1. Фізична культура українців: від давнини до початку ХХ ст

Конкретних історичних відомостей про первісне формуван­ня та розвиток фізичної культури на території України маємо обмаль. Можна лише здогадуватися, що в загальному руслі роз­витку праукраїнської культури розвивалися і елементи тілесної культури з ознаками змагальності. Бо така багата культура, як Трипільська (IV-II тис. р. до н.е.), чи культура Скіфського цар­ства (VI-IV ст. до н.е.) не могли обходитися без системи фізичного виховання. Проте більш-менш доказові свідчення розвит­ку фізичної культури маємо вже з часів грецької колонізації Північного Причорномор'я. Археологами тут, як і повсюдно на узбережжі Чорного моря, виявлено спеціально споруджені аре­ни, призначення яких - проведення атлетичних змагань, поді­бних до античних Олімпійських ігор.

Відтак у період Київської Русі сформувалася своєрідна сис­тема військово-фізичної підготовки, яка провадилася в сім'ї, у військових і освітніх закладах при монастирях. У системі війсь­ково-фізичної підготовки використовувалися національно-своє­рідні засоби вишколу з використанням іноземних запозичень. В Київській Русі не просто панував культ сили, але й поширю­валися прообрази багатьох видів спорту: кінного спорту, стрі­льби з луку, боротьби навкулачки, бігу, стрибків, метань, пла­вання, веслування. Поєдинки були визнаним методом вирішення військових та правових конфліктів.

Військово-прикладне значення мала фізична культура і в добу Козаччини. На той час істотно розширився арсенал засобів фі­зичної культури. Велику популярність набули поєдинки на шаблях й інших видах холодної зброї, стрільба з вогнепальної зброї, спортивні ігри з м'ячем, метання.

Низка українських національних єдиноборств переживає сьо­годні період відродження. Серед них бойовий гопак, спас, хрест. Указ президента України «Про розвиток козацтва в Україні», підписаний у 2001 році, створює сприятливу атмосферу для активного поширення та розвитку національних видів спорту.

Після втрати Україною незалежності, розвиток фізичної куль­тури значною мірою залежав від держав-метрополій. На біль­шій частині українських земель, які входили до складу Росії, фізична культура розвивалася у зв'язку з фізичною куль­турою всієї царської Росії.