Лекція 1

Щоб жити, людині потрібно на добу 2 л води. Якщо ж приплюсувати сюди її скромні культурні потреби, то ця цифра збільшується приблизно в 3 рази.

Сучасна культурна людина в упорядженому місті витрачає на особисті потреби близько 300 л води на добу.

Будівельними нормами передбачається середня норма споживання води до 400 л на добу на одного жителя упорядженого міста. У великих містах України ця норма вже перевищена й надалі буде зростати.

Внутрішній водопровід будівель - це система трубопроводів і пристроїв, що подають воду всередині будівель, включаючи ввід водопроводу, який знаходиться зовні.

До складу внутрішнього водопроводу входять:

-      трубопроводи і сполучні фасонні деталі (фітинг);

-      арматура (крани, змішувачі, вентилі, засувки і т.д.);

-      прилади (манометри, водоміри);

-      обладнання (насоси).

Класифікація внутрішніх водопроводів зображена на рис. 1.1.

Таким чином, внутрішній водопровід підрозділяється в першу чергу на холодний (В) і гарячий (Т) водопровід.

Холодні водопроводи мають наступні різновиди:

В1 - господарсько-питний водопровід;

В2 - протипожежний водопровід;

В3 - виробничий водопровід (загальне позначення).

Сучасний гарячий водопровід повинен мати в будівлі дві труби: Т3 - що подає, Т4 - циркуляційна. Попутно відмітимо, що Т1 -Т2 позначаються системи опалення (тепломережі), які не відносяться

безпосередньо до водопроводу.

Водопровідні труби. Для внутрішніх водопроводів використають труби із внутрішнім діаметром: 15; 20; 25; 32; 40; 50 мм. За матеріалом використовують труби: пластмасові із поліетилену, поліпропілену, полівінілхлориду, полібутилену; металополімерні - із внутрішнім і зовнішнім захисним покриттям від корозії; із скло пластика; сталі; міді; бронзи; латуні.

Термін служби труб холодного водопроводу має бути не менше 50 років, а гарячого водопроводу не менше 25 років. Будь -яка труба повинна витримувати надлишковий (манометричний) тиск не менше 0,45 МПа.

Сталеві труби прокладають відкрито з проміжком 3-5 см від будівельної конструкції. Пластмасові і металополімерні труби слід прокладати приховано в плінтусах, шахтах і каналах.

Способи з'єднань водопровідних труб:

1)     Різьбове з'єднання. У місцях стиків труб застосовуються фасонні сполучні деталі (фітинги). Нанесення різьблення на оцинковані труби проводять після оцинкування. Різьблення труб має бути захищене від корозії мастилом. Спосіб різьбового з'єднання надійний, але трудомісткий.

2)     Зварне з'єднання. Менш трудомістке, але руйнує захисне цинкове покриття, яке треба відновлювати.

3)     Фланцеве з'єднання. Застосовується в основному при монтажі обладнання (насосів і т.д.).

4)     Клейове з'єднання. Застосовується головним чином для пластмасових труб.

Фасонні деталі (фітинги) застосовуються в основному для різьбового з'єднання водопровідних труб. Вони виготовляються з чавуну, сталі, пластмаси, бронзи. Нижче представлені найбільш розповсюджені фітинги:

Водопровідна арматура. Для внутрішніх водопроводів застосовують водопровідну арматуру:

-     водорозбірну (крани водорозбірні, банні, поплавцеві клапани бачків унітазів, що змивають);

-     змішувальну (змішувачі для миття, для умивальників, загальні для ванн і умивальників, з душовою сіткою і т.д.);

-     запірну (вентилі на діаметрах труб ø15-40 мм, засувки на діаметрах ø50 мм і більш);

-      запобіжну (зворотні клапани - ставляться після насосів).

Прилади на водопроводі:

-      манометри (вимірюють тиск і натиск);

-      водоміри (вимірюють витрату води).

Обладнання. Насоси - це основне обладнання на водопроводі. Вони підвищують тиск (натиск) всередині водопровідних труб. Переважне число водопровідних насосів нині працює за рахунок електродвигунів. Насоси найчастіше застосовують відцентрового типу.