1. Предмет та завдання екології

Термін «екологія» вперше вжив в 1866 році німецький вчений Ернст Геккель для позначення науки, що вивчає взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем. Можна сказати, що він заклав основи нової науки у праці «Загальна морфологія організмів», «Природня історія світостворення». Саме слово «екологія» складається з двох грецьких слів: «(oikos) ойкос» – будинок і «(logos) логос» – наука, що означає в перекладі «наука про місцезнаходження».

Екологія – це наука про взаємозв’язки організмів та їх угрупувань між собою та довкіллям.

Екологія, один з фундаментальних розділів біології, який є складовою частиною кожного і всіх її таксономічних розділів (зоології, ботаніки, мікробіології тощо), вона ніби пронизує світ живого на різних рівнях: генному, клітинному, організмовому, популяційному, екосистемному, біосферному; хоча і вивчає переважно біологічні системи від організмового рівня і вище. У той же час екологія вже вийшла за рамки біології і сформувалася як принципово нова інтегрована дисципліна, що пов'язує фізичні та біологічні явища і утворює міст між природничими й суспільними науками.

Екологізація – це процес проникнення ідей та проблем екології в інші галузі знань.

Об’єктом дослідження екології є екосистеми або їх елементи, частини.

Предметом дослідження екології є взаємозв’язки організмів та їхніх груп різних рангів із живою та неживою частиною їх екосистем.

Завдання екології:

  1. Встановлення загального стану екосистем різних видів, умов і чинників його формування;
  2. Прогнозування динаміки змін екосистем  в часі і в просторі.
  3. Розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємин людства і природи.
  4. Збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.