Теоретичний матеріал до теми 6.

До горищних і надпідвальних перекриттів поряд із загальними вимогами ставляться і спеціальні. У зв'язку з цим їх конструктивні рішення дещо відрізняється від міжповерхових. Так, горищні перекриття, виконані із залізобетонних панелей і настилів (р ис.6.9, а), повинні мати шар утеплювача, покладеного по пароізоляції з одного або двох шарів чи пергаміну руберойду, наклеєного на мастиці. Як утеплювач, товщина якого визначається з розрахунку, застосовують сипучі матеріали (шлак, керамз ит та ін.), плитні (фібролітові або комишитові плити, плити з легких бетонів, мінераловатні плити та ін.). Поверх утеплювача влаштовують захисний шар з піску чи шлаку товщиною 30-40 мм або з розчину.

Перекриття над підва- лами, проїздами і приміщеннями з низькими температурами також повинні мати теплоізоляційний шар, товщину якого приймається з розрахунку (мал.6.9,б). Пароізоляційний шар у цьому випадку розташовують над утеплювачем.

Слід враховувати, що засто сування шлаку і керамзи- ту як утеплювача горищних перекриттях не відповідає сучасним вимогам будівництва. Крім того, маса 1 м² горищного перекриття, утепленого шлаком і керамзитом, досить велика – понад 500 кг/м². У цьому випадку доцільніше застосування армопінобетонних настилів, у яких сполучені несучі й теплофізичні функції і майже в два рази зменшена маса перекриття.

Рис.6.9. Перекриття над підвалами, проїздами і горищні:

1 – панель перекриття; 2 – шлаковапнякова кірка;

3 – утеплювач; 4 – пароізоляція; 5 – легкобетонний брусок; 6 – гіпсоцементно-бетонна плита товщиною 60 мм; 7 – лінолеум;

8 – утеплювач; 9 – дощата підлога по настилу; 10 – лага

При влаштуванні залізобетонних перекриттів у санітарних вузлах в конструкцію перекриття вводять гідроізоляційний шар, який піднімають вгору на 100 мм у місцях примикання до стін.