Теоретичний матеріал до теми

Раціональний поділ і кооперація праці. Одним із важливих напрямів наукової організації праці є чітко спланована організація трудового процесу в групах, відділах, управліннях і в колективі в цілому. Вона безпосередньо визначається рівнем поділу, кооперації і спеціалізації праці.

Поділ праці – це розчленування трудової діяльності на поодинокі відокремлені види. Основними формами поділу праці у землевпорядкуванні є: технологічна, функціональна і кваліфікаційна.

Технологічний поділ передбачає функціональний і кваліфікаційний поділ праці за певними видами проектних або вишукувальних робіт. Технологічний поділ праці тісно пов’язаний із спеціалізацією, яка є формою раціональної організації виробничого процесу.

Функціональний поділ праці має на увазі поділ всього контингенту працівників проектної організації по землевпорядкуванню на такі категорії: інженерно-технічні працівники і службовці, обслуговуючий персонал, учні, практиканти, робітники. За ступенем участі у виробничому процесі основне місце належить інженерно-технічним працівникам. 

Кваліфікаційна форма поділу праці полягає у відокремленні складніших робіт від менш складних і виражається у розподілі працівників за професіями (спеціальностями). В землеустрої на перший план виступає їх кваліфікація, яка визначається сукупністю загальної і спеціальної підготовки, а також практичних навичок, необхідних для виконання тих або інших видів робіт. Землевпорядний процес здійснюється працівниками виробничого складу, які за своєю кваліфікацією поділяються на інженерів І-III категорій, техніків. Залежно від складності стадій і елементів робіт із землевпорядкування їх виконують спеціалісти різного кваліфікаційного складу, тобто поділ праці зумовлюється кваліфікацією працівників. 

Удосконалення організації і обслуговування робочих місць. Процес праці здійснюється працівниками у відповідних просторових границях, в яких виконуються певні прийоми праці. Зону трудових дій або ділянку виробничої площі, обладнану відповідно до вимог процесу праці необхідним інвентарем, називають робочим місцем.

Для чіткого ритму під час виробничої діяльності необхідно, щоб робоче місце було відповідним чином організоване. Під організацією робочого місця розуміють його планування, оснащення і обслуговування.

Планування робочого місця – це система розміщення всіх його елементів. У практиці землевпорядного виробництва склався такий напрям організації робочих місць, який конструктивно зв’язує між собою в єдину систему місця для виконання графічних і розрахунковоописових робіт. 

Удосконалення організації робочих місць повинно бути спрямованим на поліпшення технологічного оснащення, засобів зв’язку і сигналізації на робочих місцях, розробку і впровадження раціональних конструкцій столів, крісел, допоміжного обладнання, підвищення якості технічної документації, забезпечення необхідною довідковою літературою і інструкціями.

Запровадження передових прийомів і методів праці. Питання удосконалення і втілення передових прийомів і методів праці в комплексі заходів наукової організації праці мають особливо важливе значення. Вони забезпечують високу продуктивність праці при найменших витратах людської праці.

Трудовий процес працівника складається з певних трудових прийомів, які являють собою сукупність трудових дій, що виконуються без перерви і пов’язані єдиним цільовим призначенням.

Характер і тривалість виконання окремих трудових прийомів може змінюватися залежно від застосовуваних приладів і інструментів, технології та організації виробництва і праці, а також кваліфікації спеціаліста.

Розвиток науково-технічного прогресу потребує раціоналізації передових методів праці і трудових прийомів виконання землевпорядних робіт шляхом їх механізації і автоматизації. Найважливішою умовою підвищення ефективності є комплексна механізація інженернотехнічних робіт з широким використанням сучасних технічних засобів і математичних методів.

Проблема оснащеності інженерно-технічних кадрів у землевпорядкуванні засобами механізації, а також раціонального їх використання є однією з найактуальніших, бо виконання технологічного процесу без відповідних технічних засобів потребує значних затрат праці.

Підготовка і підвищення кваліфікації та культурно-технічного рівня кадрів. Запровадження у виробництво наук і техніки ставить все більші вимоги до кваліфікації і рівня підготовки кожного інженернотехнічного працівники. Для цього потрібні певні інженерні, економічні та правові знання, високий культурно-технічний рівень як керівного, так і виробничого складу працівників. Тому підготовка і підвищення кваліфікації землевпорядних кадрів є одним із основних напрямів наукової організації праці у землевпорядкуванні. 

В практичній діяльності інженер чи технік повинен самостійно збагачувати свої знання сучасними досягненнями науки і передової технології виробництва, розвивати в собі організаторські здібності. 

В останні роки все більше уваги приділяється підвищенню кваліфікації спеціалістів. Основна мета такого навчання полягає в тому, щоб ознайомити інженерно-технічних працівників з досягненнями науки і передового досвіду в галузі землевпорядкування, земельного кадастру, земельного права.

Крім одержання кваліфікації спеціаліста в навчальному закладі, навчання його відбувається і на виробництві, однією з основних форм якого є інструктаж.

