1. Системи газопостачання населених пунктів та окремих об’єктів

   Система газопостачання населених пунктів – це комплекс трубопроводів та інженерних споруд, які призначені для безперебійної подачі газу споживачам. Магістральними трубопроводами природний газ транспортується від родовищ до населених пунктів або промислових об’єктів. На магістралях на віддалі приблизно в 150 км влаштовують компресорні станції, які підтримують тиск до 5–7,5 МПа. Перед містом магістралі підходять до газорозподільної станції (ГРС). На ділянці газопроводу перед ГРС можуть влаштовуватись підземні сховища газу для вирівнювання годинної нерівномірності споживання газу або проектують завищені діаметри цієї ділянки, щоб мати акумулювальну ємність. На ГРС газ проходить через фільтри, регулятори тиску та одоризується.

Подання газу до споживачів забезпечується системами газопостачання, які поділяються на централізовані й місцеві. Місцеві системи газопостачання (індивідуальні) складаються з одного–двох балонів (місткістю 50 л), що обладнані регуляторами тиску. Для централізованих систем газопостачання тиск газу в газопроводах, що прокладаються всередині будинків, не повинен перевищувати таких величин, МПа:

 0,6 – для виробничих будинків промислових підприємств і будинків сільськогосподарських підприємств, а також окремо розташованих підприємств побутового обслуговування населення (лазні, пральні, фабрики хімчистки тощо); для котелень, які розташовані окремо або прибудовані до виробничих будинків чи вбудовані в ці будинки;

0,005 – для котелень, які прибудовані до житлових будинків або прибудованих чи вбудованих у будинки громадського призначення; для дахових котелень будинків всіх призначень;

0,003 – для житлових будинків; для приміщень підприємств торгівлі, побутового обслуговування населення, громадського харчування, аптек, установ (крім котелень) тощо, які прибудовані до житлових будинків чи вбудовані в них.

Основним елементом міських систем газопостачання є газові мережі. За мережами з різним тиском газу системи газопостачання населених пунктів розділяють на одноступеневі, коли подача газу різним споживачам здійснюється тільки газопроводами одного тиску; двоступеневі, які складаються з мереж низького та середнього (рис. 1.1) або високого та низького тиску; триступеневі, з подачею газу споживачам газопроводами трьох тисків – високого 1 або 2 категорії, середнього та низького; багатоступеневі, при яких розподіл газу здійснюється газопроводами чотирьох тисків: високого 1 та 2-ої категорії, середнього та низького.


Використання мереж з різним тиском зумовлюється декількома причинами, а саме:

-  у місті є споживачі, які потребують різних тисків газу;

-  внаслідок значної довжини міських газопроводів;

-  черговістю забудови, розширенням і реконструкцією мереж;

-  необхідністю локального акумулювання газу (потрібно мати перепад тиску для підвищення ККД використання ємностей).

З’єднання мереж з різним тиском газу здійснюється тільки через ГРП, ГРПБ, ШРП, ГРУ (ГРП – газорозподільні пункти; ГРПБ – теж саме, блокові; ШРП – шафові газорозподільні пункти; ГРУ – газорозподільні установки), які є автоматичними пристроями, що виконують такі функції:

-  знижують тиск газу, який надходить з газопроводу, до заданої величини;

-  підтримують заданий тиск на виході незалежно від зміни споживання газу та його тиску перед газорозподільними пунктами чи газорозподільними установками;

-  припиняють подачу газу під час підвищення чи пониження тиску після газорозподільних пунктів та установок понад заданих меж;

-  очищають газ від механічних домішок;

-  проводять облік кількості газу.

ГРП та ГРПБ, як правило, розміщують в окремих будівлях, а ШРП та ГРУ – у спеціальних шафах.

На рис. 1.2 показана принципова схема ГРП з таким обладнанням: регулятором тиску 8, який призначений для пониження тиску газу і підтримання його на заданому рівні; запобіжно-запірним клапаном 7, який встановлюється перед регулятором тиску і призначений для автоматичного відключення подачі газу споживачам при виході з ладу регулятора; скидним пристроєм 10, який служить для аварійного скидання в атмосферу частини газу при підвищенні вхідного тиску на 5% вище встановленого; фільтром 4 для очищення газу від механічних домішок; арматурою для відключення; контрольно-вимірювальними приладами 5, що забезпечують заміри тисків газу до та після фільтра і регулятора. До комплекту контрольно вимірювальних приладів можуть входити газові лічильники 6 та прилади тепломеханіки.