ОСНОВИ ДЕСМУРГІЇ.

Циркулярну колову пов’язку накладають, закріпивши кінець бинта одним із наведених вище способів турами, які повністю або майже повністю покривають попередні. Кінці бинта закріплюють на протилежному від місця ушкодження боці. Цю пов’язку застосовують для фіксування перев’язувального матеріалу на верхніх та нижніх кінцівках і тулубі (рис. 17).

Спіральна пов’язка. Кінець бинта закріплюють звичайним способом нижче або вище місця ушкодження. Ходи бинта, дещо відхилені від циркулярних, накладають косо (спіралеподібний хід) так, щоб кожний наступний хід покривав попередній на 1/2 або 2/3 його ширини.

Під час накладання висхідної пов’язки кінець бинта закріплюють дистальніше ділянки її ушкодження спіралеподібними ходами, піднімаючись знизу вгору поступово покривають уражене місце, а кінець бинта закріплюють проксимальніше від ушкодження. У процесі покривання бинтованої поверхні в протилежному напрямі (від центра до периферії) із закріпленням кінця бинта в дистальній ділянці утворюється низхідна спіральна пов’язка.

 

Рис. 17. Колова пов’язка на кисті

На поверхнях конусоподібної форми, щоб пов’язка щільно прилягала і міцно трималася, роблять перегини (спіральна пов’язка з перегинами). Причому хід бинта слід відхилити під більшим кутом, ніж звичайно, щільно притискаючи його до бинтованої поверхні (рис. 18). Великим пальцем лівої руки, розміщеним косо, фіксують верхній край бинта, а правою – повертають головку бинта навколо осі на 180°, щоб його черевце повернулось до бинтованої поверхні. Після цього роблять коловий хід, та залежно від нахилу конусоподібної поверхні повторюють повороти після кожного ходу або чергують їх через певну кількість колових ходів. Слід намагатися робити перегини на одному боці й на одній лінії. Низхідна пов’язка підтримується краще, проте на кінцівки, особливо в разі порушення обігу крові й лімфи, оптимальніше накладати висхідну спіральну пов’язку. Такий вид бинтування є доцільним також під час накладання стискаючої пов’язки.

 

Рис. 18. Спіральна пов’язка з перегинами Рис. 19. Хрестоподібна пов’язка

Повзуча пов’язка за технікою накладання нагадує попередню. Кінець бинта закріплюють кількома коловими ходами, а потім, унаслідок гвинтоподібного ходу, напрямок бинта відхиляють настільки, щоб кожний тур його не торкався попередніх Така пов’язка може бути як висхідною, так і низхідною. Кінець бинта закріплюють звичайним способом. Цю пов’язку застосовують для фіксації перев’язувального матеріалу на верхніх і нижніх кінцівках, тулубі під час опіків, поранень, які покривають значну площу тіла.

Хрестоподібна пов’язка. Кінець бинта закріплюють звичайними коловими ходами. Після цього хід бинта спрямовують за діагоналлю до іншої ділянки, де повертають її та спрямовують перпендикулярно до протилежного боку. Вийшовши на ту саму поверхню, бинт спрямовують навскіс, перегинаючи попередній хід, а дійшовши до місця перших циркулярних ходів, роблять півколо впоперек. Усі подальші ходи, чергуючись, повторюють попередні (рис. 19).  

Рис. 20. Черепахоподібна східна та розхідна пов’язка

Черепахоподібна пов’язка (розхідна та східна) накладається на колінний та ліктьовий суглоби. Для розхідної черепахоподібної пов’язки кінець бинта закріплюють на верхній третині передпліччя (гомілки) або нижній третині плеча (стегна), роблять коловий хід через наколінник або ліктьовий відросток, потім виконують подібні ходи вище і нижче від попереднього. Таким чином, повторюючи вісімкоподібні ходи бинта, покривають усю зону суглоба. Кінець бинта закріплюють у тій самій ділянці, що й початок.

Під час накладання східної черепахоподібної пов’язки суглоб покривають ходами у вигляді вісімки, але йдуть від периферії до центру, тобто до наколінника або ліктьового відростка, – тут уже закріплюють кінець бинта. Цей вид пов’язки тримається не так міцно, тому на практиці його застосовують нечасто (рис. 20).

Колосоподібну пов’язку накладають на зону плеча: кінець бинта закріплюють на верхній третині плеча, потім хід бинта спрямовують по передній поверхні грудної клітки до пахової ямки здорового боку, і, повернувши на спину, ведуть упоперек по спині паралельно попередньому ходу. Після колового ходу навколо плеча по зовнішній його поверхні бинт ведуть так, щоб він перегинав попередній хід,
та знову передньою поверхнею грудної клітки, а потім по спині на плече, поступово просуваючись угору, покриваючи всю зону суглоба (рис. 21).

