ПОНЯТТЯ «ГОСТРИЙ ЖИВІТ». НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ В АКУШЕРСТВІ.

1. Захворювання, означені поняттям «гострий живіт»: причини прояви, домедична діагностика

«Гострий живіт» – це збірне поняття, яким позначають низку гострих хірургічних захворювань живота, що мають схожі ознаки (виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, гострий холецистит, гострий панкреатит, гостра кишкова непрохідність, гострий апендицит, гострий перитоніт, гостре запалення маткових придатків, позаматкова вагітність тощо) (рис. 9.5).

Кожне з подібних станів вимагає негайного звернення до лікаря. Ознаками «гострого живота» є:

• сильний біль;
• напруження м’язів живота;
• вимушена поза «ембріона»;
• слабкість, озноб;
• нудота та блювота.

Гострий апендицит – одне з найпоширеніших гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Поширеність апендициту серед населення є надзвичайно високою, що становить значну соціальну проблему.

У разі виникнення цієї патології спочатку виникає біль у верхніх відділах живота (гострі спазми в ділянці пупа або шлунка). Під час ходьби, кашлю, чхання або сміху, а також нахиляння біль посилюється. Протягом декількох годин він локалізується в ділянці, де безпосередньо знаходиться апендикс. Симптомами гострого апендициту є також нудота і блювання. Ці ознаки не передують появі болю, а супроводжують його. Ще однією ознакою захворювання є гіпертермія. Її параметри найчастіше не перевищують позначки 380С. Бувають випадки, коли температура взагалі не підвищується, але коли її показник перевищує 380С, це слід сприймати як серйозну загрозу запального процесу. Одним із симптомів гострого апендициту є обкладений білим нальотом вологий язик постраждалого: чим далі поширюється запалення, тим більшою стає сухість у роті. Іншими ознаками гострого апендициту можуть бути відсутність апетиту, порушення сну (внаслідок постійного болю), іноді – запор або пронос.

Холецистит – це запалення жовчного міхура, яке здебільшого виникає внаслідок блокування жовчної протоки печінки. У більшості випадків (90 %) причиною хвороби є камені в протоках жовчного міхура (калькульозний холецистит), а решту (10 %) становлять випадки, коли холецистит розвивається внаслідок застою жовчі, виснаження, наслідків травми, сепсису, довгого застосування парентерального харчування тощо. Такий холецистит має назву безкам’яного. Слід ураховувати, що в будь-якій формі холецистит є вкрай небезпечним захворюванням, особливо якщо він починається гостро.

Симптоми холециститу:

• сильний, постійний біль у верхній частині живота справа;
• нудота;
• блювання;
• біль, який віддає в спину або в праве плече;
• пітливість, озноб;
• висока температура;
• здуття живота;
• пожовтіння білків очей і шкіри (жовтяниця).

Ці симптоми переважно виникають після прийому їжі (особливо жирної). Біль у разі холециститу схожий на біль, що виникає під час жовчних кольок, проте він сильніший і триває понад 6–12 год, загострюючись кожних 15–20 хв. У третини пацієнтів із гострим холециститом спостерігається висока температура. Зазвичай полегшення настає через два-три дні, а повністю напад припиняється через тиждень. Повторні гострі напади сигналізують про виникнення серйозних ускладнень. Поява симптомів жовтяниці, світлих випорожнень і потемніння сечі означає, що загальний жовчний протік був заблокований каменем, який викликав скупчення резервної жовчі в печінці (холестаз). У такому разі досить часто розвивається запалення підшлункової залози (панкреатит).

Панкреатит – це запально-дегенеративний процес у підшлунковій залозі. Симптоми та лікування цієї недуги безпосередньо залежать від його гостроти та ступеня запалення. Попри те, що підшлункова залоза є досить малим органом, вона виконує найважливіші функції в організмі людини, найголовнішою з яких є секреція харчових ферментів для нормального травлення й вироблення інсуліну (його нестача призводить до такої серйозної недуги, як цукровий діабет).

Від панкреатиту найчастіше страждають люди, схильні до переїдання, вживання жирної їжі й алкоголю. Під дією певних провокуючих факторів у підшлунковій залозі активізується вироблення протеолітичних ферментів, які викликають розвиток запальних процесів. Здебільшого гострий панкреатит (98 % випадків) пов’язаний зі зловживанням алкоголю або жовчокам’яною хворобою.

Під час гострого панкреатиту патологічні симптоми розвиваються так, як у разі сильного отруєння організму. Ферменти підшлункової залози залишаються в ній та починають руйнувати власне залозу, а потрапляючи в кров – викликають ознаки загальної інтоксикації організму. Біль у разі панкреатиту зазвичай є інтенсивним та має постійний характер (хворі його описують як ріжучий, «кинджальний»). У разі несвоєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги в постраждалого може статися больовий шок. Стрімкий розвиток запального процесу спричиняє активне погіршення його самопочуття. Швидко виникає гіпертермія, знижується або підвищується артеріальний тиск. У постраждалого загострюються риси обличчя, шкіра тіла стає блідою, а колір обличчя набуває сіруватого відтінку.

Симптомами панкреатиту є сухість у роті, гикавка, відрижка та нудота. Блювання (з домішками жовчі) не сприяють полегшенню стану постраждалого.

Через нестабільність артеріального тиску спостерігається порушення діяльності серцево-судинної системи, постраждалого турбує постійна задишка, липкий піт, на язиці з’являється рясний білуватий наліт. Шлунок і кишківник під час нападу не функціонують, тому наявне сильне здуття живота, а під час пальпації – напруження його м’язів. Навколо пупка або на попереку з’являються синюшні плями, які надають шкірним покривам мармурового відтінку. У ділянці паху колір шкіри може набувати синьо-зеленого відтінку. Це пояснюється тим, що із враженої ділянки залози кров потрапляє під шкіру живота.

