Види кладки

Камені, покладені на будівельному розчині в заданому порядку, являють собою конструкцію, яку називають кам'яною кладкою. Вона сприймає навантаження від власної маси і конструктивних елементів, що спираються на неї, а також експлуатаційні.

Для кладки використовують природні і штучні каменеподібні матеріали у вигляді цегли, каменів, дрібних і великих блоків (рис. 1), а також облицювальні і теплоізоляційні матеріали і вироби, кладочні розчини, бетон і арматуру. Застосовують кам'яні матеріали правильної і неправильної форми.

До каменів правильної форми належать штучні вироби, які одержані технологічним переробленням вихідної мінеральної сировини (керамічні, силікатні та бетонні стінові вироби - цегла, штучні камені, дрібні і великі блоки), а також камені з гірських порід, які одержані з блоків природного каменю або безпосередньо з моноліту випилюванням або виколюванням з наступною чистовою або напівчистовою обробкою (великі та дрібні блоки, тесовий камінь, профільні й облицювальні вироби з мармуру, вапняку, гіпсу, граніту, піщанику тощо).

До каменів неправильної форми належить бутовий камінь (бут) - куски каменю грубої обробки розміром не більше ніж 50 см за найбільшим виміром. Бутовий каміну може бути рваний і постелистий. Застосовують і булижний камінь округлої форми.

Залежно від виду застосовуваного каменю розрізняють кладку з природних і штучних каменів.

Кладку з природних каменів правильної форми називають тесовою кладкою, а із каменів неправильної форми - бутовою кладкою. Бутобетонна кладка - це різновид бутової кладки, в якій шари бутового каменю укладають (занурюють) в шари бетонної суміші.

 Кладку із штучних каменів виконують із дрібноштучних каменів і блоків та великих блоків правильної форми, здобутих за випалювальною (керамічні) та безвипалювальною технологією на основі в'яжучих речовин: силікатні, цементні, шлакові, зольні тощо.

За різновидами каменів, технологічними ознаками і галуззю застосування кам'яних конструкцій розрізняють такі види кладки.

Цегляну кладку із рядової цегли застосовують для зведення несучих і огороджувальних конструкцій — зовнішніх і внутрішніх стін, простінків, стовпів, перемичок, арок і склепінь, перегородок, а також фундаментів; із лицьової цегли — для кладки з одночасним облицюван­ням стін та інших елементів будівель та споруд; з вогнетривкої цегли — для конструкцій, які працюють в умовах високих температур (наприклад, промислові печі); з кислототривкої цегли — для футерування димових труб, в промислових цехах.

Дрібноблокову кладку виконують із штучних і природних каменів і блоків правильної форми, маса яких (до 36...40 кг) дає змогу укладати їх вручну в процесі зведення стін, простінків, стовпів, перего­родок та інших частин будівель та інженерних споруд.

Великоблокова кладка — це кладка із крупних блоків, які укладають в кам'яну конструкцію за допомогою монтажних засобів. Застосо­вують для зведення фундаментів і стін великоблокових будинків.

За конструктивно-технологічними ознаками кладка буває: суцільна (із одного будь-якого виду кам'яного матеріалу); полегшена (багато парова кладка, деяку частину шарів якої виконано з теплоізоляційного матеріалу — повітряного прошарку, теплоізоляцій­них плит, матів, мінеральних засипок, легкого бетону, каменю, блоків тощо); кладка з облицюванням (багатошарова кладка, яка складається з конструктивного й облицювального шарів); армована (з поперечним чи поздовжнім армуванням, остання — з внутрішнім або зовнішнім армуванням); комплексна (кам'яна кладка з включенням до поперечного перерізу несучого елемента з монолітного залізобетону); комбінована (із дрібноштучних каменів і великих блоків).