Натуральне і товарне господарство: сутність і основні риси

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

В історії людства виділяють такі форми організації суспільного виробництва : натуральну й товарну.

Натуральне господарство – тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти задоволення своїх власних потреб. Продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Риси натурального господарства:

· Замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні виробничі й природні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатньою.

· Ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці. Законом його розвитку, як правило, є просте відтворення.

· Відсутність обміну. Продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого й виробничого споживання без  зворотних зв’язків.

· Панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях.

У натуральному господарстві поділ праці існує в основному у вигляді природного поділу трудових обов’язків між чоловіками й жінками. Молоді чоловіки наслідують заняття своїх батьків: полювання, с/г роботи, ремесло тощо. Молоді жінки виконують ті види робіт, що і їх матері: готують їжу, працюють у полі, шиють і перуть одяг тощо.

Залежно від рівня особистої свободи трудівника існували різні системи натуральної економіки: рабовласницька, кріпацьке господарство, патріархальна селянська сім’я тощо.

Усі системи натурального господарства малоефективні, бо в них відсутній поділ праці між господарськими одиницями.

Тому натуральне господарство з часом витісняється товарним, яке ґрунтується на поділі праці.

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

У товарному господарстві люди задовольняють власні потреби, обмінюючись продуктами своєї праці. Становлення товарного господарства пов’язане з поглибленням поділу праці, розвитком ремесел та міст.

Велику роль у процесі розпаду натурального господарства і виникнення товарного відіграли міста. Тут виникають нові види господарської діяльності, зароджуються нові верстви населення. Міста того часу були фортецями, де сільські жителі ховалися під час військової небезпеки. Городяни не володіли землею, тому взялися за ремесло. Пізніше і селяни, що навчалися якогось ремесла, тікали до міст від утисків феодалів. За середньовіччя співіснували обидва типи економічних систем. У містах розвивалося товарне господарство, що ґрунтувалося на найманій праці. На селі переважало натуральне кріпацьке господарство.

Ці дві системи господарювання були пов’язані між собою взаємним обміном продуктів.

 

Риси:

· Товарне виробництво є відкритою економічною формою господарства.

· Між виробниками існують господарські зв’язки через обмін продуктами їхньої праці як товарами.

· Розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та ін..

Виділяють дві стадії розвитку товарного виробництва:

1)      бартерне – у бартерному господарстві будь-який товар можна обміняти на будь-який інший товар безпосередньо:    Т – Г;

2)      грошове – грошове господарство характеризується появою нового специфічного товару – грошей, які можна обміняти на будь-який інший товар: Г – Т – Г׳ .