Виразка шлунка є небезпечним захворюванням, що розвивається внаслідок ушкодження стінок цього органу. Передувати хворобі може гастрит. Перфорація виразки шлунка є небезпечним ускладненням цієї хвороби, за якої виникає кровотеча й тотальний інфекційний процес у черевній порожнині (панкреатит).

Біль у верхній ділянці живота є найпоширенішим симптомом цього патологічного стану. Біль є раптовим, зазвичай виникає після вживання їжі. Постраждалі з виразковим ураженням дванадцятипалої кишки часто скаржаться на раптове пробудження серед ночі. Близько 50–80 % хворих із виразками тонкого кишківника страждають вночі від болю в епігастрії, який може поширюватись у ділянку спини. Постраждалі, у яких починається обструкція частини шлунка внаслідок формування виразки, можуть скаржитися на відчуття переповненості в животі та метеоризм. Типові симптоми виразкової хвороби шлунка:

• відрижка, здуття живота й неможливість вживання жирної їжі;
• печія, відчуття дискомфорту в грудях;
• мелена – чорний колір випорожнень унаслідок шлунково-кишкової кровотечі;
• тривала кровотеча призводить до розвитку анемії (її симптомами є втома, задишка та блідість шкіри).

Защемлення грижі – це невідкладний ургентний хірургічний стан, який означений раптовим тисненням у грижових воротах будь-якого органу черевної порожнини або його частини. Спостерігається різке порушення кровообігу вмісту грижового мішка, що призводить до розвитку некрозу.

Залежно від локалізації защемлені грижі поділяються на зовнішні та внутрішні. До останніх належать діафрагмальні грижі. У цьому разі орган черевної порожнини (шлунок, сальник, нижній відділ стравоходу), який потрапив до грудної порожнини, заземлюється м’язовими волокнами діафрагми.

Якщо частина органу «виходить» через отвір у передній черевній стінці, така защемлена грижа називається зовнішньою. Розрізняють пахові (прямі й косі), а також вентральні (розташовані на білій лінії живота) зовнішні грижі.

Ще одна класифікація защемлених гриж передбачає їх поділ на первинні та вторинні. Перший тип зустрічається досить рідко й означений появою грижі з моментальним її защемленням. Така патологія може виникати в разі різкого значного фізичного навантаження в людини, яка має схильність до грижоутворення. Вторинними називають усі інші грижі. У таких випадках у хворого грижа існувала до защемлення тривалий час.

Симптоми защемленої грижі:

• защемленню грижі передує різке та надмірне фізичне навантаження, після якого одразу виникає біль, який стає дедалі інтенсивнішим; у враженій частині тіла наявне випинання, яке не вправляється в черевну порожнину та викликає біль;
• постраждалий стає неспокійним, з’являється нудота, блювання, затримка випорожнень і газів;
• защемлена пупкова грижа може передбачати симптоми непрохідності кишечника (якщо в грижовий мішок потрапляє вся ділянка кишки).
• ознакою защемленої грижі є відсутність передачі кашльового поштовху на випинання – це вказує, що грижовий вміст повністю відокремлений від черевної порожнини.

Защемлена пахова грижа незначних розмірів може супроводжуватися пристінковим затисканням кишки, за якого не порушується прохідність органу (тому хворий почуває себе відносно задовільно). Скаржитися постраждалий буде лише на біль у ділянці грижових воріт. Зволікання з оперативним лікуванням у таких випадках призводить до появи некрозу ділянки кишкової стінки та виникнення перитоніту.

Непрохідність кишківника – стан, за якого повністю припиняється або значно порушується просування їжі кишківником. Найчастіше кишкова непрохідність зустрічається в людей, які перенесли операції на кишках або шлунку, а також у літніх людей.

Кишкова непрохідність виникає внаслідок припинення просування вмісту кишківником. Порушення просування кишкових мас може бути викликане:

• вродженими аномаліями розвитку;
• наявністю перешкоди на шляху руху калових мас (калові камені, пухлини, сторонні тіла, кишкові паразити);
• перегинанням або здавленням петель кишок;
• м’язовим парезом стінок кишок (унаслідок застосування деяких лікарських засобів, наприклад наркозу, або в разі захворювань, які супроводжуються ураженням нервової тканини).

Кишкова непрохідність починається з наростаючого різкого болю в животі та супроводжується блюванням і нудотою. Через деякий час вміст кишечника потрапляє до шлунка (тому блювотні маси в постраждалого набувають неприємного запаху). Живіт набуває неправильної форми, стрімко наростає метеоризм. Під час огляду спостерігається зниження артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень і сухість язика. Перитоніт і некроз кишківника супроводжується різким підвищенням температури тіла.

У межах надання домедичної допомоги за наявності будь-яких ознак «гострого живота» слід:

• терміново викликати швидку допомогу;
• надати пацієнтові положення, яке буде для нього зручним;
• на живіт покласти холод.

Накладання холоду сприяє зменшенню болю та уповільнює розвиток запального процесу. Можна використовувати спеціальний міхур із льодом; лід із морозилки, загорнутий у поліетиленовий пакет і рушник; грілку з холодною водою тощо. Холод потрібно тримати протягом 15 хв, після чого зняти на 5 хв, замінити на новий і знову покласти на живіт. Постраждалому категорично заборонено:

• приймати будь-які знеболювальні та проносні препарати, алкоголь;
• прикладати до хворого місця грілку;
• промивати шлунок;
• ставити клізму;
• вживати воду або їжу.