Поворотну пов’язку накладають на голову й куксу кінцівки. Колові ходи бинта накладають на лобну й потиличну зони голови чи основу культі. У сагітальній площині роблять перегини та спрямовують хід бинта навскоси так, щоб на боковій поверхні він міг покрити коловий хід на 1/2 його ширини. Дійшовши до протилежного місця перегину, роблять наступний перегин, після чого коловим ходом закріплюють попередній хід та знову роблять перегин і, спрямовуючи бинт косо, покривають попередній хід на 1/2 ширини бинта (рис. 22).

Перед коловим ходом роблять перегин, який потім закінчують коловим закріплювальним ходом. Чергуючи зворотні ходи з коловими, поступово покривають усю опуклу частину голови або культі.

   

Рис. 21. Колосоподібна пов’язка Рис. 22. Поворотна пов’язка

Пращоподібні пов’язки. Пращею називають кусок марлі з розрізаними кінцями. Середню частину пращі застосовують для закриття ушкоджених ділянок тіла, кінці її перехрещують і зав’язують. Пращоподібну пов’язку накладають на ніс, підборіддя, на ділянку нижньої щелепи та голови (рис. 23).  

Рис. 23. Пращоподібні пов’язки

Для накладання пов’язок на промежину послуговуються Т-подібною пов’язкою. Для цього два куски марлі або відрізки широкого бинта зшивають у вигляді букви «т». Горизонтальну частину пов’язки закріплюють навколо пояса, а вертикальну протягують через промежину та кріплять до горизонтальної, зробивши перед тим спереду отвір або розріз для вільногосечовипускання (рис. 24).

 

Рис. 24. Накладання пов’язок на промежину

На голову накладають просту пов’язку (шапочку), яка є поворотною та покриває все склепіння черепа. Спочатку роблять два циркулярних ходи навколо голови через ділянку лоба й потилиці, потім бинт перегинають спереду і ззаду, прикриваючи бокові поверхні голови закріплюють його коловими ходами. Після цього знову повторюють два скісних поворотних ходи і, закріплюючи їх, поступово покривають бічні поверхні склепіння черепа. Пов’язку закінчують коловим ходом бинта і закріплюють його. Така пов’язка нещільна і легко сповзає, тому її рідко застосовують.

Пов’язку «шапка Гіппократа» накладають за допомогою двоголовкового бинта або двох окремих бинтів. Для цього одну головку беруть однією рукою, а другу – іншою, вільну частину бинта між двома головками укладають на потиличний горб. Обидва бинти накладають назустріч один одному, захоплюючи лобні горби, а посередині лоба – перехрещують. Головкою бинта, яку тримають у правій руці, роблять колові ходи, увесь час закріплюючи інший бинт, який тримають у лівій руці і роблять ним зворотні оберти. Причому кожен зворотний оберт бинта має покривати попередній на 1/2 або 2/3 його частини доти, поки опуклість черепа не закриється повністю. Ця пов’язка міцніше тримається на голові, ніж проста.

Накладаючи пов’язку «чепець», застосовують кусок бинта завдовжки 60–80 см, який кладуть серединою на тім’я, а його кінці опускають попереду вух донизу, утримуючи їх натягнутими. Перший горизонтальний хід роблять навколо голови, потім бинт обертають навколо пов’язки і ведуть навскоси, прикриваючи потилицю, а далі – обертають із протилежної частини зав’язки та прикривають ділянку лоба. Повторюючи описані ходи, закривають усе склепіння черепа. Пов’язку закінчують циркулярним ходом, зав’язуючи бинт спереду або прикріплюючи його до вертикальної стрічки, кінці якої зав’язують під підборіддям.

Пов’язку на очі починають накладати циркулярним ходом навколо голови, потім бинт ззаду спускають униз, ведуть його під правим вухом і далі – знизу вгору, закриваючи праве око. Після цього бинт ведуть навколо потиличної ділянки навскіс – згори вниз, закриваючи ліве око. Так, чергуючи скісні ходи бинта, накладають пов’язку на обидва ока. Закріплюють її горизонтальними ходами навколо голови.

Пов’язку «вуздечкою» застосовують у разі переломів нижньої щелепи, а також після вправлення її вивиху. Для цього накладають два колові горизонтальні ходи навколо голови, потім на потилиці бинт спрямовують навскоси – на бокову поверхню шиї під нижню щелепу, охоплюючи її, та повертають бинт передньої частини лівого вуха на тім’я. Накладають невелику кількість вертикальних ходів, після чого бинт ведуть із підборіддя протилежним боком шиї навскоси на потилицю та коловими ходами закріплюють попередні. Вертикальні та горизонтальні ходи знову повторюють (рис. 25).  

