Методика навчання футболу.

Для всебічного навчання футболу потрібно вирішити такі основні завдання:

а) оволодіти усіма сучасними прийомами гри і навчити виконувати їх оптимальними способами в різних умовах;

б) навчити умінню поєднувати прийоми один з іншим у різній послідовності;

в) оволодіти комплексом прийомів, якими у грі доводиться найчастіше користуватися у зв’язку з функціями, виконуваними в команді;

г) постійно підвищувати якість виконання прийомів, поліпшуючи їхню загальну погодженість при вільних і невимушених рухах.

Навчання техніці здійснюється разом з навчанням тактики, розвитком рухових якостей і вихованням позитивного ставлення до занять фізичною культурою. У процесі навчання потрібно визначити, за рахунок чого можна поліпшити техніку виконання прийому. Варто пам’ятати, що цьому ефективно допомагає підвищення рівня рухових якостей: швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності.

Техніка виконання прийому, доведена до високого рівня у спрощених умовах, не може гарантувати високих досягнень у грі. Умови виконання прийомів, які вивчаються, потрібно постійно змінювати, щоб виробити рухливість і варіативність навичок в ударах, передачах, веденні м’яча тощо.

Форми і види організації навчання футболу

Основною формою організації навчання футболу в школі є урок фізичної культури з елементами футболу або урок футболу. Також широко використовуються різні форми позакласних і самостійних занять футболом. При цьому передбачаються як групові, так і індивідуальні заняття, що проводяться з застосуванням різноманітних методів навчання. Враховуючи специфіку гри, її командний характер, перевага віддається груповим заняттям. При індивідуальному навчанні, на відміну від групового, в наявності всі умови для більш обґрунтованого вибору використання засобів і методів навчання, контролю за їхнім впливом на учнів, урахування індивідуальних особливостей школярів. Як правило, у процесі позакласної або самостійної роботи учень після групових занять приділяє час для самостійних вправ, а під час заняття за вказівкою тренера виконує різні вправи з урахуванням індивідуальних особливостей.

Заняття також діляться на комплексні і тематичні .

У комплексних заняттях можуть вирішуватися одночасно завдання:

1) фізичної, технічної й тактичної підготовки;

2) фізичної й технічної підготовки;

3) фізичної й тактичної підготовки;

4) технічної й тактичної підготовки.

На кожному тематичному занятті вирішується якесь одне завдання: фізичної, технічної або тактичної підготовки. Стандартна структура заняття з футболу передбачає три частини: підготовчу, основну і заключну. Кожна частина має свої завдання, які вирішуються специфічними засобами. У підготовчій частині пояснюються завдання і зміст занять. Виконуються спеціальні вправи, які допомагають успішно вирішити завдання основної частини заняття. Зміст підготовчої частини заняття цілком залежить від змісту основної частини. Так, якщо основна частина заняття буде присвячена вивченню технічних прийомів, то вправи підготовчої частини не повинні бути занадто інтенсивними. Доцільно виконати вправи на розтягування і розслаблення, які усувають деяку скутість рухів у суглобах і дозволяють вільніше виконувати технічний прийом. Із цією ж метою можна використовувати ігрові вправи. Вправи цієї частини не повинні стомлювати дітей і бути занадто емоційними, інакше виконання їх може негативно вплинути на здатність учнів тонко сприйняти технічний прийом.

Основна частина містить у собі основний матеріал конкретного заняття, наприклад з оволодіння технікою гри. Заключна частина організовано завершує заняття, у ній можна використовувати повільний біг, ходьбу, вправи на розслаблення, також підбиваються підсумки заняття, вказують на помилки і досягнення.

Основні методи навчання футболу

При побудові навчання футболу варто використовувати різноманітні методи, з огляду на особливості учнів, навчального матеріалу і наявні можливості. У навчальних заняттях застосовуються всі методи в комплексі, хоча іноді, залежно від завдань і конкретних умов, тим або іншим методам віддається перевага.

Відомі такі основні групи методів, які застосовуються у процесі навчання футболу:

1) наочні методи: показ тренером, показ на макеті, відео, перегляд навчальних і офіційних змагань;

2) вербальні методи: розповідь, пояснення, вказівка, зауваження, переконання, бесіда;

3) практичні методи: метод вправ і його варіанти (початкове вивчення прийому в цілому або по частинах, метод багаторазового повторення, перемінний, інтервальний, ігровий і змагальний методи).

