1. Основні ознаки гострих захворювань органів серцево-судинної та дихальної систем. Перша допомога в разі їх виникнення

1. Основні ознаки гострих захворювань органів серцево-судинної та дихальної систем. Перша допомога в разі їх виникнення.

Біль у грудній клітці може бути наслідком багатьох захворювань, зокрема таких, що загрожують життю людини. Серцево-судинні захворювання на сьогодні становлять найбільшу частку причин летальних випадків серед дорослого населення багатьох країн світу. На практиці здебільшого спостерігаються такі патології, як стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонія та інсульт.

Стенокардія виникає внаслідок звуження коронарних судин (судин, що постачають кров до серця та забезпечують серце киснем). Зазвичай напади стенокардії виникають у літніх людей на тлі атеросклерозу, адже кровоносні судини в них звужені внаслідок відкладання на їхніх стінках холестерину. Стресова ситуація чи фізичне навантаження провокують додатковий спазм цих артерій і зменшення кровопостачання киснем серцевого м’яза. Цілковите перекриття коронарних артерій призводить до інфаркту міокарда (змертвіння ділянки серця) (рис. 1).

 

Рис. 1. Інфаркт. Фактори ризику

Основною ознакою виникнення стенокардії та інфаркту міокарда є пекучий біль за грудиною (може віддавати в ліву руку, плече, нижню щелепу, шию чи в спину). У постраждалого раптово з’являється дуже сильне, майже нестерпне відчуття страху, паніки, нестачі повітря (задухи). Виникають ознаки порушення серцевого ритму (аритмії), тахіпное (часте дихання – більш ніж 30 дихальних рухів за хвилину), холодний піт, нудота, запаморочення. Слід зважати на те, що больового синдрому в разі стенокардії та інфаркту міокарда може взагалі не бути. Тому за будь-якого больового відчуття в грудній клітці допомогу надають так, як у разі підозри на захворювання серця.

Інфаркт міокарда як невідкладний стан завжди є несподіванкою для постраждалого та його оточення. Тому поліцейському потрібно пам’ятати про те, що від часу надання допомоги залежить не лише питання можливості життя постраждалого, а й подальший стан його здоров’я. Надання домедичної допомоги здійснюють за таким алгоритмом:

  • забезпечити постраждалому абсолютний фізичний спокій (не дозволяти рухатись);
  • надати йому положення напівсидячи;
  • звільнити грудну клітку від одягу, що тисне;
  • забезпечити постраждалому доступ свіжого повітря;
  • дозволити йому прийняти лише ті ліки, котрі постраждалий вже приймав раніше (нітрогліцерин, аспірин);
  • не давати самостійно постраждалому жодних ліків;
  • викликаючи карету швидкої, обов’язково повідомити про біль у грудній клітці;
  • не залишати постраждалого без нагляду, постійно заспокоювати його;
  • бути готовим до можливих ускладнень, зокрема втрати свідомості, блювання, зупинки серця (що вимагатиме проведення серцево-легеневої реанімації).

Можна дати такому постраждалому 160–325 мг аспірину у вигляді таблетки, яку йому потрібно розжувати і зачекати, доки препарат розтане в ротовій порожнині (заборонено ковтати таблетку цілою або частинами). Аспірин слід давати за відсутності відповідних протипоказань, зокрема за умов, що:

  • постраждалий раніше вже приймав аспірин;
  • у нього немає ознак кровотечі;
  • постраждалий не хворіє на аспіринозалежну бронхіальну астму.

Гіпертонічний криз виникає в разі значного підвищення артеріального тиску. Постраждалий скаржиться на головний біль, запаморочення, шум у вухах. У разі підозри на гіпертонічний криз йому слід виміряти артеріальний тиск. Якщо результат становить понад 140/90 мм рт. ст., слід викликати лікаря. Хворим, які страждають на гіпертонічну хворобу, зазвичай рекомендують під час гіпертонічного кризу вживати певні ліки. Такому постраждалому потрібно надати комфортного положення (напівсидячи) та допомогти йому випити ліки.

