина шарів покриття  — 0,5 мм ґрунт і 1,0... 1,5 мм покривний шар.

Після нанесення покривного шару виконують накочування поверхні підлоги валиком з метою витиснення повітряних включень.

Наливні підлоги з епоксидних матеріалів улаштовують так само, як і поліуретанові, але не в один шар, а в три (просочувальний, несівний і декоративний). Товщина кожного шару — 0,5...1 мм. Полімеризація матеріалу закінчується через 24 год, остаточної проектної міцності підло­ги набувають за 7 діб.

Така сама технологія влаштування і акрилових наливних підлог, які значно дешевші від попередніх, але не розраховані на значні наванта­ження.