Принципи управління персоналом

Принципи управління персоналом (ПУП) – це правила, основні положення й норми, яких повинні дотримуватися керівники й фахівці в процесі управління персоналом. ПУП відбивають вимоги об'єктивно діючих економічних законів, тому й самі є об'єктивними.

Вітчизняними організаціями використовуються такі принципи управління персоналом: науковості, демократичного централізму, плановості, першої особи, єдності, розпорядництва; добору, підбору й розстановки кадрів; поєднання єдиноначальності й колегіальності, централізації і децентралізації; лінійного, функціонального й цільового управління; контролю виконання рішень тощо. Багато американських і японських корпорацій широко використовують такі принципи управління персоналом: довічного наймання, контролю за виконанням завдань, заснованого на довірі; поєднання такого контролю з корпоративною культурою; колегіальне прийняття рішень, тобто обов'язкове схвалення прийнятих рішень більшістю працівників.

Розрізняють дві групи принципів побудови системи управління персоналом в організації:

1) принципи, характерні для формування систем управління персоналом:

- стійкість (для забезпечення стійкого функціонування системи управління персоналом необхідно передбачати спеціальні "локальні регулятори», які при відхиленні від заданої мети організації ставлять того чи іншого працівника або підрозділ у невигідне становище і спонукають їх до регулювання системи управління персоналом);

- багатоаспектність (управління персоналом (як по вертикалі, так і по горизонталі) може здійснюватися за різними каналами: адміністративно-господарським, економічним, правовим та ін.);

- прозорість (система управління персоналом мусить мати концептуальну єдність, єдину термінологію, діяльність усіх підрозділів і керівників має будуватися на єдиних «несучих конструкціях» (етапах, фазах, функціях) для різних щодо економічного змісту процесів управління персоналом);

- комфортність (система управління персоналом має забезпечити працівнику максимум зручностей для творчих процесів  обгрунтування,  вироблення, прийняття й реалізації рішень. Наприклад, вибіркове друкування даних, різноманітність методів їх обробки, спеціальне оформлення документів з виділенням істотної інформації, їх гармонічний зовнішній вигляд, виключення зайвої роботи при заповненні документів і т. ін.).

2) принципи, які визначають напрями розвитку систем управління персоналом:

- концентрація (розглядається у двох напрямах: концентрація зусиль працівників окремого підрозділу чи всієї системи управління персоналом на вирішенні основних завдань чи концентрація однорідних функцій в одному підрозділі системи управління персоналом, що усуває дублювання);

- спеціалізація (поділ праці в системі управління персоналом (виділяється праця керівників, фахівців і службовців, формуються окремі підрозділи, які спеціалізуються на виконанні груп однорідних функцій);

- паралельність (припускає одночасне виконання окремих управлінських рішень, підвищує оперативність управління персоналом);

- адаптивність (гнучкість) (означає пристосованість системи управління персоналом до цілей об'єкта, що змінюються);

- наступність (передбачає загальну методичну основу проведення робіт з удосконалення системи управління персоналом);

- безперервність (відсутність перерв у роботі працівників системи управління персоналом чи підрозділів, скорочення часу обігу документів, простоїв технічних засобів управління тощо);

- ритмічність (виконання однакового обсягу робіт у рівні проміжки часу і регулярність повторення функцій управління персоналом);

- прямоплинність (упорядкованість і цілеспрямованість необхідної інформації щодо вироблення певного рішення. Остання буває горизонтальна й вертикальна (взаємозв'язок між функціональними підрозділами і взаємозв'язок між різними рівнями управління)).

Усі принципи побудови системи управління персоналом реалізуються у взаємодії.