Інсульт (гостре порушення мозкового постачання) виникає внаслідок порушення притоку крові до ділянки мозку (наприклад, ішемічний інсульт, зумовлений спазмом судин головного мозку) чи внаслідок розриву судини та крововиливу в мозок (геморагічний інсульт). Ознаками інсульту є: раптова слабкість та/або оніміння обличчя, руки чи ноги (з одного боку); порушення мовлення; раптовий сильний головний біль; анізокорія (різний розмір зіниць очей); нерозуміння простих команд чи запитань; погіршення зору в одному або в обох очах; порушення ходи; утрата рівноваги або координації; запаморочення чи непритомність. Часто інсульти протікають безболісно і постраждалий може не усвідомлювати тяжкість свого стану. Особливо важливим є фактор часу, тому необхідно якнайшвидше виявити симптоми інсульту. Для цього слід використати правило п’яти «П»:

  • «посміхнись» – попросити людину посміхнутися. У разі інсульту вона цього зробити не зможе (опущений кут губ, перекошене обличчя, асиметрична посмішка);
  • «поговори» – поставити запитання, на яке потрібно надати чітку відповідь (точна адреса, що трапилось, ім’я постраждалого). В особи з інсультом мовлення буде нерозбірливим, уповільненим;
  • «підніми» – попросити постраждалого підняти обидві руки. Ознакою інсульту є ситуація, за якої одна рука самовільно опускається, спостерігається ослаблення або спазм м’язів обличчя, рук, ніг, несподіване утруднення ходи, порушення координації та рівноваги;
  • «подивись» – у постраждалого можливе несподіване порушення зору, двоїння в очах (диплопія);
  • «прийди до тями» – у постраждалого можливе порушення свідомості (рис. 2).
  •   

    Рис. 2. Ознаки розвитку інсульту

    У разі підозри на інсульт слід:

    • надати постраждалому напівлежачого положення з піднятою під кутом 30о головою;
    • обов’язково переконатися, що постраждалий може дихати. Якщо є порушення дихання, потрібно звільнити його дихальні шляхи, перевіривши ротову порожнину щодо відсутності сторонніх предметів та покласти постраждалого на бік;
    • якнайшвидше викликати швидку допомогу (необхідно доставити постраждалого до медичного закладу не пізніше 2–3 год від початку нападу, інакше мозкова тканина руйнується від некрозу і допомогти цій людині буде вже неможливо);
    • зняти верхній одяг, що стискає, розстібнути верхні ґудзики, послабити краватку;
    • забезпечити постраждалому доступ до свіжого повітря;
    • не дозволяти приймати жодних ліків до приїзду карети швидкої;
    • не дозволяти пити;
    • уважно стежити за постраждалим (зміною його стану) – контролювати життєво важливі функції (дихання, серцебиття);
    • бути готовими до раптового виникнення можливих ускладнень (знепритомніння, блювання, судомного нападу) та необхідності надання термінової допомоги.

    Основними причинами виникнення дихальних розладів є потрапляння сторонніх тіл у верхні дихальні шляхи, бронхіальна астма, пневмонія, обструктивний бронхіт, травма грудної клітки чи легень, анафілактичний шок (крайній ступінь тяжкості алергічної реакції) та отруєння.

    Непрохідність дихальних шляхів буває частковою та повною. Ознаки часткової непрохідності: збережений частковий рух повітря в дихальних шляхах (постраждалий може кашляти та намагатися щось говорити, дихати зі свистом, панікувати, хапатися за горло чи живіт). Ознаки повної непрохідності: кашель стає неефективним, постраждалий не може говорити (особа може лише сопіти, непритомніє, спостерігається синюшність шкіри).

    Домедична допомога в разі часткової непрохідності дихальних шляхів передбачає такий алгоритм дій:

    • заспокоїти постраждалого, переконати його у своїй спроможності надати потрібну допомогу;
    • рекомендувати постраждалому зробити повільний вдих;
    • допомогти йому нахилитися вперед та обпертися на якийсь предмет (за відсутності потрібних предметів, опорою можуть бути власні коліна постраждалого);
    • порадити йому якнайсильніше покашляти;
    • доки постраждалий може кашляти – заохочувати його до цього.

    У разі, якщо постраждалий притомний, слід:

    • нахилити його вперед, однією рукою притримувати корпус, а іншою зробити п’ять поштовхів у ділянці між лопатками з наростаючою силою;
    • якщо це не дає потрібного ефекту – зробити п’ять натискань на ділянку живота (прийом Геймліха);
    • повторювати удари між лопатками та натискання на живіт до видалення стороннього предмета.

    Якщо постраждалий непритомний:

    • спробувати застосувати прийом Геймліха для лежачого постраждалого: для цього натиснути двома руками на місце між пупом і реберною дугою знизу – догори, намагаючись створити тиск у грудній порожнині;
    • якщо такі дії неефективні і постраждалий залишається непритомним, потрібно негайно розпочати реанімаційні заходи та викликати швидку допомогу.