Спортивні споруди мають дуже давню історію. Ще в стародавньому світі популярними були заняття фізичними вправами, а відповідно вже на той час  було спеціальне спортивне обладнання і спеціальні спортивні споруди. Такі відомості є підтвердженні археологічними розкопками на території Індії, Єгипту, Середньої Азії, Америки.

Рештки посуду знайдені на Східному Середземномор’ю ХХ –ХІІ ст. до н.е. зображали лучників, акробатів, борців.

З історії людської цивілізації відоме таке явище, як древньогрецькі олімпійські ігри “Олімпія” ці ігри проводились кожні чотири роки. Для проведення цих ігор було побудовано багато стадіонів залишки яких знайдені в Олімпії, Дельфах, Піреї.

Античні стадіони відносяться до трьох періодів:

Еллінський період — V ст. до н.е. (Олімпія, Афіни).

Спортивні споруди цієї доби характеризуються такими розмірами:

-       арена 212х32 м

-       довжина бігової доріжки 192 м

-       кількість глядацьких місць 30-50 тис.

Стадіони цього періоду характеризуються високими архітектурними якостями, великими розмірами, гармонійність вони вдало вписувались у ландшафт. Стадіон Панатінаїкос збудований у 349 р до н. е. трибуни збудовані з мармуру 50 горизонтальних мармурових рядів на 80 тисяч місць, єдина в світі спортивна споруда з білого мармуру.. Спортивні споруди цієї доби були центрами суспільного життя.

Елліністичний період — ІІ ст. до н.е. — Мілет.

-       арена 194х18 м

-       довжина бігової доріжки 192 м

-       кількість глядацьких місць 2-5 тис.

Величина трибун менша, бо місто Мілет невелике.

Давньоримський період — І ст. до н.е. — Рим.

-       арена 79х47 м

-       бігова доріжка відсутня

-       кількість глядацьких місць 50 тис.

Спорудами цього періоду був Колізей — 50 тис. місць, видовищний амфітеатр Флавіїв розміри 190 на 156 м. арена 86 на 54 м., велика кількість входів і виходів. Для цього періоду характерними є формування глядацьких місць у вигляді амфітеатру. В Колізеї початково було три яруси, потім був збудований четвертий ярус. Під трибунами була велика кількість під трибунних приміщень. Колізей був призначений для боїв звірів, а потім гладіаторів. Припускають, що Колізей мав тентове покриття.

Особливо великою спортивною спорудою був “Ціркус Максімус” арена 500х100 м. кількість глядацьких місць 250 тис. в під трибунних приміщеннях торгували, розважались. Споруда використовувалась для перегонів колісниць “гіподром”.

В стародавньому Римі велику увагу приділяють будівництву „терм” — величезних басейнів для купання. Найбільшою і найбагатшою в цей час була терма імператора “Каракали” — площа 120 тис. м², розміри 337х338 м, товщина стін 6 м. Центральний зал для відпочинку висота 30 м діаметр 36 м стіни 10 м Одночасно в термі могло бути 3 тис. людей, які купались в теплій і холодній воді, плавали, приймали, різноманітні ванни, масажі. Терма мала дуже дороге облицювання, стіни облицьовані мармуром чи гранітом, приміщення прикрашене дорогими скульптурами. В термі був наявний в той час навіть водопровід.

З розвитком християнства, яке заперечувало культ людського тіла, його гармонійний розвиток, занепало і будівництво спортивних об’єктів. Існуючі були в поганому стані, а деякі навіть і знищені або розібрані для будівництва храмів, палаців.

Так завершується антична доба спортивних споруд.

Наступним є період середніх віків який характеризується невеликими спортивними спорудами для гри в м’яч, полів для стрільби з лука, фехтування, невеличкі купальні басейни (ХVІ–ХVП ст.). З розвитком промисловості в Італії споруджена Міланська спортивна арена у 1806 році.

Найбільшого розвитку набули спортивні споруди нового часу ХІХ–ХХ ст. Це пов’язано з розвитком Олімпійського руху. Олімпійський стадіон в Афінах реконструйовано до І Олімпіади 1896 р. Стадіон цей без футбольного поля. Тільки легкоатлетичний.

ІІ Олімпіада – Париж 1900 р.

ІV Олімпіада – Лондон 1908 р. збудований перший олімпійський стадіон замкненої форми на 70 тис. місць де було футбольне поле, велотрек, басейн однак через непрактичність у 1919 р. розібраний.

V Олімпіада – Стокгольм 1912 р.

У всіх наступних Олімпіадах реконструювалась і будувалась велика кількість спортивних об’єктів. Це пов’язано з включенням нових видів спорту, які були визнані олімпійськими. Важливим моментом сучасних спортивних споруд є глядацька частина яка стає технічно складною ( зручні і захищені глядацькі місця, доступність для неповносправних, інформаційні системи.) Різноманітність спортивних споруд особливо розширилась з розвитком зимових Олімпійських ігор. Специфіка зимових видів спорту потребує будівництва спортивних споруд різного плану (лижні траси, спуски, трампліни, лижні стадіони, льодові поля жолоби для санного спорту тощо).

В Україні футбольні поля, ігрові майданчики з’явились понад 100 років тому у Львові згодом у Києві та Харкові. У 1929 р. збудований стадіон "Динамо" у Києві. Український республіканський стадіон збудований у 1941 році. На початку ХХІ ст. у Сумах та області є такі спортивні споруди: стадіон «Ювілейний» (26000 місць), Легкоатлетичний манеж СумДУ, футбольний центр «Барса»,  багатофункціональний спортивний комплекс у м. Тростянець.

Всі спортивні споруди з точки зору їх призначення поділяються на окремі (спеціальні) і комплексні. Всі вони в свою чергу поділяються на відкриті і криті (на повітрі і в приміщеннях).