Виробничий інструктаж може бути трьох видів: вступний, оперативний і загальновиробничий. Мета вступного інструктажу – ознайомлення нового працівника з його робочим місцем, структурою виробничого підрозділу та умовами найпродуктивнішої праці. Оперативний інструктаж має на меті своєчасне забезпечення працівника інформацією щодо найраціональніших прийомів і методів праці при виконанні конкретних видів землевпорядних робіт. Найбільш поширений оперативний інструктаж, який здійснюється на всіх ланках управління виробництвом.

Загальновиробничий інструктаж має на меті розширення світогляду і підвищення кваліфікації працівника. Невід’ємною частиною інструктажу є ознайомлення з інструкціями, вказівками, положеннями тощо.

Удосконалення нормування праці. Суть наукової організації праці зводиться до створення сприятливих умов для найраціональнішого використання матеріальних ресурсів і робочого часу при виконанні певного обсягу робіт. Іншими словами, необхідно встановити норму часу – кількість часу, потрібного для виконання певного обсягу робіт, або норму виробітку – кількість продукції, вироблюваної за одиницю часу. 

В землевпорядкуванні найбільш поширений досвідно-статистичний метод нормування землевпорядних робіт, який полягає у визначенні норми на основі досвіду особи, що встановлює її, виходячи із звітних даних оперативного і статистичного обліку про витрати часу на виконання певного виду робіт.

Більш прогресивним методом нормування є безпосереднє спостереження за робочим процесом, що передбачає розчленування його на елементи (операції, прийоми, рухи). Безпосереднє спостереження за робочим процесом здійснюється різними методами: фотографією робочого дня, хронометражем і комбінованим – фотохронометражем.

Важливий показник ступеня вдосконалення організації праці – раціональне використання робочого часу спеціалістами. Чим менше витрачається часу на виготовлення одиниці продукції, тим вища продуктивність праці.

З метою вдосконалення організації і нормування праці в землевпорядних організаціях здійснюються такі заходи:

-        запровадження науково розробленого порядку дня, який забезпечує пунктуальність, оперативність, змістовність, ретельність, чітку розпорядливість керівника, головних спеціалістів та ін.;

-        упорядкування всіх службових взаємовідносини на основі положень про структурні підрозділи;

-        максимальне скорочення кількості виробничих нарад, створити нормальні умови праці у всіх підрозділах і службах;

-        всемірно сприяти розвитку творчої ініціативи і стимулювати ії;

-        домагатися оптимального співвідношення інженерів і техніків у виробничих підрозділах.

Систематичне вдосконалення технічно обґрунтованих норм виробітку з одночасним поліпшенням організаційних форм праці і технологічним вдосконаленням виробництва створюють умови для підвищення продуктивності праці.

Всебічне поліпшення умов праці. Завдання наукової організації праці, крім створення необхідних умов для раціонального використання засобів виробництва, зводиться також до того, щоб поліпшити умови праці, виходячи з гігієнічних і естетичних вимог. 

Умови праці – це сукупність взаємопов’язаних психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, естетичних і соціально-психологічних факторів, що діють на людину під час роботи.

Психофізіологічні фактори зумовлені конкретним змістом трудової діяльності. Вони залежать насамперед від кваліфікаційного поділу праці, що характеризує нервово-психічне напруження, пов’язане з мисленням, увагою, пам’яттю, фізичним навантаженням у процесі виконання польових і камеральних робіт, темпами і ритмом роботи, ритмом праці і відпочину.

До санітарно-гігієнічних факторів відносяться мікрокліматичні умови, стан повітряного середовища, наявність різних випромінювань, стан освітлення робочого місця, шум і вібрація, стан санітарнопобутового забезпечення колективу.

Соціально-психологічні фактори, які діють під час роботи на людину, характеризуються важкістю праці, яка включає фізичне навантаження, нервове напруження, темп роботи, монотонність праці. Темп роботи визначається нормою часу, або нормою виробітку, тому важкість роботи взаємопов’язана з нормуванням робіт.

Санітарно-гігієнічні фактори характеризують вплив зовнішнього середовища на трудову діяльність людини. Вони визначаються санітарно-гігієнічними нормами. Так, найсприятливішою температурою виробничих приміщень вважається 18–24         С. Підвищення температури 0 повітря з 18 до 30 С знижує працездатність на 18 %, а до 40 С – на 30 %.

Виробнича естетка як фактор, що діє на людину під час роботи, вирішує питання кольорового оформлення приладів і інструментів, робочих місць, архітектурно-художнього оформлення інтер’єрів.

До естетичних факторів поліпшення умов праці належить також озеленення виробничого середовища, яке відіграє санітарно-гігієнічну, психофізіологічну і архітектурно-художню функції.

Поліпшення умов праці передбачає якнайшвидше усунення всіх явищ, які негативно впливають на настрій, здоров’я і психіку працівника.