Теоретичний матеріал до теми 6.

Підлоги влаштовують по перекриттях чи безпосередньо по ґрунтах (для перших поверхів безпідвальних будинків і підвалів).

Верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається експлуатаційним впливам, називають покриттям (або чистою підлогою).

Матеріал підлоги укладають на спеціально підготовлену поверхню, яку називають підстильним шаром (або підготовкою) під підлоги. Між підготовкою і чистим шаром може бути розташований прошарок – проміжний сполучний шар між покриттям і стяжкою. Стяжка – це шар, що служить для вирівнювання поверхні під стильного шару, а також для надання покриттю необхідного ухилу. Для влаштування стяжки застосовують бетон, цементно-піщаний розчин, асфальт, гіпсобетон.

Підстильний шар розподіляють навантаження від підлоги по основі (ґрунту), на якому повинен бути покладений підстильний шар.

У підлогах по перекриттю основою є несуча частина перекриття, а підстилаючого шару немає. Додатково в конструкцію підлоги можуть бути включені шар звукоізоляції, а також термо- і гідроізоляційний шар.

Залежно від призначення будівлі й характеру функціонального процесу, що протікає у приміщеннях, підлоги повинні задовольняти наступним вимогам: бути міцними, тобто мати гарний опір зовнішнім впливам; володіти малим теплозасвоєнням, тобто не бути теплопровідними; бути неслизькими і безшумними; володіти малим пилоутворенням і легко піддаватися очищенню; бути індустріальними і економічними.

Підлоги в мокрих приміщеннях повинні бути водостійкими і водонепроникними, а в пожежонебезпечних приміщеннях – неспалюваними.

За способом влаштування підлоги можуть бути монолітними, зі штучних і рулонних матеріалів (рис.6.10).

Назва (вид) підлоги визначається матеріалом, з якого вона зроблена (дощата, паркетна, лінолеумова, з керамічних плиток, цементна, із деревно-волокнистих плит і т.д.).

Цементні підлоги влаштовують з цементного розчину складу 1:1 - 1:3 шаром 20 мм по бетонній основі. Цю підлогу застосовують переважно в нежилих приміщеннях, тому що вона курна, теплопровідна і недекоративна.

Терацеву підлогу часто влаштовують в громадських будинках. Вона є двошаровою – нижній шар товщиною не менше 15 мм виконують з цементного розчину по бетонній основі, а верхній – з цементного розчину з мармуровою крихтою складу 1:2. Після затвердіння підлогу шліфують спеціальними машинами до утворення гладкої поверхні, що надає їй красивий зовнішній вигляд.

Асфальтові підлоги виконують у вигляді монолітного шару литого асфальту товщиною 20-25 мм по бетонній чи ущільненій щебеневій підготовці товщиною 100-120 мм. Асфальтові підлоги настилають у підвалах і іноді в комунікаційних приміщеннях (коридорах, сходових клітках, переходах та ін.) суспільних будинків.

Мастикову (наливну) підлогу влаштовують із синтетичних матеріалів. Дрібний пісок з додаванням полівінілацетатної емульсії, що є в'язкою речовиною, утворить високостійке й еластичне покриття підлоги. Мастичне покриття товщиною 2 -3 мм влаштовують по шлакобетонній, цементні й або ксилолітовій стяжці чи по деревно-волокнистих чи деревно-стружкових плитах.

Мозаїчні підлоги мають велику міцність, водостійкі, легко піддаються очищенню, але тверді і холодні, тому їх застосовують тільки в нежилих приміщеннях. Мозаїчні підлоги влаштовують з цементного розчину товщиною 20-30 мм з додаванням мармурової крихти. Для більшої декоративності до дають мармурову крихту різних чи відтінків крихту інших кам'яних порід. Крім того, у процесі влаштування підлоги в неї вставляють смужки скла або мідні смужки “на ребро”, розділяючи підлогу на окремі ділянки, створюючи визначений  малюнок. Поверхня мозаїчної підлоги шліфують.

