Сутність поняття кадрової політики та науково-теоретичні підходи, щодо її визначення.

Реалізація цілей і завдань управління персоналом здійснюється через кадрову політику.

Кадрова політика – сукупність правил і норм, цілей і уявлень, які визначають напрям і зміст роботи з персоналом. Через кадрову політику здійснюється реалізація цілей і завдань управління персоналом, тому її вважають ядром системи управління персоналом. Кадрова політика формується керівництвом організації, реалізується кадровою службою у процесі виконання її працівниками своїх функцій. Вона відображається в таких нормативних документах: правилах внутрішнього розпорядку, колективному договорі.

Політика організації – сукупність правил, відповідно до яких поводить себе система в цілому і за якими діють люди, що входять у цю систему. Кадрова політика в широкому сенсі – система принципів і норм, які усвідомлені і відповідним чином сформульовані, приводять людські ресурси організації у відповідність до стратегії фірми. У вузькому розумінні кадрова політика – набір конкретних правил, побажань, часто неусвідомлених у взаємовідносинах людей і організації.

Термін «кадрова політика» має широке і вузьке тлумачення:

1) система правил і норм (які повинні бути усвідомлені і певним чином сформульовані), що приводять людський ресурс у відповідність до стратегії фірми (звідси випливає, що всі заходи щодо роботи з кадрами: відбір, складання штатного розпису, атестація, навчання, просування – заздалегідь плануються і погоджуються із загальним розумінням цілей і завдань організації);

2) набір конкретних правил, побажань і обмежень у взаємовідносинах людей та організації. У цьому сенсі, наприклад, слова: «Кадрова політика нашої фірми полягає в тому, щоб брати на роботу людей лише з вищою освітою», – можуть використовуватися як аргумент при вирішенні конкретного кадрового питання.

Сучасні підприємства користуються зведенням правил, положень, стандартів по роботі з персоналом, який називають «політикою компанії в області людських ресурсів». Ідеологія управління персоналом у кожній конкретній компанії чи організації різна й залежить від багатьох факторів: оргкультури, стадії розвитку, місії й цілей підприємства, його загальної стратегії. У сучасних умовах найбільш актуальними принципами кадрової політики є:

–        демократизація управління персоналом (передбачає: гласність, право працівників брати участь у розробленні рішень у сферах їх інтересів, досягнення консенсусу у вирішенні важливих організаційних питань, обмін думками, зворотний зв’язок персоналу з керівництвом);

–        холістичний (цілісний) підхід у взаємовідносинах із персоналом (є умовою формування довіри персоналу до керівництва, почуття захищеності, прихильності підприємству і передбачає: формування банку даних про потреби персоналу в соціально-побутовій сфері, рівень їх задоволеності; впровадження нових форм соціального обслуговування, спрямованих на задоволення соціальних та економічних потреб працівників; наявність ефективних інформаційних комунікацій, що будуються на постійному контакті між керівником і підлеглим; розроблення соціальних програм розвитку підприємства);

–        стимулювання праці з урахуванням індивідуальних особливостей працівників (передбачає підбір індивідуальних, значущих для працівника стимулів до праці та винагороду відповідно до них; персоніфікація оплати праці персоналу, розроблення схем окладів з урахуванням індивідуальних характеристик працівників і оцінення результатів їх діяльності);

–        оптимізація використання кадрових ресурсів (передбачає систематичний моніторинг кадрового потенціалу, впровадження заходів щодо мобілізації внутрішнього потенціалу персоналу: створення сприятливих умов праці й відпочинку, перерозподіл функцій, формування системи відповідальності менеджерів за якість роботи з персоналом і т. д.).

На кадрову політику в цілому, зміст і специфіку конкретних програм та кадрових заходів впливають фактори двох типів – зовнішні щодо організації та внутрішні.

Фактори зовнішнього середовища можуть бути об’єднані у дві групи: нормативні обмеження та ситуація на ринку праці.

Фактори внутрішнього середовища: цілі підприємства, їх тимчасова перспектива та ступінь відпрацьованості; стиль управління, що закріплений у тому числі і в структурі організації; умови праці; якісні характеристики трудового колективу; стиль керівника.

Механізм реалізації кадрової політики підприємства являє собою систему планів, норм і нормативів, організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та інших заходів, спрямованих на вирішення кадрових проблем і задоволення потреб підприємства в персоналі. В умовах ринку управління персоналом повинні здійснюватися на основі маркетингу. Персонал-маркетинг – це вид управлінської діяльності, спрямованої на найбільш ефективне планування потреби в персоналі, забезпечення підприємства персоналом, розвиток і використання персоналу, мотивацію працівників для досягнення цілей підприємства та реалізації потреб персоналу.