ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ РІЗНОМАНІТНИХ СОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

2. Клінічні ознаки й алгоритми надання домедичної допомоги в разі судомних нападів (епілепсії), коматозних станів цукрового діабету.

Судома – це довільне скорочення м’яза або групи м’язів, яке зазвичай супроводжується різким болем. Причинами її можуть бути:

• травми голови, передозування ліками, абстиненція (алкогольна чи наркотична);
• епілепсія невідомого походження, пухлини мозку, висока температура – гіпертермія (особливо в дітей).

Судомний напад складається з двох етапів:

• перший етап означений непритомністю постраждалого, порушенням функції м’язової діяльності з ознаками підвищення тонусу скелетної мускулатури, напруженням усього тіла та різнонаправленими рухами кінцівок і голови. Під час цієї фази постраждалий може суттєво травмуватися;
• у межах другого етапу (після судомного нападу) постраждалий не пам’ятає обставин нападу або навіть власне факт нападу (тотальна амнезія), відбувається мимовільне виділення сечі та калу, він поступово засинає (коматозний – постепілептичний стан). На цьому етапі в постраждалого є ризик розвитку асфіксії внаслідок обтурації верхніх дихальних шляхів, спричиненої западанням кореня язика чи потраплянням у дихальні шляхи слини, сторонніх тіл і блювотних мас.

Надаючи домедичну допомогу під час першої фази судомного нападу, слід:

• притримувати голову постраждалого для запобігання отриманню ушкоджень;
• не намагатися силою припинити судоми;
• прибрати небезпечні предмети (для захисту постраждалого від додаткових ушкоджень, зокрема травмування голови);
• запам’ятати час початку судом;
• не дозволяти вкладати будь-які предмети до ротової порожнини постраждалого або відкривати її силоміць.

Після судом, під час другого етапу:

• оцінити прохідність дихальних шляхів, обережно оглянути ротову порожнину постраждалого;
• провести первинний огляд постраждалого для виключення наявності інших травм;
• якщо постраждалий дихає, надати йому стабільного бокового положення;
• зігріти постраждалого та викликати фахові медичні служби (рис. 3).
•    

  Рис. 3. Перша допомога в разі нападу епілепсії

  Існує багато захворювань, пов’язаних з обміном речовин, більшість яких спричинена патологією ендокринних залоз. Передусім ідеться про цукровий діабет.

  Для нормального функціонування клітинам організму необхідний цукор як джерело енергії. У процесі травлення організм розщеплює їжу та утворює цукор. Проте цукор не може самостійно потрапити з крові до клітин організму – для цього йому необхідний інсулін (гормон, що вироблюється підшлунковою залозою).

  Цукровий діабет виникає через недостатнє вироблення організмом людини інсуліну. За цих умов порушується не лише вуглеводний обмін, а й багато інших видів обміну, оскільки інсулін бере активну участь в обміні жирів і білків. Діагноз захворювання встановлюють на підставі наявності підвищеного вмісту цукру в крові (понад 5,5 ммоль/л).

  Основними причинами розвитку цукрового діабету є: спадкова схильність (майже в 30 % випадків); вірусна інфекція (це стосується здебільшого дітей); ожиріння, за якого хвороба зустрічається у 10–12 разів частіше, ніж у людей з нормальною вагою; панкреатити, через які запальний процес поширюється на ендокринний відділ підшлункової залози.

  Скарги під час цукрового діабету відомі багатьом людям: сильна спрага, сухість у роті, підвищене сечовипускання, нерідко – свербіж тіла (особливо в ділянці промежини). Розрізняють цукровий діабет двох типів:

  • тип I, або інсулінозалежний (інсулінозалежний цукровий діабет, або ІЗЦД) характеризується ураженням більшої частини підшлункової залози запальним процесом та її некрозом, за якого інсулярний апарат органу перестає постачати тіло людини життєво необхідним гормоном.
  • тип II, або інсулінонезалежний (інсулінонезалежний цукровий діабет, або ІНЦД), коли діяльність інсулярного апарата ослаблена внаслідок інших причин.

  У першому випадку для лікування діабету необхідні постійні ін’єкції інсуліну, у другому – хворий потребує ліків, які стимулюють роботу ендокринного відділу підшлункової залози, що приймаються перорально (наприклад, манініл, глюренорм та їх аналоги). Обов’язковою умовою лікування є суворе дотримання дієти. Хворі на цукровий діабет перебувають на постійному диспансерному обліку в ендокринолога.

  У хворих на цукровий діабет порушений синтез або засвоєння інсуліну, тому така людина в разі порушення правил лікування може опинитися в одному з двох небезпечних станів:

  • гіперглікемії (за дуже низького рівня інсуліну в організмі різко підвищується вміст цукру в крові);
  • гіпоглікемії (за високого рівня інсуліну в організмі різко знижується вміст цукру в крові) (рис. 4).

  Ці два стани більш характерні для хворих, які приймають ін’єкції інсуліну (інсулінозалежний цукровий діабет).

  Ознаки невідкладних станів у разі цукрового діабету:

  • прискорений пульс;
  • прискорене дихання;
  • часте сечовиділення;
  • бажання їсти та пити;
  • запах ацетону з рота;
  • пітливість;
  • запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості та незвична поведінка, котру часто сприймають як стан алкогольного сп’яніння;
  • судоми та втрата свідомості.
  •  Тремтіння Пітливість Патологічний страх Запаморочення Голод 
  •  

    Серцебиття Послаблення зору Слабкість, утома Головний біль Дратівливість
    Рис. 4. Симптоми гіпоглікемії

    Поліцейському не варто перейматися тим, що він не може відрізнити гіперглікемію від гіпоглікемії, оскільки домедична допомога в разі виникнення цих станів є практично однаковою. Першочергово обов’язково потрібно негайно викликати швидку допомогу.

    Часто хворі на діабет знають, що з ними відбувається, та просять дати їм що-небудь з умістом цукру. Деякі з них можуть носити солодке та інші препарати з собою на випадок виникнення таких станів. Якщо хворий спроможний приймати їжу чи рідину, можна дати йому прийняти що-небудь солодке. Здебільшого цукерки, фруктові соки та безалкогольні напої є ефективними, оскільки в них міститься достатньо цукру. Також може допомогти і звичайний столовий цукор.

    У разі, якщо проблема постраждалого полягає в низькому вмісті цукру в крові (гіпоглікемія), зазначені продукти поліпшать ситуацію досить швидко. Якщо ж вміст цукру в крові дуже високий (гіперглікемія), додаткова кількість цукру за незначний проміжок часу не завдасть суттєвої шкоди.

    Якщо постраждалий перебуває в непритомному стані, давати йому напої чи їжу заборонено. Слід постійно контролювати наявність вітальних ознак у нього та за потреби – бути готовим здійснити серцево-легеневу реанімацію.