1. Поняття травм та їх класифікація.

1. Поняття травм та їх класифікація

Одним із найважливіших розділів медичної науки є травматологія (грец. trаuma – рана, logos – вчення) – вчення про ушкодження.

Тілесним ушкодженням, або травмою, називають порушення анатомічної цілості та/або фізіологічної функції клітин, органів, систем, що виникають унаслідок дії чинників навколишнього середовища (механічних, хімічних, біологічних та психічних). Через чисельність і різноманітність ушкоджень їх класифікують залежно від діючих чинників, властивостей, наслідків тощо. За характером чинників навколишнього середовища всі ушкодження розподіляють на фізичні, хімічні, біологічні та психічні.

1. До ушкоджень, спричинених фізичними чинниками, належать:

  • механічна травма, що виникла внаслідок дії тупих, гострих предметів, знарядь, вогнепальної зброї, а також усі види механічної асфіксії;
  • термічна травма від дії високих і низьких температур;
  • електрична травма, отримана внаслідок дії атмосферної та технічної електрики;
  • променева травма від дії іонізуючого випромінювання;
  • барометрична травма від різких змін атмосферного тиску.

2. Ушкодженнями, що виникли внаслідок хімічних чинників, є хімічні опіки й отруєння.

3. Ушкодження, які є наслідком впливу біологічних чинників (збудників інфекцій, бактеріальних токсинів) за умов введення їх штучним шляхом, а також насильницького позбавлення людини їжі та води, унаслідок чого настає розлад здоров’я або смерть.

4. Ушкодження, які є наслідком психічних чинників (страх, переляк, сильне хвилювання).

Місцева реакція на травму залежить від багатьох факторів, зокрема характеру та особливостей джерела травмування. Місцевими виявами травми переважно є біль, набряк і підвищення температури в місці ушкодження.

Загальна реакція організму на вплив джерела травмування здебільшого залежить від індивідуальних особливостей і тяжкості травми. Чим складнішою є травма, тим більш вираженими є загальні симптоми й ознаки ускладнень, до яких належать підвищення температури, порушення обмінних процесів, порушення діяльності серцево-судинної та нервової систем. Тяжкі травми часто супроводжуються ускладненнями, такими як травматичний шок, порушення функціонування внутрішніх органів, масивна крововтрата.

Залежно від кількості факторів впливу травми можуть бути прості й комбіновані. Проста травма виникає внаслідок дії єдиного фактора. Комбінована травма є наслідком дії декількох факторів за короткий проміжок часу.

З огляду на характер ушкоджень, виокремлюють травми: поодинокі, або ізольовані (ушкоджено один орган); множинні (низка однотипних ушкоджень кінцівок, тулуба, голови, наприклад, переломи двох чи більше сегментів кістки) та поєднані (ушкоджено декілька органів тіла, наприклад, перелом стегнової кістки та черепно-мозкова травма в постраждалого внаслідок автомобільної аварії).

Залежно від ступеня тяжкості травми поділяють на легкі (тертя, удари, розтягнення), середньої тяжкості (вивихи, переломи),  тяжкі (забій мозку, ушкодження хребцевого стовпа, відкритий перелом стегна).

Відповідно до місця отримання ушкоджень, травми поділяють на виробничі та невиробничі.  Виробничі травми можуть бути промисловими та сільськогосподарськими. До невиробничих травм належать транспортні, побутові, спортивні, військові тощо. Залежно від виду діяльності постраждалого травми поділяють на професійні та непрофесійні.

Ушкодження, залежно від місця прикладення сили, поділяються на прямі та непрямі. Прямі ушкодження означені травмуванням тканин у місці прикладення сили (удар тупим предметом, поріз м’яких тканин гострим предметом тощо). У разі непрямої травми руйнування структури тканин тіла людини виникає на відстані від удару (наприклад, під час падіння з висоти на нижні кінцівки може виникнути перелом таза, хребців, основи черепа). Низка лікувальних заходів і фізіологічних актів також можуть супроводжуватися травмою (родова травма та різноманітні оперативні втручання).

Залежно від властивостей ушкоджень їх поділяють на анатомічні (рани, садна, синці, переломи кісток, ушкодження внутрішніх органів, розділення тіла на частини) та функціональні (біль, шок, струс головного мозку, серця).

Травми бувають комбінованими й множинними. Визначаючи тяжкість ушкодження, необхідно враховувати його механізм утворення, анатомо-фізіологічні особливості ушкоджених органів, їх анатомічну будову, патологічний та фізіологічний стан, а також вид фактора навколишнього середовища.

Масштаб впливу механічної сили залежить від напрямку та кута її дії, а також від швидкості й тривалості впливу фактора. Площа та глибина травми, виникнення ускладнень залежать від індивідуального захисту організму.

Залежно від наслідків ушкодження можуть бути смертельними та несмертельними. Смертельні ушкодження призводять до смерті людини, а несмертельні поділяються на тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження (відповідно до ст. 121, 122, 126 Кримінального кодексу України).

Види травматизму: бойовий, побутовий, вуличний, спортивний тощо.

Види ушкодження м’яких тканин: забиття, рани, розриви та розтягнення зв’язок і сухожиль, опіки, відмороження. Види ушкоджень кісток і суглобів: переломи, вивихи та підвивихи. На ушкодження кісток кінцівок припадає понад 60 % таких видів травм. Переломи кісток верхньої кінцівки трапляються вдвічі частіше, ніж нижньої.

Ушкодження, завдані тупими твердими предметами, найчастіше спостерігаються в медичній практиці з огляду на різноманітність таких предметів (палиця, молоток, обух сокири, поліно, грудка землі, шматок заліза тощо), у зв’язку з чим їх у будь-який момент можуть використовувати для захисту або для нападу в побуті.

Виділяють чотири види механізму дії тупих предметів: удар, стискання, розтягування, тертя.

Удар – поштовх, що виникає внаслідок короткочасної дії тупого предмета на тіло людини під прямим або близьким до прямого кутом. Залежно від сили удару можуть виникати синці, садна, рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів. Якщо удар завдано зі значною силою – виникає струс тіла або його частин (головного мозку, серця), розриви внутрішніх органів, крововиливи в його порожнини тощо.

Стискання відбувається тоді, коли під час завдавання ушкодження сила дії тупих предметів спрямована назустріч одна одній. Стискання може спричиняти деформацію частини тіла (наприклад, голови під час перекочування через неї колеса вантажного автомобіля), ушкодження внутрішніх органів, кісток.

У разі розтягування сила предметів, що травмують тіло людини, спрямована в протилежних напрямках. Унаслідок цього виникають тріщини, надриви шкіри, рвані рани, відриви частин тіла, кінцівок.

Тертя є наслідком ковзання тіла по предмету чи під кутом до нього. У таких випадках виникають садна, неглибокі рани. У разі тривалого волочіння тіла можуть утворюватися ділянки стирання або «спилювання» шкіри й м’яких тканин, навіть до кісток.

Механічна асфіксія – це гостре кисневе голодування й швидке накопичення в організмі вуглекислоти, яке настає внаслідок зовнішньої механічної перешкоди для надходження повітря в дихальні шляхи (повішення, утоплення, стискання в натовпі тощо).