Загальні відомості та класифікація лакофарбових матеріалів. Зв’язуючи речовини для лакофарбових складів. Пігменти для лакофарбових складів. Види лакофарбових складів.
ЛАКОФАРБОВІ МАТЕРІАЛИ
Лакофарбовими називають природні або штучні синтетичні матеріали, які, нанесені у рідкому стані на поверхню виробів тонким шаром, після твердіння утворюють захисну плівку, що захищає вироби від агресивного впливу атмосфери, дії пари і газів, загнивання, а також надає виробам привабливого зовнішнього вигляду і поліпшує санітарно-гігієнічні характеристики.
Лакофарбові матеріали поділяють на основні і допоміжні. Основні – лаки, фарби і емалі. Допоміжні – ґрунтовки, розчинники, шпаклівки, розбавлювачі тощо.
За типом плівкотвірних речовин лакофарбові матеріали поділяють на олійні, полімерні, вапняні, цементні, клейові тощо.
Лакофарбові суміші – це композиційні матеріали, які складені з матриці (зв’язуючи або плівко твірна речовина) та включень (пігменти та наповнювачі).
Призначення зв’язуючих речовин у фарбах і лаках – скріплювати часточки пігментів і наповнювачів між собою і з поверхнею виробу. Зв’язуючими у полімерних фарбах, лаках, емалях є полімери; у каучукових фарбах – каучуки; у клейових фарбах – клеї (тваринний і казеїновий); у нітролаках – похідні целюлози; у цементних, вапняних, силікатних фарбах – неорганічні в’яжучі речовини (портландцемент, вапно, рідинне скло); в олійних фарбах – оліфи.
Оліфа – олійна речовина, яка після висихання дає еластичну плівку – основне зв’язуюче в олійних фарбах. Оліфи є натуральні, напівнатуральні і штучні.
Натуральні оліфи – продукт варіння рослинних олій при тем-пературі 200 °С з введенням сикативів – окислювачів, які прискорюють висихання оліфи. Їх використовують для приготування високоякісних фарб.
Напівнатуральні оліфи складаються з рослинних олій і легких розчинників. Такі види напівнатуральної оліфи, як оліфа-оксоль, оксоль-суміш, використовують для розведення олійних фарб, зафарбовування усіх видів поверхонь.
Оліфи штучні здобувають із нафтопродуктів, їх використовують тільки для внутрішніх робіт, тому що під впливом атмосферних факторів їх довговічність значно зменшується.
До зв’язуючих (плівкотвірних) складових лакофарбових матеріалів відносяться полімерні речовини, а іноді їх поєднують з оліфою або цементом. Застосування полімерів, особливо синтетичних, значно здешевлює лакофарбові матеріали, розширює їх асортимент і поліпшує експлуатаційні властивості.
Для виготовлення фарб використовують також емульсії з оліфи, вапняного молока і розчину тваринного клею.
Пігменти – тонкомелені кольорові порошки, які не розчиняються воді, розчинниках і зв’язуючих, але добре з ними змішуються і утворюють фарбовий склад. Пігменти бувають природні мінеральні (крейда, вохра, залізний сурик, мумія, умбра, графіт, марганцева руда) та штучні мінеральні (білила, сурик свинцевий, ультрамарин, лазур, оксид хрому, зелень, сажа) і штучні органічні. Вони надають покриттям різні кольори і відтінки, підвищують їх міцність і довговічність.
Пігменти повинні мати добру покривність (витрата пігменту в грамах на 1 м2 поверхні) і фарбувальну здатність. Пігменти характеризуються маслоємністю, світло - і атмосферостійкістю.
Наповнювачі – мінеральні порошки, які додають для економії пігментів і надання особливих властивостей фарбам. До них належать тальк, каолін, пил кварцу, азбестовий пил, слюда тощо.
Розчинники – це рідини, які використовують для доведення малярних сумішей до робочої консистенції. Вони не вступають у хімічну реакцію з речовиною, яку розчиняють, і дуже легко випаровується при висиханні.
До розчинників належать скипидар – продукт деструктивної перегонки смолистої деревини сосни. Його застосовують для розведення олійних, алкідних та інших лакофарбових сумішей.
