Теоретичний матеріал. Виробнича і соціальна інфраструктура

  - це сукупнiсть внутрішньовиробничих підрозділів пiдприємства, зайнятi придбанням, проектуванням виготовленням, вiдновленням i ремонтом технологiчноi оснастки, i облiком, зберіганням  i видачею на робочi мiсця.

Складається з іструментального вiддiлу , iнструментального цеху, централыного iнструментального складу, цехових iнструментально-роздавальних комор.

Безпосереднiй процес управлiння  iнструментальним господарством передбачає: визначення потреби в iнструментi; органiзацiю власного виробництва оснастки; придбання необхiдного  iнструменту в спецiалiзованих виробникiв (продавцiв); организацiю належної експлуатації iнструменту виробничими пiдроздiлами пiдприємства.

Розрахунки рiчної потреби в iнструментi здiйснiюють, виходячи  iз запланованих обсягiв виробництва продукцiї, номенклатури потрiбної для цього оснастки  i норм витрат  iнструменту. Норму витрат  iнструменту встановлюють залежно вiд типу виробництва. У масовому виробництвi її розраховують на операцiю, деталь або вирiб. В одиничному та дрiбносерiйному виробництвi норма витрати iнструменту встановлюється в узагальненому виглядi.