2. Абіотичні чинники

2.5. Едафічні або ґрунтові фактори

Ґрунт  - це рихлий поверхневий шар земної кори, який утворився в умовах тривалого тісного контакту атмосфери, літосфери, гідросфери і біосфери під дією фізичних, хімічних та біологічних процесів.

Екологічне значення ґрунтів за Б.Г. Розановим:

  1. Забезпечення життя на Землі. ( субстрат для всього живого).
  2. Забезпечення великого геологічного і малого біологічного кругообігів речовин на земній поверхні.
  3.  Регулювання хімічного складу атмосфери і гідросфери.
  4. Регулювання біосферних процесів, зокрема, густоти живих організмів на земній поверхні.
  5. Накопичення у верхніх шарах земної поверхні активної органічної речовини – гумусу і зв’язаної з ним хімічної енергії.

Особливості ґрунту:

  1. незначне коливання температури;
  2. велика кількість органічних речовин.

Властивості ґрунту:

  1. аерація (насиченість повітрям);
  2. вологість (присутність вологи)
  3. теплоємність і термічний режим (добовий, сезонний, різнорічний хід температур);
  4. вертикальний градієнт проникнення світла.

Пристосування ґрунтових організмів  до  умов середовища:

  1. специфічні органи і типи руху (риють кінцівки у ссавців);
  2. наявність спеціалізованих головних капсул (у деяких видів);
  3. форми тіла (округла, червоподібна) та зміна товщини тіла;
  4. міцні і гнучкі покриви;
  5. редукція очей і зникнення пігментів;
  6. сапрофагія – поїдання трупів інших тварин, гниючих залишків

Екологічні групи організмів за відношенням до родючості ґрунту

  • мегатрофи— рослини, що ростуть на багатих ґрунтах і є своєрідними їх індикаторами (наприклад, ясен, дуб, бузина та ін.).
  • мезотрофи— рослини, що займають проміжне по відношенню до родючості Ґрунту положення між евтрофними і оліготрофними рослинами (наприклад, ялина та ін.).
  • оліготрофи (оліготрофи)— рослини, які невибагливі до мінерального живлення і ростуть на бідних ґрунтах (селагінела, традесканція).