1. Витоки фізичної культури на українських землях у давні часи. Фізична культура у скіфсько-сарматську добу

Останні дослідження археології свідчать про те, що на території сучасної Україні люди жили вже близько 800 тис. років тому. 50 тис. років тому на сучасних українських землях з'являється кремнієва зброя та знаряддя, а приблизно 12-8 тис. років до н.е. було винайдено лук.

В добу первіснообщинного ладу було винайдено нові засоби пересування людини: човни (видовбані з дерева), лижі, санчата. Найдавніші зображення санчат в Україні відносяться до Трипільської культури.

Племена трипільців залишили значний слід у культурі та історії України. Основою їх господарства були землеробство та тваринництво. В межах трипільських поселень існували культові місця, де відбувалися різноманітні ритуальні дійства з елементами рухливих ігор, забав, змагальних фізичних вправ. У поховальному обряді з'являється тризна, яка включала змагальні вправи, двобої, що засвідчено археологічними джерелами. Популярними тут були також бойові танці.

З розвитком культу бика у трипільців з'являються ігри-змагання з биком. У степу і на півдні лісостепу України розвивалося конярство. Жителі поселення Середній Стіг розводили найдавніших у світі свійських коней, використовуючи їх для верхової їзди.

Початок раннього залізного віку в Україні був пов'язаний із виникненням найдавніших великих племінних союзів, таких як Кіммерія та Скіфія. У першій чверті І тис. до н.е. Північне Причорномор'я населяли племена кіммерійців, в яких було надзвичайно розвинутим конярство. Кіммерійці вели грабіжницькі війни. Вони мали розвинену систему військово-фізичної підготовки молоді. У них сформувалися елементи складних обрядів-ритуалів, де домінували військові вправи та змагання у спритності, витривалості, умінні володіти зброєю.

Племена скіфів і сарматів проживали у VІІ ст. до н.е. - ІІІ ст. н.е. у Північному Причорномор’ї, на території Дону, Уралу та на Кавказі. Ці землі частково відносяться до території сучасної України. Більшість вчених вважають, що ці племена були іраномовними. За Геродотом скіфи були неоднорідні. Він у своїй книзі згадує царських скіфів, скіфів-землеробів і скіфів-орачів. Ряд вчених припускають, що це могли бути праслов’яни. Більшість скіфів жили кочовим життям, постійно вели завойовницькі війни, і тому військово-фізична підготовка була невід’ємною частиною їхнього повсякденного побуту.

Основними джерелами у дослідників цього питання є твори античних авторів Геродота, Гіпократа, Апполінарія Сидонія та ін., археологічні знахідки і праці сучасних українських та зарубіжних учених.

У зв’язку із тогочасним військово-політичним становищем у скіфів був неминучий розвиток бойової справи. Геродот змальовує скіфів народом хоробрим і войовничим, у якого особливо цінувалися мужність на війні, ненависть до ворогів. Вони прекрасно володіли різними видами наступальної та захисної зброї. Очевидно, що ці якості здобувались в процесі тривалих тренувань та добре організованого фізичного виховання.

Серед скіфів найпопулярнішими були верхова їзда та стрільба із луку. При чому у них як чоловіки так і жінки однаково майстерно володіли конем і луком. Скіф народжувався у сідлі й проводив у ньому більшість свого часу.  Майстерне володіння скіфами луком було оцінено багатьма народами, зокрема, стародавні греки запрошували скіфів для навчання стрільбі з луку, скіфські раби-стрільці служили в Афінах в ролі поліцейських.

Зі скіфами тісно були пов’язані сармати. Їх змальовують як сильних, жорстоких і невблаганних ворогів. Сарматські воїни були прекрасними вершниками і добре володіли зброєю. Навіть жінки брали участь у битвах і нічим не поступались воїнам-чоловікам у стійкості і мужності. Якщо дівчина не вбила ні одного ворожого воїна, вона не могла виходити заміж.

В дитячих похованнях скіфів і сарматів часто знаходять наконечники стріл, що дозволяє припускати передачу рухового досвіду у зв’язку із військовою направленістю життя. У скіфів і сарматів більше 20% жіночих поховань містять озброєння. Це свідчить, що у цих племенах військово-фізичну підготовку отримувало і жіноче населення.

Отже, фізичне виховання у скіфів і сарматів мало військово-прикладний характер. При цьому військово-фізичну підготовку отримували не лише чоловіки, а і жінки. Зважаючи на успішне ведення скіфсько-сарматськими племенами бойових дій їх система фізичного виховання була досить ефективною.