Теоретичний матеріал до теми

Невід’ємною складовою частиною трудової діяльності є наукова організація праці. Вона забезпечує вдосконалення всіх процесів праці з метою досягнення її найвищої продуктивності. 

Наукова організація праці – це сукупність організаційних, технічних, наукових, санітарно-гігієнічних, виховних заходів, які забезпечують економію праці в усіх її видах (живої, уречевленої і майбутньої), а також передбачають найбільш цілеспрямоване використання робочого часу, виробничих навиків і творчих здібностей, усунення непродуктивних витрат та несприятливого впливу виробничої сфери на організм працівників.

Економія часу досягається за рахунок: 

-        економії живої праці шляхом рівномірного використання робочої сили, недопущення невиходу на роботу і втрат робочого часу через несправність технічних засобів виробництва, забезпечення нормальних умов праці відповідно до наявних умов і діючих нормативів;

-        економії уречевленої (минулої) праці шляхом раціонального використання засобів виробництва, ліквідації простоїв устаткування і інструментів, забезпечення режиму економії витрат тощо;

-        економії майбутньої праці шляхом використання прогресивних технологічних процесів і якості проектування землевпорядних заходів.

Наукову організацію праці не можна вважати встановленою системою її організації. З розвитком виробництва, науки і техніки вона вдосконалюється. 

Наукова організація праці являє собою комплексний, багатогранний процес, який охоплює всі стадії виробництва, всі підрозділи і сфери діяльності, починаючи від робочого місця і закінчуючи всім виробництвом у цілому.

Найкращі результати можна одержати при здійсненні техніковиробничих, організаційних, економічних і соціальних заходів. 

Призначення техніко-виробничих заходів полягає в тому, щоб створити умови для найкращого використання засобів виробництва, впровадження нової технології, встановлення раціональної організації структури виробництва, спеціалізації, матеріально-технічного постачання та ін.

Організаційні заходи зводяться до створення найбільш сприятливих умов для високопродуктивної праці. 

Економічні заходи повинні забезпечувати прибуток організації завдяки глибокому вивченню і аналізу виробничої діяльності відділу. 

Соціальні заходи включають гігієну і естетику праці, яка повинна бути відповідним чином впроваджена у виробничому колективі. 

Залежно від характеру землевпорядного виробництва наукова організація праці має свої особливості. По-перше, це організація праці на науковій основі в камеральних умовах. Організація праці в таких випадках зумовлюється заходами відповідного виробничого підрозділу і не залежить від організації праці на цих підприємствах. Наприклад, зйомка території, перенесення землевпорядних проектів в натуру, обстеження земель тощо потребують залучення для виконання цих робіт відповідних спеціалістів. Іноді неможливо організувати працю в польових умовах через несприятливі кліматичні умови, що призводить до вимушених простоїв, якщо об’єкт знаходиться на значній відстані від місця основної праці.

Тому важливим елементом наукової організації праці є підготовка до проведення польових робіт. Якщо це, наприклад, горизонтальна зйомка території, то в несприятливий період можна займатися обробкою журналів і матеріалів польових робіт. При перенесенні проектів землевпорядкування в натуру важливим документом наукової організації праці є робочі креслення для перенесення проекту в натуру, який повинен відображати найефективніші методи виконання цієї роботи.

На сучасному етапі наукова організація праці має забезпечити розв’язання насамперед економічного і психофізіологічного завдань.

Економічне завдання наукової організації праці полягає в тому, щоб якнайкраще поєднати засоби виробництва і людей в єдиний виробничий процес з метою підвищення продуктивності праці. Тобто, впровадження наукової організації праці має сприяти найповнішому використанню минулої уречевленої і живої праці, що спрямовується на прискорення темпів зростання продуктивності суспільної праці в цілому.

Психофізіологічне завдання наукової організації праці зводиться до того, щоб створити найбільш сприятливі умови для збереження здоров’я людини і підвищення її працездатності.

Ці завдання взаємопов’язані між собою і успішне їх розв’язання базується на вмілому використанні досягнень наукового і передового досвідів.