Уайт-спірит – продукт перегонки нафти. Застосовують для розчинення олійних лаків і фарб, а також для змивання затверділих фарбових сумішей і лаків.
Ацетон здобувають сухою перегонкою деревини. Він змішується з водою та спиртом у різних співвідношеннях, має характерний запах, розчиняє багато органічних речовин. Через токсичність і займистість має обмежене застосування.
Сольвент кам’яновугільний – продукт коксохімічного виробництва. Використовують для розведення перхлорвінілових, гліфталевих та бітумних лаків і фарб у суміші з уайт-спіритом.
Розбавлювачі (емульсії та оліфи) призначені для розбавлення густотертих чи розведення сухих мінеральних фарб. Розбавлювачі містять плівкоутворювач, який забезпечує якість лакофарбового покриття. Кількість розбавлювача для різних фарб не повинна перевищувати 22...40 %.
Ґрунтовки, шпаклівки та замазки потрібні для підготовки поверхні до нанесення лакофарбових покриттів. Їхні види мають відповідати видам фарбових сумішей.
Найширше використовують такі ґрунтувальні суміші у частинах за масою:
полівінілацетатну: дисперсія полі вінілацетату – 25, вода – 100;
миловар: вода – 100, негашене вапно – 20, господарське мило – 2, оліфа – 0,25;
емульсійну: клей кістковий – 10, луг – 1,5...2, оліфа – 8,5, вода – 100;
силікатну: рідинне скло – 100, крейда – 20;
суміш для прооліфлювання: оліфа-оксоль – 10, пігмент – 0,5...1,0.
Шпаклівки застосовують для вирівнювання поверхонь, які мають бути зафарбованими. Під водорозбавлювальні фарби потрібні купоросна чи галунова, клейова та полівінілацетатні шпаклівки. Купоросна і галунова шпаклівки складаються із оліфи-оксоль, тваринного клею, олії, господарського мила, мідного чи цинкового купоросу та води. Застосування їх – під клейове та силікатне фарбування.
Поліхлорвінілові та полістирольні шпаклівки – пасти, які наносять на поверхні з деревини, бетону, штукатурки і металу до фарбування.
Замазки – пастоподібні суміші, якими промазують віконні хрестовини при склінні, фальцові з’єднання та гребені покрівлі з листової сталі. Замазки складаються з оліфи, крейди, залізного сурику. Мають бути пластичними і водостійкими.
Олійні фарби виготовляють ретельним змішуванням оліфи та пігментів. Ними фарбують кам’яні, дерев’яні, штукатурні, металеві поверхні – внутрішні та зовнішні.
Фарби, що розводять водою, випускають на мінеральній основі— цементні, клейові, вапняні, силікатні; їх готують на відповідному в’яжучому і пігменті.
Цементними фарбують зовнішні або внутрішні поверхні з каменю, цегли та штукатурки, що експлуатуються в умовах підвищеної вологості; вапняними – фасади, стіни і стелі. Силікатні готують на рідинному склі і застосовують для фарбування фасадів, цегляних та оштукатурених поверхонь.
До складу клейових фарб входять тваринні, рослинні чи полімерні клеї. Казеїновими фарбують зовнішні і внутрішні бетонні та оштукатурені стіни.
Водоемульсійні фарби (полівінілацетатні, стирол-бутадієнові, акрилатні, гліфталеві) на будівельний майданчик надходять у вигляді пасти, їх розводять водою до потрібної консистен-ції і наносять на будь-які поверхні.
Полімерцементні фарби – це суміш білого цементу, пігментів, наповнювачів і полівінілацетатної чи полівінілхлоридної емульсії. Наносять на будь-яку основу.
Лаки – це розчин смол у летких розчинниках. За видом плівкотвірної речовини лаки бувають олійно-смоляні, безолійні синтетичні, бітумні, спиртові, нітролаки.
Емалеві фарби (емалі) виготовляють змішуючи пігмент з лаками. Вони швидко висихають. Застосовують емалі для внутрішніх та зовнішніх робіт. Різновиди емалей – перхлорвінілова, алкідна, епоксидна тощо. Розчиняють емалі органічними розчинниками.
Оновлений екологічний стандарт на лакофарбові засоби: