Лекція 1. Штукатурні роботи

Декоративні штукатурки застосовуються як для внутрішнього, так і зовнішнього опорядження.

Декоративна штукатурка – це завершальний опоряджувальний шар, який наноситься на добре вирівняний ґрунт.

У залежності від застосованих матеріалів і способів обробки фінішного шару, декоративні штукатурки поділяються на вапнянопісчані, теразитові і кам’яні.

Вапнянопісчані кольорові штукатурки у своєму складі мають цемент, вапняне тісто, кварцовий пісок і пігмент. Для приготування світлих декоративних розчинів кварцовий пісок має бути білим. Вапнянопісчані кольорові штукатурки у пластичному або затвердівшому стані підлягають обробці для отримання відповідної фактури. Найрозповсюдженішою є фактура «під шубу», яка виконується набризком. Для більш ефектовної адгезії попереднього штукатурного шара з накривочним декоративним на грунті виконують борізки. Набризк можна виконувати за допомогою віника, щітки та через сітку.

Набризк віником виконується у такій послідовності: приготовлений кольоровий розчин різким рухом набирають на обрубаний віник або щітку, підносять до поверхні і, вдаряючи по дерев’яній рейці, струшують розчин з віника, і таким чином отримують відповідну фактуру.

Розчин можна наносити через сітку ручним або механізованим способом. Металеву сітку (2*2 мм-10*10 мм), залежно від розмірів фактури, натягують на дерев’яну або металеву раму так, щоб вона не вібрувала. При нанесенні розчину через сітку він розрізається та бугристо розміщається на поверхні.

Обробку поверхні можна виконувати гумовими або металевими валиками, циклами.

Теразитові штукатурки. Сухі теразитові суміші поділяються на малозернисті (зерна заповнювача –1-2 мм); середньозернисті (зерна наповнювача – 2-4 мм); великозернисті (зерна наповнювача – 4-6 мм).

До складу теразитових штукатурок входять: портландцемент, вапно, кварцовий пісок, мармурова крихта, мармурова пудра, слюда і пігмент. Готуючи розчинну суміш, необхідно враховувати важливість дотримання дозування сухої суміші і води. Це є важливим фактором, який впливає на відтінки кольору штукатурки.

Виконується теразитова штукатурка двома способами.

Перший спосіб передбачає нанесення теразитового розчину з наступним трамбуванням і розрівнюванням напівтерком. Після невеликого тужавіння декоративний шар затирають терками, а потім за допомогою фарбопульта змивають водою цементну плівку до появлення чистої крихти, слюди.

Другий спосіб передбачає обробку затверділого теразитового розчину за допомогою циклей. Після того, як розчин затужавів (через 4-6 год.), поверхню циклюють. При легкому нажимі циклею мармурова крихта і пісок осипаються, залишаючи невеликі впадини, і тим самим надають поверхні дрібної шорсткості. Шорсткість фактури залежить від величини зубців циклі, а також від розміру мармурової крихти.

Кам’яні штукатурки називають мармуровими, так як до їх складу входять крупні заповнювачі у вигляді мармурової і гранітної крихти. Розчини кам’яних штукатурок є жорсткими, а тому наносити їх на поверхні досить важко. Товщина кам’яних штукатурок досягає 10 мм, а тому нанесення розчину виконується за три-чотири прийоми. Обштукатурену поверхню змочують водою упродовж 8 діб по 3-6 разів на добу для досягнення достатньої міцності. Обробляють кам’яні штукатурки такими інструментами: бугердою, троянкою, зубчаткою, зубилом. Троянку або зубило необхідно тримати під кутом 45 град до поверхні і рівномірними ударами насікати поверхню штукатурки. Бугарду тримають двома руками і рівно насікають поверхню. Якщо декоративний розчин не повністю затвердів, то між зубцями інструмента збирається розчин, це значить, що крихта не сколюється, а мнеться, від чого знижується фактура поверхні. Від частоти та сили ударів залежить вид фактури. Часто поверхню обробляють різними інструментами, і в результаті отримують комбіновані фактури «під щебінь», «під хвилі», «під дюни». Обробляють кам’яну поверхню «під шубу», «рваний камінь», «пісчаник» тощо.

