Лекція 7

Після здобуття в 1991 р. незалежності Україна почала формувати власну політику й систему вищої освіти. У спадок країна отримала дуже специфічну багаторівневу систему освіти СРСР. Головні її недоліки були пов’язані як з поєднанням надмірної централізації з екстремісткою ідеологією, так і залишковим фінансуванням освіти та неуваги до підтримки викладачів усіх рівнів. Освітня політика сучасної України базується на принципах демократизації та гуманізму, орієнтована на досягнення сучасного світового рівня, відродження самобутнього національного характеру, докорінне покращення змісту, форм і методів навчання, збільшення інтелектуального потенціалу країни. Протягом незалежності в Україні продовжувала спостерігатися тенденція реорганізації різних інститутів країни в університети, відкрито заклади вищої освіти (ЗВО) з різними формами власності: державні, комунальні, комерційні приватні, спільні, міжнародні, котрі надають можливість здобувати вищу освіту великій кількості випускників шкіл.

В умовах ринкових відносин зросла конкуренція серед працездатного населення, що змінило вимоги до професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту. Однією із ключових проблем розбудови національної системи фізкультурно-спортивного руху стала підготовка фахівців нової генерації. Тривалий час спеціалізовані ЗВО України були зорієнтовані, переважно, на підготовку висококваліфікованих тренерських кадрів, що призвело до своєрідної прогалини в підготовці майбутніх фахівців для сфери фізкультурно-оздоровчої, рекреаційної, туристичної діяльності.

Структура вищої освіти України формується відповідно до структури освіти розвинених країн світу, визначеної ООН, ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями. Вища освіта є складовою системи освіти України, що регулюється Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку студентів.

Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту здійснюється ЗВО, підпорядкованими Міністерству освіти і науки України; спеціальними факультетами та відділеннями педагогічних інститутів, університетів, коледжами, технікумами фізичної культури, училищами олімпійського резерву; а також непрофільні ЗВО. Відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів для визначення статусу ЗВО встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них ЗВО;

- другий рівень - коледж, інші, прирівняні до нього ЗВО;

- третій і четвертий рівні (залежно від результатів акредитації) - інститут, академія, університет.

В Україні запроваджено ступеневу структуру підготовки фахівців. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітніх ступенів на відповідних етапах вищої освіти. Виходячи зі структури вищої школи, її перший рівень передбачає здобуття ступеня - молодший бакалавр; другий - бакалавр (базова вища освіта); третій - магістр (повна вища освіта). Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

Але важливим моментом на сьогодні є стримування прагнень повністю зруйнувати і побудувати нову систему освіти за взірцями західних країн, спираючись на їх реформи. Будь-яка країна робить це, зважаючи передусім на власну специфіку, національні особливості, демографічний склад, територіальні умови, готовність населення прийняти ці реформи тощо.

Отже, нова політична, економічна та соціальна ситуація, що склалася останніми роками в Україні, впливає на суть змін у системі профільної освіти з урахуванням історичних та сучасних тенденцій розвитку.

I   тенденція. Формування ступеневої системи підготовки фахівців з фізичної культури і спорту. Передбачається перегляд існуючої системи організації і змісту навчального процесу, його спрямування на формування у студентів умінь та навичок практичного розв’язання професійних завдань, внесення широкий переліку вибіркових дисциплін і спецкурсів, що дозволить динамічно змінювати зміст навчального процесу відповідно до існуючих вимог.

II     тенденція. Поліпшення підготовки фахівців з фізичної культури і спорту з фундаментальних галузей знань. Тільки на основі вивчення загальної психології, фізіології, теорії фізичної культури майбутній фахівець може застосовувати спеціальні знання з психології, фізіології, біохімії стосовно обраного виду спорту.

III    тенденція. Гуманізація та демократизація системи підготовки фахівців. Система гуманітарної освіти майбутніх фахівців має два взаємопов’язаних рівні ієрархії. Перший рівень забезпечує загальну гуманітарну підготовку, тобто формування у студентів історичної, філософської, політичної, педагогічної, економічної, екологічної, естетичної, правової, мовної культури, культури міжособистісного спілкування, другий - спеціальну гуманітарну підготовку. Остання забезпечує формування таких знань та навичок, що, маючи гуманітарний характер, в той же час виступають невід’ємними компонентами майбутньої професійної діяльності студентів.

IV тенденція. Інтеграція наук у системі вищої освіти. У першу чергу потрібне проникнення природничих наук у гуманітарні і навпаки. Це вимагає від сучасного фахівця у системі вивчення дисциплін навчального плану використовувати математичні методи обробки та аналізу матеріалу, міжпредметні зв’язки.

