Лекція 3. Стіни та перегородки

Використання багатошарових конструкцій зовнішніх стін передбачає можливість розташування утеплювачів у трьох варіантах: із внутрішнього боку стін - з середини приміщень, всередині конструкції стін; із зовнішнього боку стін - по фасаду.

Для забезпечення кращих експлуатаційних характеристик у багатошарових огороджувальних конструкціях будівель, з точки зору законів будівельної фізики, шари різних матеріалів розміщують у такій послідовності, при якій їх опір теплопередачі зменшується, а опір паропроникнення зростає - від холодного боку до теплого. Порушення цієї умови призводить до конденсації вологи в перерізі конструкції.

За конструктивно-технологічними особливостями варіанти утеплення зовнішніх стін з боку фасадів поділяють на два види: вентильовані конструкції утеплення зовнішніх стін - системи вентильованих фасадів; невентильовані конструкції утеплення зовнішніх стін - спосіб штукатурки по шару теплоізоляції, "термошуба". В обох випадках як теплоізоляційний матеріал використовують плити ефективного утеплювача з мінеральних волокон або на основі полімерів, які щільно кріплять до стін механічним способом (дюбелі забивають в отвори, просвердлені в стіні, яка несе навантаження, після чого болт із нержавіючої сталі вкручують у пластмасовий клин або нанесенням клеючої сполуки на теплоізоляційні плити (точковим методом, смугами або комбіновано). З точки зору будівельної фізики найбільш ефективним конструктивним вирішенням є варіант вентильованого фасаду, який надає можливість швидко виводити надлишкову вологу з конструкції стіни, забезпечує надійний і довговічний захист від температурних впливів, запобігає літньому перегріву і швидко звільняє стіну від акумульованої теплоти.

Основою конструктивного рішення вентильованого фасаду є додатковий металевий або дерев'яний каркас, закріплений анкерами до зовнішньої стіни, на який навішують різноманітний личкувальний матеріал: кам'яний, керамічний, сталевий, алюмінієвий, вініловий тощо.

При проектуванні стін із вентильованим фасадом керуються слідкуючими рекомендаціями:

- повітряний зазор, розташований між зовнішнім личкувальним матеріалом і теплоізоляцією, приймають шириною не менше 60 мм і не більше 150 мм;

- поверхню теплоізоляції з боку повітряного шару закривають склосіткою або склотканиною;

- у зовнішньому личкувальному шарі стіни влаштовують вентиляційні отвори, захищені металевими сітками, площу яких визначають із розрахунку 75 см² на 20 м² площі стін, включаючи площі вікон;

- нижні вентиляційні отвори, як правило, суміщають із цоколями, а верхні - з карнизами, причому для нижніх отворів найкращим є суміщення функцій вентиляції та відводу вологи;

- при використанні як личкувальний матеріал кам'яних або керамічних плиток горизонтальні шви залишають відкритими - не заповнюють ущільнювальним матеріалом.

Невентильований фасад системи "термошуба" складається з жорсткою утеплювача, закріпленого до стін, на який наносять тонкий шар будівельного розчину, армованого сіткою із скловолокна і захищеного декоративною штукатуркою від атмосферних виливів. Основним в'яжучим у системі "термошуба" в клеїльних і оздоблювальних сполуках є цемент, якість якого набагато поліпшена полімерними домішками Як утеплювач використовують кам'яну вату, скловату або пінополістирольні плити. Для формування та оздоблення кромок отворів, цоколя, карнизів, кутів, виступаючих елементів на фасадах будівель використовують додаткову арматурну сітку.