Види сучасних декоративних штукатурок

За типом зв’язуючого сучасні декоративні штукатурки можна поділити на мінеральні, полімерні, полімер-цементні, силікатні, силіконові.

Мінеральні декоративні штукатурки на основі вапняного в’яжучого, мінеральних порошків і пігментів, природних оксидів заліза та інших домішків застосовуються як для опорядження поверхонь як приміщень, так і фасадів.

Мінеральні штукатурки є екологічними, мають високу паропроникливість, наділені протипожежними властивостями.

Полімерні декоративні покриття, як правило, виготовляються на основі латексів, синтетичної емалі, акрилових смол. Вони поставляються у вигляді водно-дисперсійного складу готовими до застосування. Вважається, що найбільшу еластичність, адгезію, стійкість до механічного впливу має така суміш, де в якості зв’язуючого використовується 100% акриловий полімер. Полімерні декоративні штукатурки наносяться на мінеральні основи, бетонні, а також обштукатурені поверхні цементними розчинами, на старі воднодисперсійні покриття; на поверхні, пофарбовані алкидними чи синтетичними фарбами. Недоліком цих штукатурок є паропроникання, вони є не пожежостійкими.

Полімерцементні декоративні сухі штукатурки на цементній основі застосовують для ремонтних робіт і фінішного опорядження бетонних, цегляних, гіпсокартонних, обштукатуренних поверхонь приміщень і фасадів. Для опоряджувальних робіт застосовується тільки білий колір. Полімерцементні декоративні штукатурки за видами поділяються на: А – крупнодисперсну, яка застосовується для внутрішніх робіт і має низьку адгезію і стійкість до тертя; В – крупнодисперсну, для зовнішніх робіт; С – крупнодисперсну декоративну штукатурку для опорядження будівельних поверхонь, таких, як важкі бетони, азбестоцементні листи тощо, і мають високу адгезію, стійкість до стирання, низьке водопоглинання; Д – поліпшену декоративну штукатурку середньої крупності, що може наноситися на гладкі покриття, в тому числі й на плиткові; Е – дрібнодисперсну декоративну штукатурку із водозахисними властивостями. Наносяться вони на поверхню малярною щіткою або валиком. Для досягнення кольорового покриття необхідно нанести на висохлу штукатурку дисперсійну фарбу відповідного кольору чи відтінку. Широко застосовується в будівництві опорядження поверхонь фасадів полімерцементними штукатурками на основі полімерцементних паст. Пастою називають суміш, яка складається з тонкомелених наповнювачів, таких, як: крейди, пилоподібний кварц і в’яжучого: цемент, полімерні матеріали. Складовими компонентами таких фарб є: білий портландцемент, дисперсія ПВА, латекс, дрібнозернистий пісок, маршаліт.

Силікатні декоративні штукатурки випускаються на основі рідкого калійного скла і готові до застосування. Такі декоративні штукатурки доцільно застосовувати для різних поверхонь як у приміщеннях, так і на фасадах будівель. Силікатні штукатурки мають такі властивості: високе паропроникнення, міцність і атмосферостійкість. Для більшої адгезії, перед нанесенням силікатних штукатурок підготовлену поверхню обґрунтовують силікатними ґрунтовками. Недоліком даного виду декоративних штукатурок є те, що вони мають обмежену кольорову гаму.

Силіконові (синтетичні) декоративні штукатурки створюються на основі силіконових смол і поставляються готовими до застосування. Дані штукатурки мають високу паропроникність і вологостійкість. Водночас, вони мають великий термін експлуатації, а тому їх рекомендують для реставраційних робіт.