Рис. 25. Накладання пов’язки по типу «вуздечка» на голову

Накладання пов’язки на шию. За потреби бинтування верхньої частини шиї застосовують хрестоподібну пов’язку потилиці, чергуючи її ходи з коловими. Під час бинтування нижньої частини або всієї шиї роблять колові ходи, доповнюючи їх ходами вісімкоподібної пов’язки потилиці або хрестоподібної пов’язки спини, що йдуть через підпахвову ділянку. Пов’язка не повинна стискати шию. Вісімкоподібну пов’язку на потилицю та задню частину шиї накладають у такій послідовності: роблять два ходи назад уліво навскоси вниз, оминають шию справа й спереду та переходять із заднього боку шиї на голову. Далі бинт ведуть над лівим вухом навскіс униз на потилицю, після чого – навколо шиї та навскоси вгору на голову. Почергово виконують попередній та останній хід бинта. Пов’язку закріплюють навколо голови.

Для накладання спіральної пов’язки на грудну клітку беруть шматок бинта довжиною близько 1,5–2,0 м, його середину кладуть на одне з надпліч, кінець бинта закріплюють коловим ходом у нижніх відділах грудної клітки. Висхідною спіральною пов’язкою покривають усю грудну клітку до пахвових ямок, кінець закріплюють коловим ходом, а кінці бинта, що вільно звисають, перекидають через друге надпліччя та зв’язують його вузлом (рис. 26).  

Рис. 26. Накладання пов’язок на груди (спіральна та хрестоподібна), молочні залози

Хрестоподібна, або вісімкоподібна, пов’язка. Розрізняють два види таких пов’язок: із горизонтальним та вертикальним розміщенням ходів бинта. Пов’язку з горизонтальним розміщенням ходів бинта накладають так: закріпивши кінець бинта коловим ходом на грудній клітці і вивівши бинт із підпахвової ямки, спрямовують його навкоси до однієї з надключичних зон, а потім, перемістивши його на спину, ведуть горизонтально до протилежної надключичної зони з косим ходом на грудях, перетинаючи попередній. Усі ходи почергово повторюють декілька разів, після чого кінець бинта закріплюють коловим ходом. Таку пов’язку можна накладати на спину. Причому горизонтальні ходи розміщують на грудній клітці спереду, а хрестоподібні – позаду.

Під час накладання хрестоподібної пов’язки на грудну клітку з вертикальними ходами після переходу косого ходу бинта через надпліччя хід бинта по спині роблять не горизонтально, а вертикально (з надключичної зони в підпахвову зону цього самого боку), після чого ці ходи повторюють, як і під час накладання попередньої пов’язки. Таким чином можна накласти пов’язку на спину – вертикальні ходи розміщують на передній поверхні грудної клітки.

Для накладання пов’язки на молочні залози кінець бинта закріплюють на грудній клітці нижче від основи молочних залоз. Починаючи з пахвової лінії ушкодженого боку, хід бинта спрямовують навскоси вгору, одночасно ніби піднімаючи молочну залозу та повертаючи її назовні. Далі бинт ведуть через надключичну ділянку протилежного боку, потім – косим ходом по спині, повертаючи в ушкоджену пахвову ямку, далі – навскоси зовнішньою поверхнею грудної клітки, охоплюючи та піднімаючи молочну залозу до середини й угору. Ходи бинта накладають почергово, піднімаючись поступово вгору та покриваючи пов’язкою всю молочну залозу. 

Рис. 27. Накладання пов’язки Дезо

Пов’язку Дезо (рис. 27) використовують для іммобілізації ключиці та кісток плечового пояса. У підпахвову ямку ушкодженого боку підкладають валик із м’якої тканини товщиною 5 см. Коловими ходами, які проходять через нижню третину плеча, прибинтовують плече до тулуба, а передпліччя згинають у ліктьовому суглобі під прямим кутом. Після цього від пахвової ямки здорового боку бинт спрямовують до надпліччя хворого, далі – переходять через надпліччя назад й опускаються вниз задньою поверхнею плеча, охоплюючи лікоть. Потім бинт кладуть навкоси через спину на ушкоджене надпліччя, повертають униз перед плечем, охоплюючи лікоть знизу. Після поперечного ходу через спину всі ходи повторюють.

Герметичну пов’язку накладають у разі проникаючих поранень грудної клітки для усунення відкритого пневмотораксу та переведення його в закритий. На рану накладають прогумовану обгортку від індивідуального перев’язувального пакета, поліетиленову плівку або герметичний пластр, тобто тканину, яка не пропускає повітря (рис. 28).

