7. 7. Проблема типологізації суспільств.

Типологізація суспільств — це класифікація суспільств на ос­нові визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типо­вих рис, які відрізняють одні суспільства від інших.

Підходи до типологізації суспільств:

І. підхід

  1. Суспільство мисливців і збирачів. Структура йо­го надто проста, а соціальне життя організоване на ос­нові родинних зв'язків, усім править вождь.
  2. Садівничі суспільства. Воно теж ще не знає, що таке  додатковий   продукт,   основою  його  соціальної структури є родинні зв'язки. Але їх система   помітно розвиненіша, складніша.
  3. Аграрне суспільство. На цьому етапі вже з'явля­ється додатковий продукт, розвиваються торгівля,  ре­месла,   зароджується   держава.   Система   родинних зв'язків перестає бути основою соціальної структури
    суспільства.
  4. Промислові суспільства. Виникають наприкінці XVIII ст. з появою промислового виробництва, викори­станням у виробничих цілях наукових знань, значного додаткового продукту, розвитку системи державного
    управління.

Застосування цього критерію іншими соціологами передбачає, крім перших трьох, індустріальне та постіндустріальне суспільства.

ІІ. підхід

          1.Традиційне суспільство. У ньому індивіди керу­ються традиційними цінностями. Ця особливість вла­стива насамперед аграрному суспільству, в якому про­фесія переходить від батька до сина. Людина, будучи
обмеженою у виборі, змушена діяти згідно з традиція­ми. Саме такі особливості характеризують доіндустріальне суспільство,

           2.Суспільство, кероване зсередини. У такому су­спільстві поведінку індивідів визначають особисті цін­ності, що активізує індивідуальність, посилює вибір, самостійність рішень, власну точку зору. В ньому від­сутні чіткі моральні норми, людина повинна шукати опору в собі. Це індустріальне суспільство.

3.Суспільство, кероване ззовні. Індивід у такому суспільстві спрямовує та оцінює свою діяльність, орі­єнтуючись на оцінки колег, друзів, сусідів, громадську думку. Для досягнення ус­піху індивід повинен враховувати зовнішні обстави­ни, пристосовуватися до них. Це постіндустріальне суспільство.

ІІІ. підхід

  1. Просте суспільство. У такому суспільстві не іс­нує бідних і багатих, керівників і підлеглих. Основні його характеристики: соціальна, економічна, політич­на рівність, низький рівень розподілу праці та розвитку техніки, невеликі територіальні розміри, незначна чисельність, пріоритет кровних зв'язків.
  2. Складне суспільство. Сформувалося з виникнен­ням та  нагромадженням додаткового продукту» розви­тком позааграрних виробництв, зосередженням людей у  містах,   розвитком  торгівлі,   передусім  зовнішньої. Класове розшарування в ньому зумовило перехід від звичаєвого права до юридичних законів. З виникнен­ням писемності стали окреслюватися контури елітар­ної культури. Еволюція такого суспільства, утверджен­ня держави уможливили реалізацію масштабних суспі­льних проектів (розвиток засобів комунікації тощо).

За політичними режимами суспільства поділяють на демократичне, авторитарне, тоталітарне; за панів­ною релігією — на християнську і мусульманську.