V   тенденція. Удосконалення навчальних планів підготовки фахівців. Сучасні навчальні плани ґрунтуються на таких принципах: розвиток демократичних основ у плануванні та організації навчально-виховного процесу у ЗВО із урахуванням набутого досвіду та особливостей кожного регіону; єдність соціально-морального, загальнокультурного і професійного розвитку особистості майбутнього фахівця в умовах широкої гуманітаризації педагогічної освіти; взаємозв'язок фундаментальної та практичної підготовки педагогічних кадрів; орієнтація на творчу навчальну діяльність студентів, забезпечення диференційованого та індивідуально - творчого підходу до підготовки майбутнього фахівця.

VI         тенденція. Розробка психолого-педагогічних основ професійної підготовки. Сучасна система підготовки фахівців фізичної культури в умовах ЗВО передбачає вивчення комплексу психолого-педагогічних дисциплін: педагогіки, загальної психології, вікової та педагогічної психології, психології фізичного виховання та спорту, етики і психології сімейного життя тощо.

VII      тенденція. Розробка методики біологічного забезпечення фахової підготовки. В сучасних умовах широко використовують інтеграцію медико- біологічних дисциплін, що дозволяє краще застосовувати набуті знання у спортивній і професійній роботі.

VIII   тенденція. Удосконалення спортивно-педагогічної підготовки. Мета курсу спортивно-педагогічних дисциплін - вирішити два пов’язані між собою завдання:                 перше - особисте спортивне вдосконалення студентів та досягнення високих спортивних результатів; друге - підвищення якості професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців.

IX        тенденція. Перехід від інформативних до проблемних, дослідницьких методів навчання. Діяльнісна концепція професійної підготовки вчителя дозволяє розглянути навчання студентів під кутом розв’язання ними практичних завдань, що постають перед учителем кожного дня.

X       тенденція. Удосконалення системи самостійної роботи студентів. Самостійна пізнавальна діяльність студентів передбачає пошук нових знань за допомогою самостійно вибраних засобів. Процес активного засвоєння знань відбувається успішно в тому випадку, якщо студенти чітко уявляють структуру пізнавальної діяльності, тобто склад та взаємозв’язок її окремих елементів.

XI         тенденція.      Формування професійних здібностей. Підвищення ефективності професійної підготовки залежить від умов формування у майбутніх фахівців спеціальних педагогічних здібностей, зумовлених наявністю системи дидактичних знань, умінь і навичок.

XII   тенденція. Індивідуалізація та диференціація фахової підготовки. Зміст освіти та методів його реалізації, повинні максимально відповідати індивідуальним можливостям, нахилам та інтересам студентів. На цій основі забезпечується індивідуальний і диференційований підхід до навчання, що надає кожному студентові широкі можливості максимально розвивати свої здібності й успішно опановувати обрану професією.

XIII    тенденція. Поліпшення системи професійної орієнтації та відбору майбутніх фахівців. Розробка науково обґрунтованих змісту, методів і форм орієнтації на фах фізичної культури і втілення їх у практику фізичного виховання учнів шкіл. Важливо створити умови для виявлення початкових педагогічних умінь і надалі розвивати їх у практичній роботі, використовуючи методи педагогіки та психології.

ХV тенденція. Формування особистості майбутнього фахівця. Проведення комплексних дисертаційних досліджень, де розглядаються умови, засоби, принципи і шляхи формування професійної спрямованості особистості майбутнього фахівця.

XV    тенденція. Використання національних традицій у процесі підготовки. Зміст навчального процесу має обов’язково враховувати національні традиції та звичаї. Впровадження етнокультурних компонентів у зміст освіти проводиться двома шляхами. Перший шлях полягає в тому, що у ЗВО вводяться нові навчальні дисципліни, спецкурси і семінари, де висвітлюються окремі елементи фізичного виховання. Другий підхід пропонує введення національних традицій фізичного виховання у зміст основних навчальних курсів (історія фізичної культури, теорія і методика фізичного виховання, валеологія, педагогіка тощо).

XVI   тенденція. Розробка технології неперервної педагогічної освіти. У галузі підготовки вчителів фізичної культури дуже важливо розробити концепцію неперервної педагогічної освіти на трьох рівнях - допрофесійного, базового професійного та професійного вдосконалення.

XVІІ тенденція. Впровадження технічних засобів навчання і комп’ютерної техніки у навчальний процес підготовки фахівців. Підготовка майбутніх фахівців передбачає оволодіння сучасними інформаційними технологіями, практичними навичками роботи на персональних комп’ютерах та вміннями використовувати цей інструмент у своїй майбутній професії.

XVІІІІ тенденція. Удосконалення системи контролю навчального процесу підготовки фахівців. Педагогічний контроль у ЗВО є складовою частиною навчального процесу, засобом налагодження прямого і зворотного зв’язку викладача і студента. Тому у сучасних умовах простежується тенденція до комплексних наукових досліджень підготовки фахівців фізичної культури. Особливо актуальними є дослідження готовності студентів до професійної діяльності як комплексного, інтегративного стану, що тісно поєднує їх теоретичну і практичну підготовку.