1. Міжнародний спортивний робітничий рух у 20-30-х рр. ХХ ст.

Бурхливе зростання робітничого спорту в багатьох країнах висунуло на перший план питання про необхідність створення організації, яка б координувала його розвиток в міжнародному масштабі. У 1920 р. у Люцерні (Швейцарія) відбувся конгрес робочих спортивних організацій, на якому були присутні представники Німеччини, Австрії, Франції, Угорщини, Бельгії, Фінляндії та інших країн. На конгресі було затверджено Міжнародний робітничий союз спорту і фізичного виховання, який отримав неофіційну назву Люцернський спортивний інтернаціонал (ЛСІ). Керівництво ЛСІ представляли німецькі, австрійські і бельгійські соціал-демократи.

З цим не погодилися представники спортивного руху більшовицької Росії. В липні 1921 р. у Москві було скликано новий міжнародний конгрес робітничих спортивних організацій. На ньому були присутні делегати Радянської Росії, Чехословаччини, Німеччини, Франції, Угорщини, Фінляндії, Італії та інших країн. На конгресі було засновано Міжнародний союз робітничо-селянських організацій фізичної культури, скорочено названий Червоним спортивним інтернаціоналом (ЧСІ). ЧСІ, крім спортивно-технічних завдань, мав за мету поєднання занять спортом із політичною і ідейною просвітою робітничих мас, з підготовкою їх до боротьби із буржуазією.

Отже, у світі утворилося два міжнародних робітничих спортивних інтернаціонали, які принципово відрізнялися за своїми політичними й ідеологічними платформами, цілями і завданнями. Протягом усього міжвоєнного періоду між ЛСІ та ЧСІ велася постійна і завзята політична й ідеологічна боротьба.

У 1925 р. Люцернський спортивний інтернаціонал організував першу робітничу спортивну Олімпіаду в Франкфурті-на-Майні. До цієї Олімпіади було не допущено радянських спортсменів.

У 1927 р. у Хельсінкі на черговому конгресі ЛСІ його керівники наклали заборону на всі зустрічі із представниками ЧСІ.

У 1929 р. на V конгресі ЛСІ було перейменовано в Соціалістичний робітничий спортивний інтернаціонал (САСІ).

У 1931 р. у Відні керівники САСІ організували ІІ Олімпіаду робітників-спортсменів, приурочивши її проведення до відкриття з'їзду ІІ Інтернаціоналу.

У 1934 р. відбувся міжнародний антифашистський зліт спортсменів у Парижі. Зліт закликав бойкотувати підготовку і проведення Олімпійських ігор у столиці нацистської Німеччини Берліні.

На початку 1936 р. у Празі відбувся черговий конгрес ЧСІ, на якому була спроба єднання у справі розвитку робочого спорту. Однак повної згоди із керівниками САСІ не вдалося досягти.

У 1937 р. в Антверпені (Бельгія) відбулася третя робітнича спортивна Олімпіада, в якій брала участь група радянських спортсменів. Олімпіада в Антверпені стала останнім спортивним змаганням робітників-спортсменів напередодні Другої світової війни.

На початку Другої світової війни припинили своє існування ЧСІ та САСІ.