Важливе місце у процесі навчання футболу займають показ і пояснення тренера. Показ допомагає одержати точне уявлення про вправу. До показу пред’являється низка вимог. Прийом, який демонструється, має бути видний усім учням, тому тренер вибирає найзручніше місце щодо групи або команди. Показувати прийом потрібно неквапливо, чітко і виразно, зосереджуючи увагу на найважливіших елементах. Так, під час показу удару по м’ячу з розбігу треба чітко виділити момент постановки опорної ноги щодо м’яча. Незважаючи на найчіткіший показ, складність прийому не завжди дозволяє учням відразу «вхопити» головне. Тому показ обов’язково повинен супроводжуватися поясненням або передувати йому. Показ і пояснення доповнюють один одного і залежать від характеру прийому. Так, навчаючи веденню зовнішньою частиною підйому після того, як уже було вивчене ведення м’яча внутрішньою стороною стопи, досить буде обмежитися показом. Займаючись із добре підготовленими учнями і вивчаючи нові технічні прийоми, які базуються на знайомому матеріалі, можна застосувати лише пояснення. Істотно допоможе при цьому і демонстраційний матеріал.

У процесі заняття пояснення використовують із метою виправлення помилок, створення правильних уявлень про той чи інший прийом. По закінченні заняття за допомогою пояснень закріплюють найважливіші моменти у пам’яті футболістів. За допомогою наочних і вербальних методів створюється лише загальне уявлення про навчальний матеріал. Щоб повністю оволодіти елементами футболу, необхідно застосовувати практичні методи.

У кожному практичному методі навчання розрізняють певні складові частини або прийоми, сукупність яких і являє собою метод у його цілісності. Так, наприклад, метод багаторазового повторення рухів або дій включає такі прийоми:

а) показ тренером тієї чи іншої дії (наприклад, зупинка м’яча);

б) спроби юного футболіста відтворити показані дії з виправленням на ходу можливих помилок за вказівкою тренера;

в) повторення учнем засвоєної дії аж до утворення відповідної автоматичної навички;

г) ускладнення дії, введення в неї нових елементів.

Подібним чином можна розкласти на складові елементи або прийоми й інші методи. Згідно з основними вимогами, які пред’являються до методів навчання футболу, ці методи повинні:

а) відповідати меті і завданням навчання, індивідуальним і віковим особливостям учнів;

б) забезпечувати активність учнів на заняттях, свідоме і міцне засвоєння ними футбольних знань, умінь і навичок;

в) сприяти систематичності і послідовності навчання футболу, вести учнів від легкого до важкого, від відомого до невідомого.

Послідовність навчання технічним прийомам.

При освоєнні гри в учнів формуються конкретні рухові навички. Тому кожний прийом вивчають у відповідності зі стадіями формування рухової навички. При вивченні прийому дотримуються такої послідовності:

1) ознайомлення із прийомом;

2) вивчення прийому у спрощених умовах;

3) удосконалювання прийому в умовах, близьких до ігрових;

4) закріплення прийому у грі.

Ознайомлення із прийомом. На даній стадії навчання учні повинні одержати правильне, чітке уявлення про прийом. Одночасно акцентується увага на найважливіших деталях руху. Для створення уявлення про прийом широко використовують не тільки показ тренером, але й відео, схеми.

Перш ніж учні почнуть виконувати прийом самостійно, потрібно домогтися, щоб вони вірно відтворювали його. Але й у процесі повторення вже вивченого треба систематично контролювати правильне виконання прийому. Контролюючи учнів, тренер стежить за всіма деталями виконання.

Кожну помилку необхідно усувати негайно під час вивчення прийомів можна використовувати методи цілісного навчання і розчленованого. При відносно простих діях прийом зазвичай вивчається в цілому, при складних - по частинах з подальшим зведенням їх у ціле. При цілісному навчанні той чи інший прийом виконується відразу, без поділу його на елементи. Так, якщо вивчається удар підйомом з розбігу, то тренер не навчає спочатку розбігу, потім постановці опорної ноги і лише потім прикладанню середини підйому до м’яча, а показавши прийом у цілому, пропонує учням відразу зробити удар і після цього вказує на окремі помилки.

