Теоретичний матеріал. Організація виробництва

Виробничий процес - це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, необхідний для виготовлення продукції.

Для будь-якого підприємства основою його функціонування є виробнича діяльність. Під виробничою діяльністю розуміють сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи природних процесів, у результаті яких предмети праці змінюють свій склад, стан, форму отримують певні нові властивості та перетворюються в готову продукцію.

Виробнича діяльність включає:

• живу працю людей як активну частину виробництва, що становить основу трудового процесу;
• предмети праці, над якими працює людина для перетворення їх у проміжний чи кінцевий продукт з метою задоволення певних потреб споживачів;
• засоби праці – частину засобів виробництва, за допомогою яких людина впливає на предмети праці.

Організація виробництва – це процес упорядкування, координації й оптимізації в просторі й часі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів і отримання прибутку.

Вона розглядає загальні закономірності організації виробничих систем, форми й методи здійснення виробничих процесів виготовлення конкурентоспроможної продукції при раціональному використанні трудових, матеріально-технічних та фінансових ресурсів.

Іншими словами, організація виробництва – це координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначені терміни найефективнішого виробничого результату.

Організація виробництва базується на технології виробничих процесів – сукупності методів і засобів, при яких здійснюється перетворення матеріальних ресурсів, інформації та інших компонентів в кінцевий продукт. Технологія виробничих процесів реалізується за допомогою організації виробництва і фактично формує основу виробничої системи, зумовлюючи динаміку виробничого процесу.

Організація виробництва розглядає і вирішує слідуючі завдання:

1. Формування теоретичних основ організації виробничої діяльності підприємства.
2. Організацію процесів створення та освоєння випуску нової чи вдосконалення продукції, яку випускає підприємство.
3. Організацію виробничих процесів.

Вирішення поставлених завдань в значній мірі забезпечить ефективне господарювання підприємства.

Основними елементами виробничого процесу є праця, предмети праці та засоби праці.

Основний процес - це процес безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу.

Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як обсяг випуску продукції, широта номенклатури, рівень спеціалізації робочих місць.

Тип виробництва підприємства визначається типом виробництва провідного цеху, а тип виробництва цеху – характеристикою дільниці, де виконуються найвідповідальніші операції та зосереджена значна частина основних виробничих фондів.

Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, бо на підприємстві і навіть в окремих цехах може мати місце поєднання різних типів виробництва.

Одиничне виробництво характеризується:

• широкою номенклатурою продукції;
• виготовленням виробів в одиничних екземплярах або малими серіями;
• застосуванням універсального устаткування;
• групуванням робочих місць за принципом технологічно однорідних операцій;
• відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівниками;
• високою кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний характер виконуваних робіт;
• відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу;
• тим, що об’єктом планування, нормування, обліку є весь виріб або його крупні вузли;
• порівняно невисокою вартістю підготовки виробництва нових виробів.

Форма одиничного виробництва поширена на підприємствах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво характеризується:

• виготовленням виробів партіями, які періодично повторюються;
• обмеженою номенклатурою виготовлених виробів;
• застосуванням універсального і спеціалізованого устаткування;
• групуванням робочих місць за технологічним і предметним принципами;
• закріпленням за робочими місцями обмеженої кількості детале-операцій;
• середньою кваліфікацією працівників;
• детальною розробкою технологічних процесів;
• об’єктом планування, нормування, обліку є вузли і деталі виробу;
• відносно більшими витратами підготовки виробництва нових виробів порівняно з одиничним типом виробництва.

Цей тип виробництва розповсюджений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією. Залежно від розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне виробництво. Основним завданням виробництв серійного типу є забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ та робітників.

Для вирішення цього завдання важливе значення мають слідуючі нормативи:

1. розмір партій (серій) виготовлення виробів;
2. нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;
3. тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;
4. випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;
5. запаси.

Основним нормативом у серійному виробництві є визначення серії виробів і нормативного розміру партій запуску заготівок, деталей у виробництво. 

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підвищенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження устаткування і зниження витрат підготовчо-заключного часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій в результаті їх багаторазового повторення.

Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме: збільшуються тривалість виробничого циклу, запаси деталей у незавершеному виробництві, що потребує додаткових складських площ, при цьому уповільнюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій, який забезпечив би ефективну діяльність підприємства.

Масове виробництво має такі особливості:

• вироби виготовляються у великих кількостях;
• застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування, пристрої та інструменти;
• робочі місця розміщуються за ходом технологічного процесу обробки виробів (предметний принцип);
• робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції;
• технологічний процес розробляється детально;
• об’єктом планування, нормування та обліку є деталі, операції;
• робітники можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію;
• підготовка виробництва нових виробів вимагає найбільших витрат (порівняно з іншими типами виробництва).

Такий тип виробництва властивий в основному виробам широкого вжитку. Цей тип виробництва створює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продуктивності праці, що веде до збільшення ефективності виробництва.