Накладання пов’язки на великий палець та інші пальці верхньої кінцівки. На зону п’ястковофалангового суглоба та основну фалангу накладають колосоподібну пов’язку. Кінець бинта закріплюють коловими ходами в зоні променевозап’ясткового суглоба. Після цього хід бинта спрямовують косо, огинаючи п’ястковофаланговий суглоб із променевого боку, переходять на поверхню долоні, покриваючи її косо та перегинаючи попередній хід із променевого боку, повертають у зону променевозап’ясткового суглоба, роблять коловий хід. Після цього ходи бинта повторюють, поступово піднімаючись догори. Іноді цю пов’язку доповнюють декількома коловими або спіралеподібними ходами в зоні основної фаланги та міжфалангового суглоба. Покриваючи кінчик пальця, після декількох турів колосоподібної пов’язки роблять зворотний хід, закріплюючи його висхідним спіралеподібним, а потім роблять колоподібний хід і закріплюють бинт коловим ходом у зоні променевозап’ясткового суглоба.    

Рис. 28. Накладання герметичної пов’язки в разі пневмотораксу

Накладання спіральної пов’язки на пальці. Цю пов’язку іноді називають «лицарська рукавичка» (якщо покрито всі пальці). Кінець бинта закріплюють у зоні променевозап’ясткового суглоба. На першому етапі покривають великий палець за описаною вище методикою. Потім роблять у зоні променевозап’ясткового суглоба півколовий хід бинта, переходячи з долоні на тильний бік, бинт ведуть навскіс до основи вказівного пальця, прикриваючи його з ліктьового боку, роблять хід
до верхівки та покривають її зворотним ходом. Потім увесь палець покривають спіральною пов’язкою і, огинаючи його основу з променевого боку, косо йдуть через тил кисті до ліктьового краю променевозап’ясткового суглоба, роблять півкола з боку долоні цього суглоба, а перейшовши назад, спрямовують бинт до основи наступного пальця. Такими обертами покривають усі пальці кисті. Кінець бинта закріплюють у зоні променевозап’ясткового суглоба (рис. 29).

На тил кисті накладають хрестоподібну пов’язку, на передпліччя та плече – спіральну, а на ліктьовий суглоб – колосоподібну.

На зону кульшового суглоба накладають колосоподібну пов’язку, на стегно та гомілку – спіральну, а на колінний суглоб – черепахоподібну.

  

Рис. 29. Накладання пов’язок на руку та пальці

Хрестоподібну пов’язку на стопу накладають починаючи з колового ходу вище кісточки, спускаючись навскіс через тил ступні. Потім роблять хід навколо ступні, піднімаючись тилом ступні вгору на гомілку, перегинають другий хід. Такими ходами покривають увесь тил ступні.   

Рис. 30. Накладання пов’язок на стопу,  гомілковостопний суглоб і пах

Накладання пов’язки на п’ятку. Цю зону можна закрити черепахоподібною розхідною пов’язкою. Оскільки вона неміцна, то її ходи закріплюють косим ходом, що йде від Ахіллового сухожилка на підошовну поверхню, перетинаючи перпендикулярно всю підошву. Потім бинт, вивівши на тил ступні, ведуть косо. Оминаючи гомілковостопний суглоб, цей хід повторюють, але з іншого боку. Чергуючи ходи через п’ятковий горб із закріплювальними ходами, повністю покривають п’ятку. На стопу та пальці накладають пов’язки за тією самою методикою, що й на кисть.

Накладання спіральної пов’язки на великий палець ноги. Бинт фіксують навколо гомілковостопного суглоба, після чого спрямовують його тильною поверхнею ступні до першого пальця, коловими ходами закривають палець, повертають бинт тильною поверхнею ступні на гомілковостопний суглоб, де його фіксують.

Накладання поворотної пов’язки на ступню. Якщо треба закрити всю стопу з пальцями, то, зробивши коловий хід біля кісточок, пов’язку продовжують поздовжніми ходами від п’ятки до великого пальця бокової поверхні ступні. Ці ходи накладають без натягування. Зробивши декілька таких ходів, бинт ведуть навколо ступні та фіксують його вище кісточок.

Колосоподібну пов’язку на пахвову зону починають накладати коловим ходом навколо живота. Бинт проводять передньою поверхнею живота через лівий пах, потім роблять перші ходи колосоподібної пов’язки, пройшовши ззаду лівої пахової ямки, накладають перші оберти колосоподібної пов’язки правого паху. Обійшовши спину, бинт ведуть у лівий пах, обертають його та підводять знову в правий пах. Пов’язку закріплюють коловими ходами навколо живота (рис. 30).

Пов’язка на всю нижню кінцівку складається з комбінації описаних вище пов’язок.