.

Рис.6.10. Конструкції підлог:

а – з лінолеуму ; б, к – з керамічних (метлаських) плиток; у, і – паркетні; м, л – дощаті; д – з лінолеуму  по гіпсобетонній плиті; е, ж – з тапіфлекса; м, н – із деревностружкових плит;

1 – утрамбований ґру нт; 2 – бетонна підготовка; 3 – стяжка з цементного розчину ; 4 – шар ру беройду чи толю на мастиці; 5 – лінолеу м; 6 – керамічні плитки; 7 – цементний розчин ; 8 – паркет; 9 – асфальт; 10 – змащення гарячим біту мом;

11 – дощата підлога; 12 – лага; 13 – два шари толю; 14 – цегельний стовпчик; 15 – антисептована прокладка; 16 – вапняно-щебенева підготовка; 17 – гіпсобетонна плита; 18 – панель перекриття; 19 – зву коізоляційна прокладка; 20 – тапіфлекс;

21 – роздільне перекриття з вібропрокатних панелей; 22 – шлакобетон; 23 – деревно-волокниста плита; 24 – клейова мастика; 25 – монолітна стяжка; 26 – зву коізоляційний шар; 27 – гіпсовий розчин; 28 – деревно-стру жкова плита; 29 – збірна стяжка

Підлоги із штучних матеріалів. До них відносять підлоги плиткові, паркетні та дощаті.

Плиткові підлоги. Для влаштування таких підлог застосовують кервмічні плитки товщиною 10 і 13 мм, що мають квадратну, прямокутну чи восьмикутну форму. Їх укладають по бетонній основі на цементну стяжку товщиною 10-20 мм. 

Застосовуються також покриття з килимової мозаїки, що складаються з дрібних керамічних плиток товщиною 6-8 мм, розмірами 23х23 і 28х28 мм. Підлоги з керамічних плит влаштовують у санітарних вузлах, вестибюлях, на сходових площадках та ін.

Дощаті підлоги влаштовують зі шпунтованих дощок товщиною 29 мм, що прибивають до лагів. Лаги спирають на балки ребра перекриттів з обов'язковою прокладкою пружних звукоізоляційних прокладок, а при пристрої підлог першого поверху по ґрунту на  цегляні стовпчики перерізом 250х250 мм, розташовані на відстані 800- 1000 мм.

Можуть бути влаштовані й двошарові дощаті підлоги, що складаються з чорної підлоги у вигляді діагонально розташованого настилу з неструганих дощок і чистої підлоги зі струганих шпунтованих дощок товщиною 29 мм.

Паркетні підлоги влаштовують з невеликих прямокутних дощечок (клепок), виготовлених на заводах. Паркетні підлоги настилають по бетонній чи дощатій підставі. Для усунення скрипу паркетних підлог при ходьбі і забезпечення кращої звукоізоляції між паркетом і дерев'яною основою прокладають тонкий картон або два шари товстого паперу.

Підлоги з рулонних матеріалів влаштовують із синтетичних матеріалів: полівінілхлоридного лінолеуму (на тихорєцькій основі, безосновний, одношаровий і багатошаровий); поліефірного лінолеуму (на тихорєцькій основі); коллоксилинового (безосновного); гумового ліноеума – реліну (двошарового матеріалу); рулонних матеріалів на пористій або повстяній основі.

Лінолеумові покриття влаштовують по основах з дощок, твердих деревноволокнистих і деревностружкових плит або по цементних стяжках. Приклеюють лінолеум до основи спеціальним клеєм із синтетичних, казеїнових або бітумних смол. Основу старанно готують, бо в противному разі лінолеум може відшаруватися (місцеве здуття).

У практиці будівництва усе більше застосування знаходять підлоги з теплоізоляційного лінолеуму на м'якій пористій основі. Рулони укладають безпосередньо по залізобетонних плитах. Цей вид покриття має гарні фізико-механічні, гігієнічні й декоративні якості.