При цілісному методі навчання зберігається загальна структура руху, краще використовуються індивідуальні особливості учнів. Цей метод є основним при навчанні прийомам гри. При розчленованому навчанні той чи інший прийом засвоюється по елементах з подальшим їхнім з’єднанням і засвоєнням у цілому. Однак, засвоюючи елементи роздільно, дуже важко відтворити умови, в яких виконується прийом у цілому, характер виконання елементів змінюється. Так, при навчанні удару підйомом з розбігу по частинах не можна, стоячи на місці, зробити ногою, що б’є, замах, який за характером відповідав би замаху з розбігу. Якщо випустити це з поля зору і вивчати прийом з місця, він буде засвоєний неправильно і згодом знадобиться багато часу, щоб вивчити його знову. Тому методом розчленованого навчання варто користуватися обережно і головним чином при вивченні дуже складних прийомів (наприклад, складних фінтів), а також для усунення помилок у виконанні прийому.

Вивчення прийому у спрощених умовах. На даному етапі навчання учні опановують правильною структурою рухів. При цьому необхідно чітко дотримувати такої послідовності в постановці завдань перед учнями: спочатку треба опанувати правильним вихідним положенням, уточнити, які частини тіла беруть участь у русі, які їх напрямок і погодженість. Потім домагаються погодженого виконання рухів за оптимальною амплітудою, точністю рухів, і тільки після цього пред’являються вимоги до інших сторін прийому. Обов’язкова умова при цьому - відсутність будь-яких перешкод під час виконання прийому. Можна варіювати умови виконання, змінюючи в. п., відстань, напрямок при виконанні прийому, кількість партнерів, які взаємодіють.

Залежно від характеру помилок, що допускаються, тренер користується різними прийомами для виправлення: акцентуванням уваги в потрібних фазах, вивченням прийому по частинах, повторними показами, поясненнями тощо. При цьому важливо здійснювати індивідуальний підхід до учнів. Удосконалення прийому в умовах, близьких до ігрових. Після того, як учні опанували прийомом у спрощених умовах, цей прийом удосконалюється в ускладнених умовах. При цьому використовують багаторазові повторення прийому в найрізноманітніших сполученнях з іншими прийомами, з різною силою, точністю і швидкістю виконання, з опором, при різній погоді. Ускладнювати умови потрібно поступово. Однак при цьому треба намагатися уникати одноманітності у вправах і не зловживати зайвим повторенням.

Закріплення прийому у грі. Остаточно закріплюється прийом у процесі виконання його у грі. На цьому етапі великого значення набувають навчальні ігри. Перед кожною навчальною грою мають бути чітко визначені завдання. При цьому тренер акцентує увагу учнів не тільки на правильному виконанні технічного прийому, але й на тактично правильному його використанні в ігровій ситуації.

 

Література

  1. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text.
  2. Костюкевич В.М., Вознюк. Т.В., Драчук А.І. Спортивні ігри: курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця, 2012. 240 с.
  3. Костюкевич В.М. Теорія і методика спортивної підготовки (на прикладі командних ігрових видів спорту): Навчальний посібник. 2-ге вид. перероб. та доп. К., 2018. 616 с.
  4. Костюкевич В.М., Перепелиця О.А., Гудима С.А. Теорія і методика викладання футболу: навч.-метод. посіб. 2- ге вид., перероб. та доп. К., 2017. 297 с. 
  5. Костюкевич В.М. Організація і проведення змагань із спортивних ігор. Навчальний посібник. К., 2017. 216 с.
  6. Лісенчук Г.А. Спортивні ігри та методика викладання (Футбол):
    навчально-методичні рекомендації. Миколаїв, 2020. 51 с.
  7. Наумчук В.І. Теоретико-методичні основи навчання спортивним іграм:
    навч.-метод. посіб. Тернопіль, 2017. 144 с.
  8. Офіційний сайт Міністерства молоді та спорту України. URL: https://sport.gov.ua.
  9. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2020 р. № 1089 «Про затвердження Стратегії розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-2020-п#n9.
  10. Ріпак І. Футбол: навч. посіб. Львів, 2010. 224 с.
  11. Соломонко В.В., Соломонко О.В., Соломонко А.О. Теоретико-методичні аспекти підготовки футболістів: метод. посіб. 2013.  91 с.
  12. Соломонко В.В., Лісенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол у школі: посіб. для вчителів і школярів. 2-ге вид., перероб. і допов. К., 2014. 296 с.
  13. Соломонко В.В., Лісенчук Г.А., Соломонко О.В. Футбол: підруч. для студ. вищ. навч. закл. 3-тє вид., перероб. і допов. К., 2014. 304 с.
  14. Українська асоціація футболу. URL: https://uaf.ua